30 березня 2026 року (16:45)Справа № 280/1781/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69095, м.Запоріжжя, вул.Приходська, 58, код ЄДРПОУ 43315529); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування постанови,
03.03.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління міністерства юстиції України Білана Д.Г. від 19.02.2026 ВП №76394894 про накладення штрафу на Головне управління у розмірі 5100,0 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №280/5569/24 позивача зобов'язано здійснити поновлення та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати припинення на визначений пенсіонером банківський рахунок. В рамках виконавчого провадження ВП №76394894 позивач повідомив відповідача про те, що виплата пенсії ОСОБА_1 (місце реєстрації якого за матеріалами пенсійної справи є м. Луганськ, тобто тимчасово окупована територія) поновлена з 01.05.2018 та за період з 01.05.2018 по 30.10.2024 донарахована пенсія в сумі 449130,06 грн., яка внесена до Реєстру судових рішень. Також повідомлено, що виплата донарахованої пенсії ОСОБА_1 як внутрішньо переміщеній особі буде проведена відповідно до вимог Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати, внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 10.11.2021 №1165. Інформація про виконання рішення суду №280/556/24 надана відповідачу листом від 29.11.2024 за №0800-0801-5/109593. Рішення про накладення штрафу, що оскаржується прийнято державним виконавцем більше ніж через рік після відкриття виконавчого провадження та отримання інформації від позивача без встановлення фактичних обставин з виплатою пенсії ОСОБА_1 . З посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» зазначає, що оскільки ОСОБА_1 до вказаної дати та після неї не проходив фізичної ідентифікація та не проводив видаткові операції з використанням платіжної картки, виплата пенсії була зупинена з 01.11.2024. В подальшому, 25.12.2025 ОСОБА_1 з метою поновлення виплати пенсії в порядку, передбаченому законодавством звернувся до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про проходження фізичної ідентифікації, яка на даний час перебуває в опрацюванні (копія рішення про встановлення особи від 20.02.2026 додає). Отже, рішення суду №280/5569/24 виконано позивачем в межах покладених судом зобов'язань з урахуванням вимог діючого законодавства. Однак, старший державний виконавець довільно та упереджено, з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» зробив висновок про невиконання рішення суду у справі №280/5569/24 та виніс оскаржувану постанову. З наведених підстав позивач вважає оскаржувану постанову державного виконавця про накладення штрафу протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 09.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін та залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
12.03.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовні заяву (вх. №12969), в якому останній зазначає, що на примусовому виконанні у відділі перебуває виконавче провадження №76394894 з примусового виконання виконавчого листа №280/5569/24, який видав 11.10.2024 Запорізький окружний адміністративний суд, про «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити поновлення та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати припинення на визначений пенсіонером банківський рахунок». Рішення немайнового характеру, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, підлягає виконанню відповідно до ст. 63 розділу VIII Закону України «Про виконавче провадження». Станом на сьогодні рішення не виконано. Згідно заяви стягувача рішення суду в повному обсязі не виконано та пенсія не поновлена. Згідно листів боржника від 29.11.2024 вбачається, що на виконання рішення суду по справі №280/5569/24 Головним управлінням поновлено нарахування пенсії ОСОБА_1 , який перебував на обліку як внутрішньо перемішена особа, за період з 01.05.2018 по 30.10.2024 стягувачу донарахована пенсія в розмірі 449130,06 грн., яка внесена до Реєстру судових рішень (порядковий №2441730). В той же час, у наданих документах відсутнє документальне підтвердження поновлення пенсії та її подальшої щомісячної виплати стягувачу ОСОБА_1 . Поважних причин невиконання рішення у встановлений виконавцем строк у листах боржника не зазначено. Своїм правом, передбаченим Кодексом адміністративного судочинства України, звернутися до адміністративного суду щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання (дії) судового рішення; роз'яснення судового рішення тощо боржник не скористався. З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно з вищезазначеним Законом. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено. Позивач не скористався своїми правами боржника, встановленими Законом України «Про виконавче провадження», а саме: не звернувся до державного виконавця в порядку ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про відкладення провадження виконавчих дій, не звернувся до суду в порядку ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» із заявою про відстрочку чи розстрочку виконання, а також не надав державному виконавцю відомостей, які б зумовили обов'язкове зупинення виконавчого провадження. Вважає, що державним виконавцем з метою недопущення порушень положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно, керуючись вимогами ст. 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», в межах повноважень, правомірно винесено постанову про накладення штрафу на боржника ГУ ПФУ в Запорізькій області у розмірі 5100,00 грн. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Письмових пояснень від представника третьої особи до суду не надходило.
За приписами ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Згідно частини шостої статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №280/5569/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема: зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити поновлення та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати припинення на визначений пенсіонером банківський рахунок.
24.09.2024 рішення набрало законної сили та 11.10.2024 стягувачу видано виконавчий лист.
29.10.2024 на підставі вищезазначеного виконавчого документу, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №76394894 щодо примусового виконання виконавчого листа №280/5569/24, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 11.10.2024 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити поновлення та виплату пенсії ОСОБА_1 з дати припинення на визначений пенсіонером банківський рахунок.
