30 березня 2026 року Справа №640/13771/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ ЛЮКС» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «АТЛ ЛЮКС» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.07.2021 № 00505850902, № 00505880902, № 00505890902.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про незаконність призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ «АТЛ ЛЮКС» на підставі наказу від 23.04.2021 № 3470-п у зв'язку з тим, що такий не містить жодного найменування та реквізитів суб'єкта господарювання - ТОВ «АТЛ ЛЮКС» (повна або скорочена назва, ідентифікаційний код, місцезнаходження юридичної особи тощо).
Посилається, що у наказі не вказані ані адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, ані період діяльності товариства, який буде підданий перевірці, що на переконання позивача є порушенням контролюючим органом вимог закону щодо призначення та проведення фактичної перевірки ТОВ «АТЛ ЛЮКС».
Зазначає, що викладені в акті перевірки висновки щодо використання позивачем додатково двох блок-пунктів не відповідає дійсності.
Вказує, що ТОВ «АТЛ ЛЮКС» користується виключно 2 підземними резервуарами, введеними в експлуатацію для зберігання пального, на яких належним чином встановлені та зареєстровані витратоміри-лічильники. Зазначені в акті перевірки блок-пункти без будь-яких індивідуальних номерів ніколи не передавались у користування позивача та не використовувались ТОВ «АТЛ ЛЮКС», у зв'язку з чим, висновки ГУ ДПС у м. Києві щодо необладнання товариством двох блок-пунктів витратомірами-лічильника є необґрунтованими, оскільки ГУ ДПС не доведено факту користування ТОВ «АТЛ ЛЮКС» резервуарами, що не належали позивачу ані на праві власності, ані на праві користування.
Також, зазначає, що усі перелічені в акті перевірки календарні дати є вихідними та святковими днями у які акцизні склади не працювали, що свідчить про відсутність обов'язку щодо формування та подання даних стосовно залишків пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального.
Крім того, звертає увагу, що відповідачем не складалися акти про ненадання та/або відмову у наданні документів до перевірки.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.09.2022 у справі № 640/13771/22 відкрито провадження у адміністративній справі та визначено здійснювати розгляд такої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року № 2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
16.05.2024 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 16.05.2024 справа розподілена судді Войтович І.І.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 у справі № 640/13771/22 прийнято адміністративну справу до провадження, визначено розглядати таку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами; запропоновано сторонам, за наявності, подати до суду додаткові пояснення по справі та докази протягом десяти днів з моменту отримання ухвали суду.
Відповідач проти позову заперечує, та вказує, що твердження позивача стосовно незаконності наказу за відсутності вказаних необхідних даних та підстав проведення фактичної перевірки спростовуються тим, що відповідна інформація міститься в додатках до наказу, які являються його невід'ємною частиною.
Зазначає, що перевіркою встановлено, що ТОВ «АТЛ ЛЮКС» використовує на праві власності/користування 2 блок-пункти для приймання та відвантаження пального, які станом на 13.05.2021 не зареєстровані в реєстрі та не обладнані рівнемірами-лічильниками.
Посилається, що позивачем не сформовано дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби на акцизному складі з уніфікованим номером 1009864 у загальній кількості - 75 календарних днів.
Крім того, вказує, що товариством не надано до перевірки усієї інформації на запит контролюючого органу.
У зв'язку із зазначеним просить відмовити у задоволенні позову.
Також, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.01.2026 у справі № 640/13771/22 витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчену копію наказу від 23.04.2021 № 3470-п.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.0.2026 у справі № 640/13771/22 витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчені копії додатків 1-16 та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами від 23.04.2021 № 1004/26-15-09-02-12 до наказу від 23.04.2021 № 3470-п.
