про прийняття звіту
31 березня 2026 рокуСправа № 280/3260/19 м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В. розглянувши звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-Б, м. Запоріжжя, поштовий індекс - 69057, ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №280/3260/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року, яке набрало законної сили 14 листопада 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.
Вказаним судовим рішенням:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо нерозгляду заяви ОСОБА_1 від 29 листопада 2018 року по суті, у зв'язку із відсутністю реєстрації ОСОБА_1 на території України;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2018 року про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині даного рішення;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
12 лютого 2026 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 280/3260/19. В обґрунтування заяви зазначає, що боржником судове рішення належним чином не виконується.
Ухвалою суду від 12 лютого 2026 року вищезазначену заяву призначено до судового розгляду без виклику учасників справи в порядку письмового провадження. Також, вказаною ухвалою суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області витребувано докази виконання за рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі № 280/3260/19.
Ухвалою суду від 23 лютого 2026 року заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №280/3260/18 задоволено. Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зобов'язано протягом двадцяти днів з дати отримання копії цієї ухвали подати звіт про повне виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року.
12 березня 2026 року представником позивача до суду подано звіт в обґрунтування якого вказано про повне виконання судового рішення у справі № 280/3260/19.
У період з 06 березня 2026 року по 30 березня 2026 року суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В. був відсутній на робочому місці на підставі листка не працездатності.
Розглянувши звіт Головного управління Пенсійного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області суд зазначає наступне.
За приписами частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07 травня 2002 року, «Ромашов проти України» від 27 липня 2004 року, «Шаренок проти України» від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами частини 1 якої суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За приписами частини 2 статті 3811 Кодексу адміністративного судочинства України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Зазначені норми кореспондуються з положенням частини 6 статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у випадках, визначених у частинах третій - п'ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб'єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.
Відповідно до статті 382-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду
Суд зазначає, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу (частина 1 статті 3823 Кодексу адміністративного судочинства України).
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (частина 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України).
Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
Так, предметом спору в межах розгляду адміністративної справи № 280/3260/19 була правомірність рішення органу пенсійного фонду про відмову у поновленні пенсії позивачу з підстав, викладених в листах відповідача від 26 лютого 2019 року (відсутність реєстрації заявниці на території України).
При цьому, у мотивувальній частині рішення по справі № 280/3260/19 Запорізький окружний адміністративний суд дійшов висновку про те, що «….з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини 1 статті 49, другого речення статті 51 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління Пенсійного фонду має право відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.
Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов'язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні. Держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 19 травня 2015 року по справі № 21-168а15, від 06 жовтня 2015 року по справі № 608/1189/14-а.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач за своєю трудовою діяльністю отримав право на призначення пенсії за віком в Україні, а тому має право на пенсію, виплату якої було припинено.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність відмови Управління у розгляді заяви ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю реєстрації заявниці на території України.
Разом з тим, щодо заявлених позивачем вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію, суд зазначає, зокрема, про таке.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем під час прийняття оскаржуваної відмови не досліджувалось питання достатності інших поданих позивачем документів, необхідних для призначення пенсії та їх відповідність законодавству, оскільки це питання не було підставою для відмови у призначенні пенсії.
Статтею 58 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 29 листопада 2018 року про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні….».
Судом встановлено, що на виконання рішення суду у справі №280/3260/18 Головне управління Пенсійного фонду України повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 29 листопада 2018 року про призначення/перерахунок пенсії та з 29 листопада 2018 року поновлено виплату раніше призначеної пенсії, що підтверджується копією рішення №923010167710 від 12 лютого 2020 року. Внаслідок поновлення ОСОБА_1 пенсії Головним управлінням нараховано суму боргу за період з 29 листопада 2018 року по 29 лютого 2020 року в розмірі 828,67 грн, виплата якого разом з поточним розміром пенсії за березень 2020 року була здійснена на банківський рахунок ОСОБА_1 , відкритий у КБ «Приватбанк», що підтверджується з відомостями на виплату пенсій, грошової допомоги за березень 2020 року. Виплата поточної пенсії ОСОБА_1 . Головним управлінням здійснювалась в подальшому щомісячно на її банківський рахунок по ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв'язку із надходженням інформації з банку про те, що пенсія не одержується ОСОБА_1 з поточного рахунка більше як один рік та не поданням нею оновленої заяви про виплату пенсії із реквізитами діючого банківського рахунку Головним управлінням з 01 червня 2024 року було припинено нарахування та виплату пенсії.
При цьому обов'язок по поновленню виплати пенсії позивачу на орган пенсійного фонду судовим рішенням у справі № 280/3260/19 не покладався, відтак суд позбавлений можливості надавати правову оцінку діям відповідача в частині припинення виплати позивачу пенсії, яке відбулось після спливу чотирьох років після ухвалення даного судового рішення та яке судом в межах адміністративної справи № 280/3260/19 не вирішувалось.
Також, суд враховує, що підставою для звернення до суду із позовом у справі № 280/3260/19 слугувала відмова у поновленні виплати пенсії у листопада 2018 року у зв'язку із відсутністю у ОСОБА_1 місця реєстрації на території, в той час як підставою для припинення позивачу виплати пенсії у червні 2024 року відбулось внаслідок неодержання позивачем нарахованої їй пенсії понад один рік. Тобто, підстави для припинення позивачу також відрізняються, що свідчить про виникнення між позивачем нового спору, а не невиконання рішення суду у справі № 280/3260/19.
Вказане, на думку суду свідчить про виконання Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року у справі №280/3260/18 з урахуванням покладених на орган пенсійного фонду повноважень.
Із наведених заявником та ГУ ПФУ в Запорізькій області обставин суд, враховуючи, що з матеріалів справи вбачається виконання боржником судового рішення, дійшов висновку про відсутність підстав встановлення нового строку для подання звіту про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року у справі №280/3260/18.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 294, 295, 297, 378, 382 - 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Прийняти звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року у справі № 280/3260/18.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справа була розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений та підписаний 31 березня 2026 року.
Суддя Д.В. Татаринов