Листом ГУ ПФУ в Запорізькій області від 29.11.2025 №0800-0801-5/109593 повідомлено відповідача про те, що на виконання рішення суду по справі №280/5569/24 Головним управлінням поновлено нарахування пенсії ОСОБА_1 , який перебував на обліку як внутрішньо перемішена особа. За період з 01.05.2018 по 30.10.2024 стягувану донарахована пенсія в розмірі 449130,06 грн., яка внесена до Реєстру судових рішень (порядковий №2441730). Щодо виплати донарахованої суми з посиланням на постанову Кабінету Міністрів від 10.11.2021 № 1165, повідомлено, що пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів державного бюджету України на відповідний рік. На забезпечення пенсійних виплат за минулий період щомісяця спрямовується частина бюджетних призначень, передбачених абз.2 п.1 цього Порядку, відповідно до бюджетного розпису. Крім того, відповідно до пп. 4 п. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування виплат пенсій. З 01.04.2021 діє положення п. 14 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596, відповідно якого Пенсійний фонд України проводить протягом місяця перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій, через поточні рахунки одержувачів. Отже, з 01.04.2021 кошти на виплату пенсій, в тому числі за рішеннями суду перераховуються безпосередньо Пенсійним фондом України на поточні рахунки пенсіонерів без їх зарахування до Головного управління. Таким чином, боржник взагалі не є розпорядником коштів на виплату пенсій за рішенням суду та не може здійснювати жодних розпоряджень коштами. З огляду на вищевикладене рішення у справі №280/5569/24 виконане Головним управлінням в межах покладених судом зобов'язань та з урахуванням повноважень, наданих чиним законодавством до відкриття ВП №76394894.
19.02.2026, керуючись статтями 63,75 Закону України «Про виконавче провадження», відповідачем винесено постанову про накладення штрафу ВП №76394894, якою на боржника за невиконання рішення без поважних причин накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. При цьому, в обґрунтування оскаржуваної постанови державний виконавець зазначив наступне:
«…Станом на сьогодні рішення не виконано. Згідно заяви стягувача рішення суду в повному обсязі не виконано та пенсія не поновлена. Згідно листів боржника від 29.11.2024 вбачається, що на виконання рішення суду по справі № 280/5569/24 Головним управлінням поновлено нарахування пенсії ОСОБА_1 , який перебував на обліку як внутрішньо перемішена особа, за період з 01.05.2018 по 30.10.2024 стягувачу донарахована пенсія в розмірі 449130,06 грн., яка внесена до Реєстру судових рішень (порядковий №2441730). В той же час, у наданих документах відсутнє документальне підтвердження поновлення пенсії та її подальшої щомісячної виплати стягувачу ОСОБА_1 . Поважних причин невиконання рішення у встановлений виконавцем строк у листах боржника не зазначено. Своїм правом, передбаченим КАС України, звернутися до адміністративного суду щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; відстрочення чи розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання; зупинення виконання (дії) судового рішення; роз'яснення судового рішення тощо - боржник не скористався. …».
Вважаючи таку постанову протиправною позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваної постанови) встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому п. 1 ч. 2 ст. 18 цього Закону визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини третьої статті 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2 ст.75 цього Закону).
Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу до боржника є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
З системного аналізу норм Закону України «Про виконавче провадження» випливає, що єдиними заходами примусового виконання рішень зобов'язального характеру є застосування штрафних санкцій до боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності. Інших заходів для примусового виконання рішень немайнового характеру законодавством не визначено.
Передбачений статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження», штраф є заходом впливу на боржника, який застосовується за відсутності поважних причин не виконання у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України «Про виконавче провадження», можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/3573/20.
Суд приймає до уваги доводи позивача, що виконання судового рішення в повному обсязі, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету.
Разом з тим, з оскаржуваної постанови вбачається, що штраф до позивача застосований не з підстав відсутності бюджетних призначень чи неможливості фінансування виплат, а у зв'язку з невиконанням у встановлений державним виконавцем строк рішення суду в частині поновлення пенсії та її подальшої щомісячної виплати стягувачу ОСОБА_1 .
Отже, предметом перевірки державного виконавця в межах виконавчого провадження була наявність/відсутність факту виконання рішення суду саме у спосіб, визначений виконавчим документом, та у встановлений строк. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області не надано документального підтвердження поновлення пенсії та її подальшої щомісячної виплати стягувачу, - ОСОБА_1 .
З матеріалів справи, судом установлено, що на момент прийняття постанови про накладення штрафу Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області неналежно виконало судове рішення.
Оскільки, органу державної виконавчої служби не надано доказів вжиття заходів зі сторони боржника для повного і своєчасного виконання рішення суду у спосіб, встановлений судом, тому доводи позивача про повне фактичне виконання рішення суду, зокрема, до прийняття постанови від 19.02.2026 ВП №76394894 про накладення штрафу, не знаходять підтвердження.
Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що спірна постанова про накладення штрафу ВП №76394894 ВІД 19.02.2026 прийнята на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією та законами України, та відповідає критеріям правомірності, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, тому підстав для її скасування не вбачається. Доказів протилежного позивачем під час розгляду справи не надано та судом не встановлено.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки, у задоволенні позовних вимог суд відмовляє, розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд,-
У задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (69095, м.Запоріжжя, вул.Приходська, 58, код ЄДРПОУ 43315529); третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про скасування постанови, - відмовити.
Судові витрати стягненню не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.03.2026.
Суддя Ю.В. Калашник