Встановивши правові позиції сторін по справі та їх обґрунтування, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані до матеріалів справи, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі пп. 191.1.4, 191.1.14, 191.1.16, 191.1.17 п. 191 ст. 191, керуючись пп. 20.1.6, 20.1.8-20.1.13 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80, п. 502.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, наказу від 23.04.2021 № 3470-п та направлень від 05.05.2021 № 8102/26-15-09-02 та від 05.05.2021 № 8103/26-15-09-02 проведено фактичну перевірку ТОВ «АТЛ ЛЮКС» з метою здійснення функцій визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального.
24.05.2021 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві складено акт про результати фактичної перевірки № 40523/Ж5/26-15-09-02/39828709.
Посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві встановлено наступні порушення ТОВ «АТЛ ЛЮКС»:
- п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України;
- пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України;
- пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.
ТОВ «АТЛ ЛЮКС» подало заперечення на акт перевірки від 24.05.2021 № 40523/Ж5/26-15-09-02/39828709.
Листом «Про розгляд заперечень» від 25.06.2021 № 16618/І/26-15-09-02-16 висновки акта перевірки залишено без змін.
За результатом виявлених порушень, відповідачем складено наступні податкові повідомлення-рішення:
- від 05.07.2021 № 00505880902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 75 000,00 грн;
- від 05.07.2021 № 00505890902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 140 000,00 грн;
- від 05.07.2021 № 00505850902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн.
ТОВ «АТЛ ЛЮКС» в порядку адміністративного оскарження подало скаргу до Державної податкової служби України на податкові повідомлення-рішення від 05.07.2021 № 00505880902, від 05.07.2021 № 00505890902 та від 05.07.2021 № 00505850902.
Рішенням Державної податкової служби України від 20.07.2022 № 7515/6/99-00-06-03-01-06 податкові повідомлення-рішення від 05.07.2021 № 00505880902, від 05.07.2021 № 00505890902 та від 05.07.2021 № 00505850902 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю спірних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.
Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 КАС України).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Вирішуючи даний спір суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов'язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин) (надалі - ПК України).
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно із п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
У відповідності до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Приписами пункту 80.1 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Також, положеннями пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, серед іншого, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Водночас, пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Судом встановлено, що перевірка наказом ГУ ДПС у м. Києві від 23.04.2021 № 3470-п «Про проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання» наказано провести фактичні перевірки суб'єктів господарювання (згідно з додатками 1-16) тривалістю 10 діб. Перевірку провести з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального. Обґрунтування: доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами від 23.04.2021 № 1004/26-15-09-02-12.
Так, у додатку 2 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 23.04.2021 № 3470-п, який є його невід'ємною частиною, наведено найменування та реквізити суб'єкта перевірки - ТОВ «АТЛ ЛЮКС», код ЄДРПОУ 39828709, адресу об'єкта, перевірка якого проводиться, - м. Київ, вул. Стеценка, 20-А, мету перевірки - здійснення функцій визначених законодавством у сфері ліцензування, виробництва, придбання, зберігання, реалізації, транспортування та обліку пального, вид перевірки - фактична, підстави для проведення перевірки відповідно до ПК України - підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, дату початку перевірки - 13.05.2021, тривалість її проведення - 10 діб.
При цьому, період діяльності, що перевіряється вказано у додатку 2 до наказу ГУ ДПС у м. Києві від 23.04.2021 № 3470-п - згідно статті 102 ПК України, яка, в свою чергу, передбачає, що контролюючі органи можуть проводити перевірки за період 1095 днів (3 роки).
Крім того, суд зауважує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Тобто, достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 140/14625/20, від 10 квітня 2020 року у справі № 815/1978/18, від 05 листопада 2018 року у справі № 803/988/17, від 20 березня 2018 року у справі № 820/4766/17, від 22 травня 2018 року у справі № 810/1394/16.
Таким чином, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача щодо незаконності наказу від 23.04.2021 № 3470-п.
Щодо не обладнання ємностей для зберігання пального рівнемірами-лічильниками та не проведення реєстрації такого обладнання суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 230.1 ст. 230 ПК України, акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Згідно із пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України, акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
У відповідності до пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу
Підпунктом 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України визначено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати:
а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;
б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр), а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів визначає Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв'язку до контролюючих органів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2017 р. № 891 (надалі - Порядок № 891).
