20 березня 2026 рокуСправа №160/34541/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині його призову на військову службу під час мобілізації;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 в частині зарахування його до списків особового складу частини;
- зобов'язати командира ВЧ НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу частини та звільнити його з військової служби.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він був зупинений на мобільному блокпосту, який знаходиться на в'їзді до м.Кропивницький представниками патрульної поліції для перевірки облікових документів. ІНФОРМАЦІЯ_2 не зважаючи на його пояснення щодо захворювання туберкульозом легень та ІІ групи інвалідності, доставили до одного з медичних закладів м.Кропивницького для проходження ВЛК. Проте жодні обстеження, як і сам медичний огляд не проводилися, а дані про його інвалідність повністю проігноровані. Натомість, рішенням ВЛК він був визнаний придатним до військової служби. Надалі, він був мобілізований та направлений для проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 . З вищевказаними діями він не погоджується, вважає їх протиправними, а тому змушений був звернутися до суду з позовною заявою.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вказаною ухвалою суду також витребувано від відповідача-1 належним чином завірені копії: наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації, а також направлення на медичний огляд військово-лікарською комісією з метою встановлення ступеня придатності до проходження військової служби, документи щодо проходження медичного огляду з відповідними актами, довідками, виписками, карткою обстеження та медичного огляду, витягами з протоколів засідання військово-лікарських комісій; витягу з поіменного списку військовозобов'язаних, призваних ІНФОРМАЦІЯ_3 , у частині що стосується позивача. Від відповідача-2 було витребувано належним чином завірені копії: витягу з наказу про зарахування позивача до особового складу, а також інших наказів та розпоряджень, що приймались; обліково-послужну карту та військового квитка і розпорядчих документів по особовому складу, номера, дати та зміст яких відображені у його військовому квитку.
На виконання вимог ухвали суду 26.12.2025 року від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов'язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом (зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки). При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. Про право на відстрочку, про наявність інвалідності позивач не заявляв, відповідні документи не пред'являв. На час призову на військову службу, згідно з інформацією з Реєстру позивач не був такою особою, що заброньований в установленому порядку на період мобілізації. Інформація про оформлену (активну) відстрочку/бронювання та відомості про встановлення, зміну групи інвалідності у Реєстрі на час призову відсутня. Відповідно до облікових даних позивач взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 - 20.10.2025 року. На медичний огляд був направлений 20.10.2025 року, направлення №5273229. Медичний огляд проведено 20.10.2025 року, довідка ВЛК №2025-1020-1949-3093-0. За рішенням ВЛК позивач придатний до військової служби.
Згідно із заявленими вимогами позивач не оскаржує рішення військово-лікарської комісії, але безпідставно посилається на те, що відповідачем-1, тобто ІНФОРМАЦІЯ_5 не доведено факт придатності його до військової служби. Проте, на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки не покладені повноваження щодо визначення ступеня придатності до військової служби за станом здоров'я. Під час медичного огляду позивач заявив, що інформацію про стан свого здоров'я надав в повному обсязі, про що поставив особистий підпис у карті обстеження та медичного огляду. Позивач також був попереджений про надання неповної та недостовірної інформації. Позивач не був позбавлений права подавати заяви/клопотання стосовно свого стану здоров'я та медичного огляду, про що свідчить його підпис у карті обстеження та медичного огляду. Позивач посилається на наявність у нього інвалідності, так як вважає, що його статус особи з інвалідністю ІІ групи автоматично було продовжено. ІНФОРМАЦІЯ_4 про це невідомо, адже позивач у ТЦК та СП про це не заявляв. Позивач не надав належних допустимих доказів того, що заявляв ІНФОРМАЦІЯ_4 про те, що він є особою з інвалідністю. Крім того, відповідно до інформації з Реєстру, позивач за попереднім місцем перебування на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_1 ) вважався порушником військового обліку з 26.09.2025 року. Враховуючи викладене, відповідач-1 просив у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
Разом з відзивом на адресу суду відповідачем-1 надано витяг із наказу від 21.10.2025 року № 1640, довідку військово-лікарської комісії від 20.10.2025 року №2025-1020-1949-3093-0, направлення для визначення придатності до військової служби від 20.10.2025 року № 5273229, картку обстеження та медичного огляду від 20.10.2025 року та поіменний список військовозобов'язаних, які призвані ІНФОРМАЦІЯ_3 і відправленні у складі команди "А022".
