30 березня 2026 року Справа № 280/4531/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
До Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправними дії та бездіяльність Відповідача з вини якого були припинені виплати страхових виплат у зв'язку з виїздом Позивача в Ізраїль та своєчасно не виплачено позивачу суми страхових виплат починаючи з 05.11.1998 року по сьогоднішній день;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити суми страхових виплат Позивача за період з 05.11.1998 року по сьогоднішній день урахуванням їх перерахунку відповідно до чинного законодавства на момент виплати з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та поновити поточну страхову виплату.
Ухвалою від 09 червня 2025 року позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху. Недоліки позовної заяви запропоновано усунути шляхом подання до суду: доказів сплати судового збору в сумі 968,96 грн, заяви про поновлення строку звернення до суду із цим позовом із доказами поважності таких причин щодо періоду з 05.11.1998 по 29.11.2024.
23 червня 2025 року засобами системи «Електронний суд» від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову.
Ухвалою від 30 червня 2025 року позовну заяву в частині позовних вимог за період з 05.11.1998 по 29.11.2024 було повернуто позивачу через пропуск строку звернення до суду.
Ухвалою від 30 червня 2025 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог з 30.11.2024, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Позивач звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року.
Ухвалою від 30 вересня 2025 року зупинено провадження в адміністративній справі №280/4531/25 до перегляду в порядку апеляційного провадження ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 про повернення позовної заяви в частині позовних вимог.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2025 року апеляційну скаргу задоволено. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року скасовано і направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою від 15 січня 2026 року поновлено провадження в адміністративній справі №280/4531/25.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час роботи на Запорізькому виробничому об'єднанні “Радіоприбор» Запорізький завод “Радіоприбор» з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві. Позивач отримував страхові виплати до виїзду за кордон. У зв'язку з виїздом за кордон в 1998 році Позивач оформив документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном. Фонд соціального страхування України повідомив Позивача, що у зв'язку з виїздом позивача в Ізраїль виплата страхових виплат не передбачено діючим законодавством. Фонд соціального страхування України обдурив позивача та що незважаючи на відсутність підписаного договору між країнами Фонд соціального страхування України мав продовжувати виплату страхових виплат та, що страхові виплати були припинені з вини Фонда наступником якого є Пенсійний Фонд України. 25.02.2025 та 30.05.2025, оскільки не було отримано відповіді від відповідача, представник позивача звернувся до відповідача з його особистою нотаріально посвідченою та апостильованою заявою про поновлення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). До даної заяви були наступні документи: трудова книга ОСОБА_1 ; посвідчення особи ОСОБА_1 .. Проте, станом на день подання позовної заяви, відповіді від відповідача не отримано. Представник позивача звертає увагу, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України від 11.12.2003 № 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не може позбавляти його права на отримання страхових виплат. Просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивач як отримувач страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання на обліку в Головному управлінні не перебуває. Передавальним актом від Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Запорізькій області до Головного управління справа позивача не передавалась. З 01.01.2023 відбулось правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, до Головного управління Пенсійного фонду України. Частиною 1 ст. 40 зазначено, здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються: якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Зазначено, що звернень від позивача із заявою стосовно поновлення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) до Головного управління не надходило. Крім того, як вбачається з наданих позивачем документів, при зверненні заявником також не були надані докази того, що до 1998 року йому були призначені та виплачувались відповідно страхові виплати, не надані докази припинення таких виплат та будь-які рішення або повідомлення, на підставі яких можливо підтвердити відповідні факти. А отже, не можна вважати доведеними обставини, на які посилається позивач в частині того, що до його виїзду за кордон йому були призначені та виплачувались, а згодом були припинені вказані страхові виплати. Виходячи з вищезазначеного, дії відповідача не суперечать чинному законодавству України. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
У відповіді на відзив зазначено, що відповідач у відзиві не заперечує, що 25.02.2025 та 30.05.2025 ним було отримано заяви представника позивача, з його особистою нотаріально посвідченою та апостильованою заявою про поновлення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) разом із трудовою книгою позивача, посвідченням особи та довіреністю. Отримання відповідачем зазначеної заяви підтверджується таком ним самим у відзиві “Крім того, як вбачається з наданих позивачем документів, при зверненні заявником також не були надані докази …..». Заява та довіреність підписані позивачем особисто та засвідчені нотаріусом в Державі Ізраїль, підпис та повноваження якого у свою чергу підтверджена печаткою апостиль, відповідно до Гаазької конвенції, до якої Україна приєдналася 23.12.2003. Відтак, відповідач отримав особисту заяву позивача про продовження виплати страхових виплат на визначений пенсії на банківський рахунок, підпис на яких належним чином засвідчений та апостильований, особу позивача ідентифіковано. А тому, доводи відповідача про те, що особисто підписана заява та надання паспорту, та інших документів або інший документ, що засвідчує особу може бути передана в пенсійний фонд тільки ним особисто не просто звужує конституційне право на звернення за допомогою через уповноваженого представника відповідно до Закону України «Про звернення громадян», а й взагалі унеможливлює право потерпілого, який проживає за кордоном, на отримання страхових виплат. Ні Закон № 1105, ні Порядок № 11 від 19.07.2018 (втратив чинність 21.03.2024) ні Порядок №4-1 не передбачають такої підстави для відмови у виплаті страхових виплат, як подання заяви про виплату пенсії або грошової допомоги через уповноваженого представника. Щодо твердження відповідача про нібито ненадання позивачем доказів отримання страхових виплат, звертаємо увагу шановного суду, що відповідно до ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши матеріали справи, судом установлені наступні обставини.