Відповідно до п. 2 Порядку № 891, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні:
витратомір-лічильник (далі - витратомір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам'ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах;
рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі (далі - рівнемір) - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об'єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара;
резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.
Так, у акті перевірки вказано, що в ході обстеження акцизного складу за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 20-А, встановлено, 4 (чотири) ємності для зберігання нафтопродуктів, з яких 2 (дві) - підземні, та 2 (два) наземних блок-пункти для відвантаження пального.
Надалі, уповноваженими особами ГУ ДПС у м. Києві знято залишки нафтопродуктів на об'єктів.
При цьому, у акті перевірки вказано, що зняття залишків нафтопродуктів проведено лише у двох підземних резервуарах.
Судом встановлено, що 04.07.2019 між Ритуальною службою спеціалізоване комунальне підприємство «Спеціалізований комбінат підприємств комунально-побутового обслуговування» виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) за яким закріплено на праві господарського відання майно територіальної громади міста Києва (Орендодавець-балансоутримувач) та ТОВ «АТЛ ЛЮКС» (Орендар) укладено договір про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 73 (надалі - Договір), відповідно до якого Орендодавець-балансоутримувач на підставі Рішення комісії з передачі в оренду майна територіальної громади м. Києва від « 04» червня 2019 року передає, а Орендар приймає в оренду окреме індивідуально визначене майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва: Блок пункт № 3, ємкості - 2 шт., далі - Об'єкт, яке знаходиться за адресою: вулиця Стеценка, буд. 20-А, для зберігання паливо-мастильних матеріалів. (п. 1.1 Договору)
Згідно із п. 1.2 Договору, об'єктом оренди є: інше індивідуально визначене майно згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до акта приймання-передачі в оренду майна від 04.07.2019, Орендодавець-балансоутримувач передає, а Орендар приймає в орендне користування згідно з Договором оренди № 73 від 04.07.2019 окреме індивідуально визначене майно: Блок-пункт № 3 інв. № 677, ємкість інв. № 1252, ємкість інв. № 1252, що перебувають на балансі Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 20-А.
З акта перевірки вбачається, що ТОВ «АТЛ ЛЮКС» 14.09.2020 подано Довідку № 1 по акцизному складу № 1009864 (за за адресою: м. Київ, вул. Стеценка, 20-А) та зареєстровано в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі наступне обладнання:
- Резервуар «Резервуар», в кількості 1 одиниця;
- Резервуар «Резервуар», в кількості 1 одиниця;
- Рівнемір-лічильник «Магнітострикційний рівнемір DELHI 485/Exd/SS/K Single Pipe /NPT довжиною 3,500 м», в кількості 2 одиниці;
- Витратомір-лічильник «CBH80ЛУ2», в кількості 1 одинця.
Водночас, суд зауважує, що зі змісту акта перевірки вбачається, що відповідач вказує, що товариство використовує у своїй діяльності окрім двох підземних блок-пунктів, які належним чином обладнані витратоміром-лічильником та рівнемірами-лічильниками, що не є спірним у цій справі, ще два наземні блок-пункти.
Разом з тим, позивач у межах цієї справи зазначає, що наземні блок-пункти не використовуються ТОВ «АТЛ ЛЮКС» та не належать йому на праві власності/користування.
Крім того, товариство зазначило, що вказані наземні блок-пункти були порожніми без слідів їхнього використання, що не спростовано відповідачем.
Доказів використання наземних блок-пунктів ТОВ «АТЛ ЛЮКС» матеріали справи не містять.
Водночас, як зазначалося вище, у акті перевірки вказується про зняття фактичних залишків нафтопродуктів у 2 підземних резервуарах, тоді як у 2 наземних резервуарах відповідач зазначених дій не вчиняв формально пославшись лише на пояснення керівника товариства, що товариством використовуються лише підземні резервуари.