До суду 06.01.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, в якій зазначено, що він посилається на порушення відповідачем-1 п.81 Порядку № 560, оскільки, як слідує з розширених даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, датою взяття його на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 зазначено 21.10.2025 року. При цьому датою ВЛК вказано 20.10.2025 року. Вважає, безпідставним є твердження відповідача-1, що "Відповідно до облікових даних позивач взятий на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_4 20.10.2025 року." Згідно із наданою відповідачем-1 копії картки обстеження та медичного огляду, він був обстежений спеціалістами: терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, лором та психіатром. Поряд із тим, у графі обстеження невропатологом відсутній особистий підпис та особиста печатка лікаря; у графі обстеження психіатром не міститься особистої печатки лікаря, що є порушенням абз.2 п.3.2 глави 3 розділу II Положення 402. Крім того, сама картка обстеження та медичного огляду не відповідає вимогам встановленим п.3.1 глави 3 розділу II Положення 402, оскільки, не містить печатки закладу охорони здоров'я (установи), в якому ця ВЛК проводить медичні огляди. Також, відповідачем-1 не спростовано його доводи про те, що у реєстрах центральної бази даних електронної системи охорони здоров'я (ЦБД ЕСОЗ) відсутня будь-яка інформація про проходження ним медичного огляду військово-лікарською комісією, що є порушенням абз.4 п.3.4 глави 3 розділу II Положення № 402. Вважає, що жодними належними та допустимими доказами відповідачем-1 не доведено правомірність своїх дій щодо призову його на військову службу під час мобілізації. Так, нормами п.3.5 Положення № 402 чітко визначено обов'язок ТЦК та СП отримати дані від органів соціального забезпечення щодо осіб з інвалідністю до початку проведення медичного огляду. На його переконання такі дії щодо організації проведення військово-лікарської комісії та оформлення документів за наслідками її проведення є протиправними та свідчать про безпідставність та неправомірність будь-яких подальших дій відповідача-1 щодо призову його на військову службу.
Щодо доводів відповідача-1 викладених у відзиві на позовну заяву, що процедура призову військовозобов'язаного на військову службу за мобілізацією є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинить відновлення попереднього становища особи, яка була призвана на військову службу позивач зазначає наступне. Відсутність у ст.26 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" такої підстави для звільнення з військової служби як не проходження особою медичного огляду під час призову або визнання протиправним та скасування наказу про призов є виключно свідченням того, що законодавець при написанні зазначеної норми виключав можливість проходження військової служби особою, яка є непридатною до служби, не пройшла медичний огляд або протиправно була призвана ІНФОРМАЦІЯ_6 . При цьому, необхідно зазначити, що чинне законодавство не містить положень, які б дозволяли суб'єкту владних повноважень діяти на власний розсуд, видати акти індивідуальної дії, які є очевидно протиправними, не дозволяють мобілізовувати особу без фактичного проходження ВЛК та ігнорування наявних захворювань у особи, та направляти його до військової частини для проходження військової служби. У випадку, якщо даний наказ буде визнано судом протиправним та скасовано, будь-які наслідки, які настали для нього в результаті виконання цього наказу, зокрема його призов та проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_1 , є неправомірними. Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовну заяву повністю.
Відповідачем-2 було отримано ухвалу суду від 10.12.2025 року про відкриття провадження у справі - 11.12.2025 року. Але відзиву на позовну заяву та будь-яких документів, що стосуються даного предмету спору, відповідач-2 до теперішнього часу на адресу суду не надіслав.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, відповідача-1, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що згідно із довідкою Міністерства охорони здоров'я України до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААВ № 153462 щодо позивача встановлено другу групу інвалідності з 17 травня 2022 року, з датою чергового переогляду 01.05.2023 року. Відповідно до п.9 причина інвалідності - загальне захворювання. Пунктом 10 інвалідність встановлена на строк до 01.06.2023 року.
20.10.2025 року направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 № 5273229 ОСОБА_1 направлено для визначення придатності до військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Згідно із картою обстеження та медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_7 від 20.10.2025 року ОСОБА_1 зазначено діагноз - залишки перенесеного Твс легень (2023 р.) та викривлення носової перетинки. Позивач на підставі графи ІІ розладу хвороб, таблиці додаткових вимог визнаний придатним до військової служби.
