Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
30 березня 2026 року Справа №200/2186/26
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича ознайомившись з позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до Державної екологічної інспекції у Донецькій області (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Театральна, 18а),
про визнання протиправним та скасування наказу
Позивач, ОСОБА_1 , через свого представника Івченка А.В. звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Донецькій області, у якому просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ Державної екологічної інспекції у Донецькій області про призначення на посаду ОСОБА_1 №62-о від 28.08.2023.
Пільги щодо сплати судового збору відсутні.
Дослідивши матеріали адміністративного позову, суд встановив, що його скеровано до суду 24.03.2026 року.
З матеріалів адміністративного позову суду встановив, що 29.08.2023 позивача було призначено на посаду заступника начальника відділу організаційно-аналітичної діяльності, взаємодії з громадськістю та ЗМІ, документування контролю та забезпечення діяльності - старшого державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області, наказ від 28.08.2023 р. №62-о «Про призначення на посаду ОСОБА_1 ».
Наказом від 06.10.2023 №76-о «Про переведення на посаду ОСОБА_1 », з 04.10.2023 позивача було переведено на нижчу посаду - головного спеціаліста відділу державного екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів та морського середовища - державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Донецької області.
З 04.10.2023 позивача було відправлено у відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку протягом періоду дії воєнного стану (наказ від 06.10.2023 №44-в «Про надання відпустки без збереження заробітної плати»).
Наказом №28-о від 22.03.2024 позивача було звільнено з посади головного спеціаліста відділу екологічного нагляду (контролю) водних ресурсів та морського середовища Донецької області - державного інспектора з охорони навколишнього природнього середовища Донецької області за угодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 86 Закону України «Про державну службу».
Стосовно строку звернення до суду сторона позивача зазначила, що про порушення своїх прав позивачеві стало відомо, в межах строків, передбачених Кодексом адміністративного судочинства, однак, у разі якщо суд дійде висновку про пропуск строку на подання цих додаткових пояснень, Позивач просить врахувати положення частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства, відповідно до якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 86 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, державний службовець може бути звільнений до закінчення двотижневого строку, передбаченого частиною першою цієї статті, в інший строк за взаємною домовленістю із суб'єктом призначення, якщо таке звільнення не перешкоджатиме належному виконанню обов'язків державним органом.
Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у строк, визначений у поданій ним заяві, у випадках, передбачених законодавством про працю.
Згідно наказу №28-о від 22.03.2024 підставою звільнення позивача є його власна заява.
Відтак, позивач мав можливість набути достовірної обізнаності про обставини виникнення та припинення спірних правовідносин, проте не виявив належної зацікавленості щодо стану своїх прав та ініціював питання щодо отримання необхідної інформації тільки у 2026 році, тобто через 2 роки після свого звільнення та через 2 роки 7 місяців після винесення оскаржуваного наказу.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Так, за висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16.12.1992 у справі Хаджіанастасіу проти Греції , пункти 32-37).
При цьому очікується, що заявник продемонструє уважне ставлення до дотримання процесуальних вимог національного законодавства, наприклад до строків для подання адміністративного позову (рішення Європейського суду з прав людини від 07.09.1999 у справі Йодко против Литви (Jodko v. Lithuania).
Верховний Суд в постанові від 22.12.2021 року по справі № 200/17683/21 зазначив, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
В постанові від 29.09.2022 року у справі № 500/1912/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Водночас колегія суддів зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Велика Палата Верховного Суду аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі № 9901/405/19 виснувала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Матеріалами адміністративного позову підтверджено, що позивача звільнено зі служби 22 березня 2024 року, проте позивачем не наведено будь-яких доводів щодо існування об'єктивних непереборних обставин, які завадили йому звернутись до суду у встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України строк.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовною заявою позивачем пропущено, а наведені ним доводи не можуть бути підставою для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду.
Згідно ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 КАС України у разі не усунення у визначений судом строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху або яку підписано особою, яка не має права її підписувати, позовна заява буде повернута заявникові.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Донецькій області, про визнання протиправним та скасування наказу.
Надати позивачу строк не більше десяти днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху на усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою та докази поважності причин його пропуску.
Ухвала набирає законної сили з моменту та оскарженню не підлягає.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається, за сторінкою на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет (веб-адреса сторінки ://court.gov.ua/).
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.М. Кониченко