Суд встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1998 року місце проживання - Ізраїль.
Під час роботи на Запорізькому виробничому об'єднанні “Радіоприбор» Запорізький завод “Радіоприбор» з ОСОБА_1 стався нещасний випадок на виробництві та позивач отримував страхові виплати до виїзду за кордон.
У зв'язку з виїздом за кордон в 1998 році, Фонд соціального страхування України повідомив позивача про те, що у зв'язку з виїздом позивача в Ізраїль виплата страхових виплат не передбачено діючим законодавством.
З 01.01.2023 у зв'язку з реорганізацією шляхом приєднання до Пенсійного фонду України, повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.
25.02.2025 та 30.05.2025 у зв'язку з не отриманням відповіді від відповідача, представник позивача звернувся до відповідача з його особистою нотаріально посвідченою та апостильованою заявою про поновлення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням). До даної заяви були наступні документи: трудова книжка ОСОБА_1 ; посвідчення особи ОСОБА_1 .
Проте, як повідомив представник позивача, відповіді від відповідача не було отримано.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Щодо строку звернення до суду.
Відповідно до припиів ч. 7 ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
З огляду на характер спірних правовідносин, які стосуються невиплати страхових сум, що мають періодичний характер та пов'язані із триваючим порушенням права, суд дійшов висновку, що встановлений статтею 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі.
Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 24 січня 2023 року у справі № 200/10176/19-а.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 № 2620-ІХ.
Відповідно до п.2 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в редакції Закону від 21.09.2022 № 2620-ІХ припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 01.01.2023. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень.
З 01.01.2023 відбулося публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов'язків відповідного територіального управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України до відповідного територіального Головного управління Пенсійного Фонду України.
Отже відповідач є належним субєктом владних повноважень, уповноваженим розглядати звернення позивача щодо поновлення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.
Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 №1105-XIV (далі - Закон №1105-XIV), страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує потерпілому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 Закону №1105-XIV, здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою Україн.
Згідно з ч. 5 ст. 41 Закону №1105 страхові виплати здійснюються протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них
Відповідно до ч. 7 ст. 41 Закону №1105 якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Частиною 1 ст. 41 Закону №1105 визначено, що страхові страхові виплати здійснюються щомісяця у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку або за рішенням суду:
1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;
2) особам, які мають право на страхові виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 №4-1 затверджено Порядок призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Вказаний Порядок визначає механізм призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Згідно з п.п. 1-5 розділу ІІ Порядку призначення, перерахування та здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 26.01.2024 № 4-1 (далі - Порядок № 4-1) заява про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат (крім виплат, які призначаються страхувальником) подається потерпілим або особою, яка має право на страхові виплати у разі смерті потерпілого, особисто або через уповноваженого представника до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає страхову виплату) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Заява разом з документами, необхідними для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат подається, зокрема, для призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат за формою згідно з додатками 1, 2 до цього Порядку.
Незалежно від виду страхової виплати, щодо якої звертається особа, під час подання заяви особа надає документи, визначені в п. 3 Порядку № 4-1.