Тобто, фактично не дослідивши наземні резервуари, не знявши з них фактичних залишків нафтопродуктів, посадові особи відповідача вказують на їхнє використання ТОВ «АТЛ ЛЮКС» у діяльності.
Таким чином, суд зазначає, що використання ТОВ «АТЛ ЛЮКС» двох наземних блок-пунктів є лише припущеннями посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві, які не підтверджені жодним належним та допустим доказом.
Відтак, суд зазначає про безпідставність висновків ГУ ДПС у м. Києві щодо використання на праві власності/користування 2 наземні блок-пункти, які не зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, а відтак, податкове повідомлення-рішення про від 05.07.2021 № 00505890902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 140 000,00 грн є безпідставним та підлягає скасуванню.
Щодо неподання даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального суд зазначає наступне.
Відповідно до пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 ПК України, розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно (крім днів, в які акцизний склад не працює) формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального (далі у цьому розділі - обсяг обігу пального) у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД у літрах, приведених до температури 15° С.
Дані про фактичні залишки пального та про обсяг обігу пального формуються після проведення останньої операції з обігу пального у звітній добі, але не пізніше 23 години 59 хвилин цієї доби, до початку здійснення операцій з обігу пального у добу, що настає за звітною добою, та подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, не пізніше 23 години 59 хвилин доби, що настає за звітною добою.
На кожному акцизному складі за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД формуються показники про:
обсяги залишків пального на початок та кінець звітної доби, що визначаються шляхом підсумовування обсягів залишків пального в кожному резервуарі на підставі показників рівнемірів-лічильників, встановлених на таких резервуарах, розташованих на такому акцизному складі;
добовий обсяг реалізованого пального, що визначається шляхом підсумовування обсягів реалізованого за звітну добу пального через кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу на підставі показників витратомірів-лічильників, встановлених на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на такому акцизному складі;
добовий обсяг отриманого пального, що визначається шляхом віднімання від обсягу залишків пального на кінець звітної доби обсягу залишків пального на початок звітної доби та додавання добового обсягу реалізованого пального з такого акцизного складу з додаванням обсягу втраченого пального, зазначеного в акцизних накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі акцизних накладних, та з відніманням додаткового обсягу пального, зазначеного в заявках на поповнення обсягу залишку пального або спирту етилового, зареєстрованих у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Дані про залишки пального та про обсяг обігу пального подаються електронними засобами зв'язку у формі електронних документів, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Електронні документи заповнюються автоматично шляхом передачі до них даних з витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників (під час виходу з ладу, проведення повірки або калібрування рівнеміра-лічильника або витратоміра-лічильника - заповнюються відповідальною особою розпорядника акцизного складу).
В електронних документах також зазначаються відповідальною особою розпорядника акцизного складу дані про обсяги залишків пального, що знаходяться на акцизному складі в тарі, балонах, упаковці, про добовий обсяг реалізованого пального в тарі, балонах, упаковці, а також інформація про дні, в які акцизний склад не працює.
Також, згідно із п. 1281.3 ст. 1281 ПК України, незабезпечення з вини розпорядника акцизного складу своєчасного подання до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000 гривень за кожний неподаний електронний документ.
Зі змісту акта перевірки слідує, що ТОВ «АТЛ ЛЮКС» не сформовано дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби на акцизному складі з уніфікованим номером 1009864 в загальній кількості 75 календарних днів.
Водночас, суд зазначає, що конструкція підпункту 230.1.3 пункту 230.1 статті 230 ПК України передбачає, що розпорядники акцизних складів зобов'язані на кожному акцизному складі щоденно формувати дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального, окрім, днів, в які акцизний склад не працює.
Так, позивачем надано копії наказів від 31.12.2019 № 31-12-19 /вт та від 31.12.2020 № 31-12-20 /вт про затвердження вихідних та святкових днів на 2020-2021 роки якими наказано встановити на підприємстві 40 годинний робочий тиждень; робочі дні - понеділок - п'ятниця; вихідні дні - субота - неділя та святкові дні згідно статті 73 КЗпП.
