про залишення позовної заяви без руху
м. Вінниця
30 березня 2026 р. Справа № 120/3964/26
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Свентух Віталій Михайлович, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Частиною 2 статті 122 КАС України зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Перебіг строку для звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (заподіяння збитків).
Згідно з частини 4 статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб'єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб'єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Так, Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 16 липня 2025 року у справі №500/2276/24 наголосила, що норма пункту 56.19 статті 56 ПКУ є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАСУ, а отже, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору.
Водночас, у вказаній постанові зроблено висновок, що норма пункту 56.18 статті 56 ПКУ не встановлює строку звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та не є відсильною до норми, яка їх встановлює, та зазначено, що строк у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПКУ, є саме строком давності, у межах якого за платником податків зберігається право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, а не строком звернення до суду із такими вимогами.
Підсумовуючи вказане вище, Велика Палата вказала, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Доказів адміністративного оскарження оскаржуваного в даній справі податкового повідомлення-рішення матеріали позовної заяви не містять.
Відтак, строк звернення до суду з даними позовними вимогами становить 6 місяців.
Судом встановлено, що позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення №0228180701 від 17.07.2025 року.
Таким чином, кінцевим строком звернення до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішень відповідача є 17.01.2026.
Водночас, з адміністративним позовом позивач звернувся до суду лише 25.03.2026, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Разом з тим, у змісті позовних вимог представник позивача просить суд поновити строк звернення до суду.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, представник позивача зазначає, що у зв'язку з активними бойовими діями, обстрілами енергетичної інфраструктури та порушенням роботи систем зв'язку на території України мали місце тривалі перебої з електропостачанням, інтернет-з'єднанням і мобільним зв'язком, що об'єктивно ускладнило своєчасне звернення до суду.
Крім того, у грудні 2025 року внаслідок масованих ракетних ударів та атак БПЛА було запроваджено відключення електроенергії, що спричинило призупинення господарської діяльності підприємства, вплинуло на його фінансовий стан та зумовило необхідність кадрових змін і запровадження простою у період з 26.12.2025 по 02.02.2026.
На переконання представника позивача, наведені обставини свідчать про наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на звернення до суду.
Втім, суд вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки такі підстави, як повітряні тривоги, ракетні обстріли, відсутність електроенергії та простій підприємства не можуть бути основними та поважними причинами для поновлення строку на подання позовної заяви, оскільки такі обставини не мають постійного, довготривалого та безперервного характеру.
Подібного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові №679/1406/24 від 08 квітня 2025 року.
Суд також звертає увагу, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Така позиція сформована Верховним Судом в постанові від 30.03.2020 у справі №826/10808/18 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 № 9901/14/21 (провадження № 11-127заі21).
У даному випадку, позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про об'єктивну неможливість звернення до суду у строк визначений частиною 2 статті 122 КАС України, а також не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність таких перешкод або неможливості звернення за правовою допомогою до адвоката.
Вирішуючи питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає.
Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові № 500/7006/24 від 21 листопада 2025 року.
В силу частин 1-2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого адміністративного позову вимогам КАС України, позовну заяву слід залишити без руху, надавши особі яка її подала, строк для усунення недоліків, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду за наявності інших підстав для його поновлення з наданням належних та допустимих доказів.
За правилами визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись ст. 122 123, 160, 161, 169, 171, 172 КАС України, -
Позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення залишити без руху.
Позивачу у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст. 293 КАС України, заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Свентух Віталій Михайлович