Довідкою ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_7 від 20.10.2025 року №2025-1020-1949-3093-0 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 на підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб визнано придатним до військової служби.
Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.10.2025 року № 1640 наказано нижчепойменованих військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до поіменного списку від 21.10.2025 року № 1/16524, призвати на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправити до військової частини НОМЕР_2 : солдата ОСОБА_1 , 1999 року народження, ВОС - НОМЕР_3 .
Поіменним списком від 21.10.2025 року № 1/16524 позивача зазначено військовозобов'язаним, який призваний ІНФОРМАЦІЯ_3 і відправлені у складі команди " НОМЕР_1 ".
Згідно із витягом до наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 04.11.2025 № 318 зазначено вважати такими, що прибули та приступили до виконання службових обов'язків: 1.1. У відрядження: з метою проходження базової загальновійськової підготовки у складі зведеного навчального батальйону " ІНФОРМАЦІЯ_9 ": з військової частини НОМЕР_1 : солдат ОСОБА_1 . Зарахувати на котлове забезпечення зі сніданку 04 листопада 2025 року. Підстава: телеграма КДШВ ЗСУ від 27.10.2025 року №117/32948, посвідчення про відрядження від 31.10.2025 року №4329-4358, від 03.11.2025 року №3008-3086, продовольчі атестати №81, книжка № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 книжка №022410.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 12.03.1992 р. №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Згідно із частиною першою статті 1 Закону № 2232-XI захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 цього Закону).
За змістом частини третьої статті 1 Закону № 2232-XI військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частин першої, третьої та шостої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Одним із видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України (частина 13 статті 2 Закону № 2232-XI).
Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина 14 статті 2 Закону №2232-ХІ).
За змістом статті 3 цього Закону правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них Укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом абзацу 13 частини першої статті 1 Закону України "Про оборону України" особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно із частиною другою статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частин п'ятої, шостої та восьмої статті 4 Закону №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації. З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. №64/2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не припинений не скасований.
Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
За ч.5 ст.22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.
Цей порядок визначає порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560).
За п.1 Порядку №560 він, серед іншого, визначає, зокрема:
- організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
- механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби.
За п.72, 73 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов'язаного для проходження військової служби за станом здоров'я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_10 про придатність резервіста або військовозобов'язаного за станом здоров'я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку.
Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення №402).
Згідно із п.1.1., 1.2. розділу І Положення №402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);
- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;
- установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Пунктом 1.3. розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є:
- добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;
- аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я;
- контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;
- контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров'я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;
- надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров'я (установам);
- визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;
- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров'я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;
- визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
- проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;
- підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.
Згідно із п.2.1. розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Відповідно до п.2.2. Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:
Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);
ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
Відповідно до п.1.2. розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:
до військової служби допризовників, призовників, військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);
військовослужбовців до військової служби;
військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;
військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті;
кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;
кандидатів до військової служби за контрактом;
кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;
військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;
військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;
а також з метою визначення:
можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;
необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров'я;
потреби у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);
потреби у тривалому лікуванні.
Пунктом 2.2. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Передусім суд зауважує, що позивачем не оскаржено постанову ВЛК. Зважаючи на використання позивачем професійної правничої допомоги суд не вбачає правових підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки розумні сумніви у волі позивача (в т.ч. небажання оскаржувати постанову ВЛК) відсутні.
В позовній заяві позивач вказував, що повідомляв відповідачу-1 відомості про наявні у нього захворювання. До позовної заяви долучено низку медичних документів позивача.
Водночас, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.06.2020 року №810/5009/18.
Отже, суд в цілому не має повноважень надавати власну оцінку наявним діагнозам, натомість має повноваження оцінювати правомірність процедури ВЛК. Однак, як вже вказав суд, в даній справі позивачем постанову ВЛК не оскаржено.