Разом з тим, судом встановлено, що з урахуванням святкових та вихідних днів, ТОВ «АТЛ ЛЮКС» не подано дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби, зокрема, 21.09.2020, 25.09.2020, 03.12.2020, 28.12.2020, 08.01.2021, 11.01.2021, 15.01.2021, 19.03.2021, 15.04.2021.
Таким чином, зважаючи на те, що акцизний склад у святкові та вихідні дні не працював та з огляду на те, що положення статті 230 ПК України містять пряме застереження, щодо відсутності обов'язку формування даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального в дні, які акцизний склад не працював, суд вказує про необґрунтованість висновків щодо неформування даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби на акцизному складі з уніфікованим номером 1009864 в загальній кількості 66 календарних днів.
Водночас, в частині 9 вищенаведених календарних днів позивач не спростував порушення неподання даних про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби на акцизному складі з уніфікованим номером 1009864. Разом з тим, будь яких доказів, що акцизний склад у ці дні не працював товариство не надало, а у зв'язку із наданими доказами вбачається, що вказані дні були робочими та акцизний склад працював.
Суд зазначає, що законодавець чітко встановив обов'язок щодо подання суб'єктом господарювання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового та встановив відповідальність за його несвоєчасне виконання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.08.2024 у справі № 340/10908/21.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 05.07.2021 № 00505880902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 75 000,00 грн підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 66 000,00 грн.
Стосовно ненадання документів суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Згідно із п. 85.6 ст. 85 ПК України, у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 13.05.2021 відповідачем вручено під підпис запит б/н щодо надання документів згідно переліку.
Також, з акта перевірки слідує, що ТОВ «АТЛ ЛЮКС» надано до перевірки на запит контролюючого органу документи. Так, у акті перевірки вказано, що «На письмову вимогу надано документи, перелік яких відображено в п. 2.1.3 описової частини акту перевірки».
В той же час, Верховний Суд неодноразово вказував (постанови Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 814/3617/14, від 03 березня 2021 року у справі № 824/638/18-а, від 08 вересня 2022 року у справі № 640/26351/20, від 11 липня 2023 року у справі № 822/554/17, від 10 січня 2023 року у справі № 814/876/16 тощо), що факт відмови надання платником податків документів під час податкової перевірки повинен фіксуватися у визначений законом спосіб, а саме шляхом складання акта про відмову у наданні документів. У постанові від 25 травня 2021 року (справа № 815/5615/15) Верховний Суд виснував, що відсутність акту, який засвідчує факт відмови надати первинні документи, свідчить про неповноту та необ'єктивність перевірки, здійсненої посадовими особами податкового органу.
Податковим органом не надано копій актів, які засвідчували б факт відмови платника податків надати документи.
Таким чином, суд зазначає про необґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 05.07.2021 № 00505850902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 020,00 грн.
Враховуючи викладене, суд вважає висновки ГУ ДПС у м. Києві про порушення п. 85.2 ст. 85, пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 та пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 (в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 66 000,00 грн) ПК України безпідставними, а тому податкові повідомлення-рішення від 05.07.2021 № 00505890902, від 05.07.2021 № 00505850902 та від 05.07.2021 № 00505880902 (в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 66 000,00 грн) підлягають скасуванню.
В іншій частині податкове повідомлення-рішення від 05.07.2021 № 00505880902 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідач.
Згідно положень ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем сплачено судовий збір на суму 3 240грн 31 коп.
Враховуючи, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 240,31 грн, а позовні вимоги задоволено частково, наявні підстави для стягнення витрат зі сплати судового збору у сумі 3 105,30 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ ЛЮКС» задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.07.2021 № 00505850902, від 05.07.2021 № 00505890902 та від 05.07.2021 № 00505880902 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 66 000,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТЛ ЛЮКС» (код ЄДРПОУ 39828709, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Кудрявська, будинок 16А) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 105,30 грн (три тисячі сто п'ять гривень тридцять копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.