Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
31 березня 2026 року Справа №200/2276/26
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву
ОСОБА_1
про забезпечення адміністративного позову до відповідачів
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: АДРЕСА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 , юридична адреса: АДРЕСА_3 ), Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , юридична адреса: АДРЕСА_4 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати довідку Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 березня 2026 року № 2026-0302-2334-3472-0 щодо визнання придатним до військової служби;
- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 березня 2026 року «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині про зарахування до особового складу ОСОБА_1 .
Разом з адміністративним позовом позивачем надана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони військовій частині НОМЕР_1 в особі її посадових осіб вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 з військових підрозділів із проходження базової загальної військової підготовки до інших військових частин з метою проходження військової служби до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження протиправних дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Доводи заяви обґрунтовані тим, що, у разі невжиття заходів забезпечення це в подальшому унеможливить виконання рішення суду.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи заяви про забезпечення позову, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Види забезпечення адміністративного позову визначені статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною 1 якої встановлено, що позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Таким чином, суд вживає певні заходи щодо охорони прав та свобод позивача.
Поряд з цим, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Тобто, обраний спосіб забезпечення позову повинен бути адекватним до вимог, на забезпечення яких він вживається, при цьому, захід забезпечення адміністративного позову, який застосовується до суб'єкта владних повноважень, не повинен перешкоджати нормальній реалізації його управлінських функцій та не вирішувати справу по суті.
Згідно ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 1 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України регламентовано, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється в безспірному порядку.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом ч. 6 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
Забезпечення позову - це надання заявнику (позивачу) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.
З матеріалів справи вбачається, що позивач направлений для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 .
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, та який станом на теперішній час триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частиною 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» надано визначення поняття військовослужбовців, як осіб, які проходять військову службу.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
З аналізу зазначених норм вбачається, що військовозобов'язані, які призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.
Законом України від 08.08.2022 №2359-IX «Про внесення зміни до частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України щодо забезпечення позову у виді зупинення наказу або розпорядження командира (начальника) під час воєнного стану чи в бойовій обстановці» внесено зміни до частини 3 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Отже, процесуальний закон містить імперативну заборону вживати заходи забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Представник заявника фактично просить забезпечити позов шляхом зупинення наказів або розпоряджень про можливе переведення військовослужбовця ОСОБА_1 до інших військових частин з метою проходження військової служби в Збройних Силах України, бойових підрозділів з метою виконання бойових завдань.
Тобто обраний заявником вид забезпечення позову за своїм змістом є забороною вчиняти дії щодо виконання відповідних наказів, які можуть бути видані командиром військової частини в майбутньому, що відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
Також суд зазначає, що позивач прийняв рішення про звернення до адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування довідки Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 березня 2026 року № 2026-0302-2334-3472-0 щодо визнання придатним до військової служби; визнання протиправним та скасування наказу ІНФОРМАЦІЯ_2 від 02 березня 2026 року «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» в частині, що стосується ОСОБА_1 ; визнання протиправним та скасування наказу Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині про зарахування до особового складу ОСОБА_1 .
Натомість позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій щодо переміщення до інших військових частин, бойових підрозділів.
Переміщення військовослужбовця з однієї військової частини до іншої здійснюється на підставі розпорядчого документа командира, це - наказ чи розпорядження.
За змістом п. 5 ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Таким чином, запропоновані заявником заходи забезпечення не можуть бути застосовані в силу п. 5 ч. 3 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вказані дії можуть здійснюватися лише на виконання відповідних наказів, які не є предметом оскарження.
Враховуючи наведене, суд вважає заяву про забезпечення позову такою, що задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 200/2276/26 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.В. Давиденко