Судом установлено, що 30.05.2025 представник позивача звертався до відповідача із заявою про поновлення страхових виплат, до якої було додано: особисто підписану, нотаріально посвідчену та апостильовану заяву позивача ОСОБА_1 ; трудова книжка ОСОБА_1 ; посвідчення особи ОСОБА_1 .
При цьому зі змісту відзиву відповідача вбачається, що відповідач фактично не заперечує надходження відповідних матеріалів, оскільки наводить оцінку документам, поданим позивачем при зверненні.
Разом з тим, доказів надання позивачу письмової відповіді по суті звернення, прийняття мотивованого рішення за результатами його розгляду або витребування додаткових документів у матеріали справи відповідачем не надано.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ Порядку № 4-1 створення та обробка документів здійснюється з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Пунктом 2 розділу ІІІ Порядку № 4-1 передбачено, що рішення про призначення, перерахування, продовження та здійснення страхових виплат приймається протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження заяви з усіма необхідними документами з урахуванням отриманої органом, що призначає страхову виплату, інформації із відповідних державних електронних інформаційних реєстрів та баз даних.
Крім того, за змістом статей 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Суд зазначає, що неподання відповідачем будь-якої відповіді за результатами розгляду заяви позивача свідчить про невчинення ним юридично значимих дій, які він був зобов'язаний вчинити.
Водночас, для вирішення вимог у частині зобов'язання відповідача поновити страхові виплати та виплатити їх за минулий час суд повинен установити наявність у позивача права на таку виплату, факт її попереднього призначення, дату та підстави припинення, розмір належних сум, а також наявність чи відсутність передбачених законом підстав для поновлення виплати.
Як було зазначено вище, за приписами Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування» страхові виплати припиняються, зокрема, якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Також законом установлено, що страхові виплати, своєчасно не призначені або не виплачені з вини уповноваженого органу, підлягають виплаті без обмеження протягом будь-якого строку.
Разом з тим застосування цих положень можливе лише після належного встановлення самого факту призначення позивачу відповідної страхової виплати, її виду, розміру та обставин припинення.
У цій справі позивач посилається на те, що до виїзду за кордон він отримував страхові виплати, а їх припинення відбулося з вини Фонду соціального страхування України (правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області).
Однак належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт призначення позивачу щомісячної страхової виплати, її розмір, дату припинення, зміст рішення чи повідомлення, яким таку виплату було припинено, суду не надано. Натомість відповідач заперечує перебування позивача на обліку та вказує на непередання його особової справи за передавальним актом.
Суд зауважує, що сам лише факт звернення особи із заявою про поновлення страхових виплат та ненадання відповіді на таке звернення не є достатньою підставою для зобов'язання здійснити нарахування і виплату відповідних сум, оскільки це означало б підміну судом компетентного органу при первинному вирішенні питання, яке належить до його повноважень, без встановлення всіх юридично значимих обставин та без прийняття самим органом рішення по суті звернення.
Суд також враховує, що ефективний спосіб захисту має усунути допущене порушення, однак не повинен виходити за межі встановлених судом обставин.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За встановлених обставин суд вважає належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача, що полягає у не розгляді заяви позивача від 30.05.2025 про поновлення страхових виплат, та зобов'язання відповідача розглянути заяву по суті з прийняттям відповідного мотивованого рішення з урахуванням висновків суду.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, з вини якого були припинені виплати страхових виплат у зв'язку з виїздом позивача в Ізраїль, суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази, які б дали можливість суду достеменно встановити, коли саме, яким органом, на підставі якого рішення та щодо якої конкретно страхової виплати були вчинені дії з її припинення. Отже, позовні вимоги в цій частині є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
З тих самих підстав не підлягають задоволенню і позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити суми страхових виплат за період з 05.11.1998 по день ухвалення рішення, з урахуванням їх перерахунку та компенсації втрати частини доходів, а також поновити поточну страхову виплату, оскільки на час розгляду справи відповідачем взагалі не було прийнято рішення по суті звернення позивача, а наявних у справі доказів недостатньо для висновку про наявність у позивача права на такі виплати.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 484,48 грн, підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 КАС України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, яка полягає у не розгляді по суті заяви ОСОБА_1 від 30.05.2025 про поновлення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням) та ненаданні відповіді за результатами її розгляду.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 30.05.2025 про поновлення страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (професійним захворюванням), з урахуванням висновків суду, та прийняти за результатами її розгляду мотивоване рішення, про яке повідомити заявника у встановленому законом порядку.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 484,48 грн (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова