Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 березня 2026 року Справа№200/777/26
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кошкош О.О., розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування грошового забезпечення в 2020, 2021 та 2022 з урахуванням прожиткового мінімуму доходів громадян встановленого для працездатних осіб станом на 01 січня того року, в якому проводилось нарахування; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення за період служби з 29.01.2020 по 02.09.2022 включно з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно станом на 01.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022, за вирахуванням фактично виплачених сум грошового забезпечення, податків та зборів; визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця (місяця, в якому було здійснено підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців) за період з 05.01.2018 по 28.02.2018 включно, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням січня 2008 року як базового місяця (місяця, в якому було здійснено підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців) за період з 05.01.2018 по 28.02.2018 включно; визнання протиправною бездіяльність щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) починаючи з 01.03.2018 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078; зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) починаючи з 01.03.2018 по 02.09.2022, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходів відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. В обґрунтування зазначено, що позивач проходив службу у військовій частині. Виплата грошового забезпечення здійснена не у повному обсязі.
09 лютого 2026 року ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Військовою частиною НОМЕР_1 надано відзив, в якому повідомлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України третього ступеня. Військова частина НОМЕР_1 з незалежних обставин не може виплатити індексацію грошового забезпечення за рахунок інших коштів (заробітної плати працівників, грошового забезпечення військовослужбовців). Крім цього, згідно роз'яснень Мінсоцполітики від 08.08.2017 року № 48/0/66-17 (про індексацію грошових доходів) «Порядок виплати сум індексації грошових доходів не передбачає механізм нарахування та взагалі виплат індексації за попередні роки». Щодо січня 2008 року як базового місяця - аналіз редакцій норми пункту 5 Порядку № 1078 дозволяє прийти до висновку, що до грудня 2015 року у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу населення. До 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання виключно тарифних окладів працівника. Враховуючи, що у військовослужбовців, в тому числі і у позивача, збільшувався розмір грошового забезпечення (за рахунок збільшення розміру додаткових видів грошового забезпечення), до 01.12.2015 року базовий місяць для нарахування індексації позивачу обґрунтовано змінювався, тому підстав для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяцю січень 2008 року немає. Базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення став березень 2018 року, оскільки саме в цьому місяці відбулося підвищення розміру грошового забезпечення. Таким чином, позивачу військовою частиною НОМЕР_1 був встановлений базовий місяць для обчислення індексації - березень 2018 року.
Розмір прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців та прирівняних до них осіб за Законом № 2262-ХІІ у 2020 році, в 2021 - 2022 роках є незмінним (2102 грн). Грошове забезпечення та одноразові види грошового забезпечення виплачувались позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 відповідно до норм чинного законодавства, тому позовні вимоги заявника є необґрунтованими та не можуть підлягати задоволенню. Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Просив відмовити у задоволені позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у період з 05.01.2018 по 04.09.2022у Військовій частині НОМЕР_1 , про що свідчать записи у військовому квитку серії НОМЕР_4 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.09.2022 №269 ОСОБА_1 з 02.09.2022 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено для подальшого проходження служби (навчання) до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (с.Погірці Самбірського району Львівської області).
При здійсненні виплати грошового забезпечення за період 05.01.2018 - 31.12.2018 виплата індексації грошового забезпечення не здійснювалась, у період 01.01.2019 - 02.09.2022 здійснювалась виплата індексації грошового забезпечення, про що свідчать довідки Військової частини НОМЕР_1 від 15.10.2025 №225/56/1603/10, №225/56/1603/6, №225/56/1603/7, №225/56/1603/9, №225/56/1603/8.
При здійсненні виплати грошового забезпечення за спірний період 29.01.2020 - 02.09.2022 (включно), застосовувався розмір прожиткового мінімуму відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а саме 1762 грн, посадовий оклад складав - 2640 грн, оклад за військовим званням - 530 грн.
Адвокат позивача звернувся із заявою від 09.10.2025 щодо проведення перерахунку грошового забезпечення та виплати його у належному розмірі.
Вважаючи, бездіяльність відповідача протиправною , позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Статтею 17 Конституції України закріплено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII (далі -Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
01 березня 2018 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі Постанова №704), якою було затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції, на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №103, пунктом 6 якої було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові №704 пункт 4 викладено в такій редакції:4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Тобто, на момент набрання чинності постановою №704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме:4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103.
Отже, з 29 січня 2020 року - дати набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 4 Постанови № 704 в редакції до 24 лютого 2018 року, тобто в редакції, яка була чинна до набрання законної сили Постановою № 103.
Разом з цим, Закон України від 05.10.2000 №2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.
Згідно статті 6 Закону №2017базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Верховним Судом у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначено, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. Так, під умовами слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії. Під порядком розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців. Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Отже зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом № 2262-ХІІ.
Разом з цим, Кабінет Міністрів України не уповноважений установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
З огляду на вищезазначене, Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 зазначив, що враховуючи на те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовим актам, які мають вищу юридичну силу -Законів №294-ІХ та №1082-ІХ із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Водночас Верховний Суд вказав, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.06.2023 у справі №380/7813/22, від 05.07.2023 у справі № 160/24227/21 та від 25.04.2024 у справі № 240/16735/21.
Відповідно до ч.5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У контексті наведеного, суд зазначає, що прожитковий мінімум для працездатних осіб:
- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік»);
- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік»);
- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 № 1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік»);
- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік»).
Отже, у період з 29.01.2020 по 02.09.2022 оклад за посадою та оклад за військовим званням, в т.ч. інші складові, що обраховуються у відсотковому значенні відносно цих величин (надбавки, премія, тощо) повинні розраховуватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, який з 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 було збільшено, внаслідок чого настала подія підвищення розміру грошового забезпечення.
З огляду на вищенаведене, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Належним способом захисту в цій частині є визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у т.ч. надбавки, доплати, підвищення та премії, які були фактично виплачені) у період з 29.01.2020 по 02.09.2022 (включно) без застосування розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (у тому числі надбавки, доплати, підвищення та премії, які були фактично виплачені) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (2102 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення (у тому числі надбавки, доплати, підвищення та премії, які були фактично виплачені) за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року (включно), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року (2270 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; грошового забезпечення (у тому числі додаткові види грошового забезпечення: надбавки, доплати, підвищення та премії, які були фактично виплачені) за період з 01 січня 2022 року по 02 вересня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; з урахуванням раніше виплачених сум.
Щодо нарахування та виплати поточної індексації грошового забезпечення за період з 05.01.2018 по 28.02.2018 суд зазначає таке.
Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 року в розмірі 101 відсоток).
У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 6 Закону № 1282-XII).
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінет Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 рок №77).
Пунктом 5 Порядку №1078 (редакції від 15.12.2015 року, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Також пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції від 15.12.15 року встановлено, що місяцем з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) (далі базовий місяць). Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.
Пунктом 10-2 Порядку №1078 в редакції від 15.12.2015 року встановлено: Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, яка набрала чинності 01 січня 2008 року затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Тобто січень 2008 року є місяцем підвищенням посадових окладів, а тому відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.
01 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Порядок №704), якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.
Суд зауважує, що станом на 05.01.2018 розмір посадових окладів військовослужбовців визначався Постановою № 1294, яка була чинною з 01.01.2008 та діяла до 01.03.2018, тобто до набрання чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
За таких обставин за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008 року, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013) є січень 2008 року.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 05.01.2018 до 28.02.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення тарифної ставки (окладу) січень 2008 року є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог в частині виплати «індексації-різниці» за період з 01.03.2018 по 02.09.2022 суд зазначає таке.
Пункт 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 (у новій редакції) на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Абзац 1 пункту 5 Порядку № 1078 у вказаній редакції передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Цей же абзац діяв з 15.03.2018 до 01.04.2021, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2018 №141 «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №141), і встановлював, що, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Абзац 2 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 до нині у редакції Постанови №1013 і передбачає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 у редакції Постанови №1013 і передбачав, що сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Цей же абзац з 15.03.2018 до нині діє у редакції Постанови №141 та передбачає, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.
Абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 застосовується з 01.12.2015 до нині у редакції Постанови №1013 і встановлює таке правило: якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Абзац 5 пункту 5 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 у редакції Постанови №1013 і передбачав, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі, коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 діяв з 01.12.2015 у редакції Постанови № 1013 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Цей же абзац з 15.03.2018 до 01.04.2021 діяв у редакції Постанови № 141 і передбачав, що до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
Пункт 10-2 Порядку № 1078 був викладений у новій редакції на підставі Постанови №1013. У цій редакції пункт 10-2 Порядку №1078 застосовувався з 01.12.2015 до 01.04.2021 та передбачав, що для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців» (далі - Постанова №1294).
Відповідно до пункту 13 указаної постанови вона набрала чинності з 01.01.2008 і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 (далі - Постанови №704; у редакції Постанови №103, що набрала чинності з 24.02.2018), якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018.
Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Указане визначення цього поняття випливає із системного тлумачення пункту 5 Порядку №1078, у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.
Суд зазначає, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, так званої «поточної індексації» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.
Право працівника на отримання «індексації-різниці» виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Так, абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078, у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, встановлювали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума «індексації-різниці» виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704 та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, то березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачки, відповідачу належало вирішити питання, чи має останій право на отримання «індексації-різниці», а якщо так, то у якій сумі.
Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки) і від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22 і від 06.07.2023 у справі №240/23550/21.
Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу вказаний вид індексації за період з 01.03.2018 по 02.09.2022.
Суд ще раз зауважує, що з огляду на приписи абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми «індексації-різниці» за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної «індексації-різниці» визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
При цьому, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 суд касаційної інстанції зазначив наступне:
"…104. Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Суд звертає увагу на таке.
105. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
105.1. розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);
105.2. суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
105.3. чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
106. Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
106.1. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).
107. Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).
108. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
109. Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А) ".
Згідно довідки про грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року, грошове забезпечення становить 7475,04 грн (в т.ч. посадовий оклад 530 грн, оклад за військовим званням 30 грн), у березні 2018 року грошове забезпечення позивача становить 7848,79 грн (в т.ч. посадовий оклад 2640 грн, оклад за військовим званням 530 грн). Отже, розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року склав 373,75 грн (7848,79 грн - 7475,04 грн).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 %.
В березні 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762,00 грн., а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30 %.
Відповідно до абз. 5 п. 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100:
1 762,00 грн х 253,30 % / 100 = 4 463,15 грн.
Таким чином, сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року становила 4463,15 грн.
Вирішуючи питання, чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації, суд виходить того, що сума підвищення доходу позивача в березні 2018 року становить 373,75 грн, а сума можливої індексації в березні 2018 року 4463,15 грн тобто розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що є підставою для нарахування і виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Також, суд звертає увагу, що під час розгляду справи судом встановлено, що оклад позивача також збільшився з 29.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022. Право на таке підвищення встановлено при розгляді цієї справи в частині позовних вимог, що стосувалися розрахунку грошового забезпечення із застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Отже, суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року; розмір підвищення доходу з 29.01.2020 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася з 29.01.2020; розмір підвищення доходу в січні 2021 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2021 року; розмір підвищення доходу в січні 2022 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2022 року.
Якщо ці умови наявні, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
За таких обставин суд доходить висновку, що у випадку, який розглядається, Військова частина НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність, яка полягає саме у не вирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 02.09.2022.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у розглядуваній частині суд виходить з такого.
Насамперед суд звертає увагу на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.
Як встановив суд відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 02.09.2022 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період. Саме тому суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача у цій частині.
З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є, зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різниці грошового забезпечення період з 01.03.2018 по 02.09.2022 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Стосовно строку звернення суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції, чинній до внесення змін Законом України № 2352-IX від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В пункті 2.3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року зазначено про те, що спір щодо стягнення невиплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, є трудовим спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. В разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
Конституційний Суд України при тлумаченні норми ст. 233 КЗпП України виходить з того, що право на отримання заробітної плати повинно бути гарантоване незалежно від строку. Таким чином, у цій статті КЗпП України встановлена додаткова гарантія для осіб, що звертаються до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 року № 2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно якої працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 визнано неконституційними із дня ухвалення цього Рішення положення частини 1 статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Враховуючи такі зміни законодавства, суд доходить висновку, що законодавець не обмежив будь-яким строком право на звернення з відповідним позовом особу, яка продовжує працювати в органі, з яким виник спір.
Так матеріали справи містять інформацію, що позивача з 02.09.2022 виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , однак не звільнено, оскільки направлено для подальшого проходження служби (навчання) до Харківського національного університету Повітряних Сил ім. Івана Кожедуба (с.Погірці Самбірського району Львівської області).
З урахуванням наведених обставин, відсутні підстави вважати, що позивачем порушено строк звернення до суду.
Згідно із частини 1статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. ( частини 2статті 77 КАС України).
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням наведеного позов підлягає повному задоволенню.
З огляду на той факт, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат в силу положень статті 139 КАС України не здійснюється.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (у т.ч. надбавки, доплати, підвищення та премії, які були фактично виплачені) у період з 29.01.2020 по 02.09.2022 (включно) без застосування розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період період з 05 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року до 02 вересня 2022 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) перерахунок та виплату грошового забезпечення (у тому числі надбавки, доплати, підвищення та премії, які були фактично виплачені) за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року (2102 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року (включно), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року (2270 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; за період з 01 січня 2022 року по 02 вересня 2022 року, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року (2481 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт; з урахуванням раніше виплачених сум; нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 05 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року (включно) із застосуванням місяця підвищення тарифної ставки (окладу) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум; нарахування та виплату індексації-різниці грошового забезпечення період з 01 березня 2018 року по 02 вересня 2022 року (включно) відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.О. Кошкош