Позивач також наводив низку інших зауважень до належності процедури ВЛК, однак суд наголошує, що позивач постанову ВЛК не оскаржував, в зв'язку з чим при вирішенні спору про правомірність його призову відсутні підстави для вирішення спору виходячи з неправомірності постанови ВЛК. Тобто, цей індивідуально-правовий акт є чинним і не оскаржений, в зв'язку з чим належить зважати на його чинність та правові наслідки, які він породжує.
Щодо заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та наказу командира ВЧ НОМЕР_1 в частині зарахування його до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 виключити зі списків особового складу частини та звільнити позивача з військової служби, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є військовозобов'язаним, який військово-лікарською комісією визнаний придатним до військової служби. Матеріалами справи не підтверджено, що на момент вчинення оскаржуваних дій та прийняття оскаржуваного наказу позивач не підлягав призову на військову службу під час мобілізації за станом здоров'я чи з інших законодавчо встановлених підстав. Також позивач не надав доказів того, що мав підстави для бронювання в установленому законом порядку на період мобілізації.
Враховуючи наведені обставини, а також Указ Президента України № 69/2022, суд вважає, що відповідачем-1 правомірно здійснено призов позивача на військову службу по мобілізації.
Також, суд зауважує, що абзацом 2 частини 1 статті 39 Закону № 2232-ХІІ та частиною 4 пункту 2 частини 8 Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022, визначено, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
Громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-ХІІ.
Відповідно до п.4 ч.1 та абз.1 ч.3 ст.24 Закону № 2232-XII початком проходження військової служби вважається, зокрема, день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Наказом Міністерства оборони України від 15.09.2022 р. № 280, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.11.2022 р. № 1407/38743, затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників в органах військового управління, з'єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Інструкція 280).
Відповідно до пунктів 1, 3 Розділу XII Інструкції № 280 облік особового складу в особливий період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців щодо прихованої мобілізації або з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, ведеться у порядку, установленому на мирний час, та з урахуванням особливостей, викладених у цьому розділі.
Військовослужбовці військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зараховуються в день прибуття до списків особового складу військової частини в порядку, установленому пунктами 13 і 14 розділу II цієї Інструкції.
Первинне призначення на посади військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, а також призначення (переміщення) військовослужбовців, які перебувають на військовій службі, відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, здійснюються наказом командира військової частини по стройовій частині до закінчення заходів відмобілізування незалежно від номенклатури посад для призначення.
Пунктом 14 Розділу ІІ Інструкції № 280 встановлено, що зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини.
Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є, зокрема, для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця.
З вказаних норм у їх сукупності слідує, що організація обліку та призову громадян в особливий період, покладена на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Разом з тим, зарахування до штату військової частини та виключення з нього здійснюється наказами по стройовій частині відповідної військової частини. Відповідне зарахуванням здійснюється не на власний розсуд, а на підставі іменних списків команд, які надходять від територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Суд встановив, що, відповідно до поіменного списку військовозобов'язаних, які призвані та направлені територіальним центром ОСОБА_1 21.10.2025 р. направлено до ВЧ НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04.11.2025 р. №318 позивача зараховано до списків частини і на всі види забезпечення та на котлове забезпечення.
Таким чином, з дня відправлення позивача до ВЧ НОМЕР_1 він проходить військову службу та набув правового статусу "військовослужбовець".
Згідно із абзацом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, серед яких: під час дії воєнного стану: а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі; б) за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців; за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі; г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); д) у зв'язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); е) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі (для осіб вищого офіцерського складу); з) у зв'язку із призначенням (обранням) на посаду або перебуванням на посаді судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.
Отже, Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 р. №1153/2008 не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов.
При цьому, доказів того, що позивач звертався до ВЧ НОМЕР_1 із рапортом про своє звільнення, із зазначенням підстав звільнення передбачених пунктом 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII, матеріали справи не містять та про такі докази він не зазначає.
З огляду на вказане, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову позивача на військову службу під час мобілізації та наказу командира ВЧ НОМЕР_1 в частині зарахування його до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , оскільки суд вважає, що оскаржувані накази правомірні та такі, що прийняті відповідно до вимог частини 2 статті 2 КАС України.
Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 звільнити позивача з військової служби з подальшим виключенням зі списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від позовних вимог, у задоволенні яких судом було відмовлено вище.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з викладених вище підстав.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України,
Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Судовий збір не стягується.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя К.С. Кучма