Справа № 466/1761/26
про забезпечення позову
«31» березня 2026 року м.Львів
Суддя Шевченківського районного суду м. Львова Торська І.В. розглянувши спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином,
05 березня 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду м. Львова з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином.
Суддею скеровано запит до відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Управління з питань паспортизації, реєстрації та еміграції ЗМУ ДМС України щодо надання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідачів.
Однак, станом на 31.03.2026 відповідь на адресу суду не надійшла.
Крім того, позивачками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подано спільну заяву про забезпечення вищевказаного позову.
У заяві про забезпечення позову позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять постановити ухвалу, якою накласти арешт на нерухоме майно відповідачів:
- на земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл, Яворівський район, с.Бірки, квартал забудови діл. № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4625880800:05:003:0392, яка, згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, перебуває у власності ОСОБА_3 ;
- на будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який згідно свідоцтва про право власності від 31.03.2006 р. виданого Бірківською сільською радою Яворівського району на підставі рішення виконкому №56 від 25.11.2005 р. належить ОСОБА_5 ;
- на земельну ділянку площею 0,1911 га, кадастровий номер 4625880800:05:003:0022, яка, згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, перебуває у власності ОСОБА_5 ;
- на земельну ділянку площею 0,1911 га, кадастровий номер 4625880800:05:003:0021, яка, згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, перебуває у власності ОСОБА_5 .
В обґрунтування цієї заяви покликаються на те, що вони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28.01.2026 у справі №466/12376/24 застосувано до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги з суворим наглядом, у зв'язку із вчиненням ОСОБА_3 суспільно-небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки злочину, передбаченого п.1 ч.2 ст.115 КК України. В результаті злочинних дій ОСОБА_3 загинув їхній батько ОСОБА_6 . В судовому порядку ставиться питання про стягнення значних коштів, а не вжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду, у випадку прийняття його на користь позивачів, а тому вважають за доцільне вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідачів.
На підставі положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України суд вважає за необхідне розглянути вказану заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали клопотання про забезпечення позову, суддя дійшла висновку, що клопотання про забезпечення позову підлягає до задоволення виходячи із наступного:
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Положеннями ст.153 ЦПК України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Відповідно до ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову.
Згідно п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України одним із видів забезпечення позову є накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Відповідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року за №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження та реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може продати, подарувати, відчужити будь-яким іншим способом житловий будинок з надвірними будівлями. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін негайно вжити заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди позивачу.
Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Відповідно, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог, майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може бути подароване або продане на момент виконання рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог позивача щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним видом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Суд враховує конкретні обставини цієї справи щодо наявності обставин, визначених частинами другою та третьою статті 13 Цивільного Кодексу України, застосовує загальні засади цивільного права - принципи справедливості, добросовісності та розумності, а також керується однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti Iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд доходить висновку про співмірність заявленого заходу забезпечення позову із заявленими позивачками вимогами щодо накладання арешту.
Суд вважає, що підставою для задоволення клопотання про забезпечення позову є обґрунтоване припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Крім того, забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідачів, які за час розгляду справи можуть продати, подарувати майно тощо.
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може продати майно, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.
Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, його метою є хоча і негайні, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що захід забезпечення позову у вигляді накладання арешту є достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позовних вимог позивачів та виключить можливість обмеження прав відповідачів на користування нерухомим майном.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що клопотання позивачів підлягає задоволенню, а саме - накладення арешту на вказані земельні ділянки та будинок, шляхом встановлення заборони відчуження та розпорядження майном, у тому числі заборонивши державним органам та органам нотаріату здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію) пов'язану з відчуженням, зміною, поділо, заставою або іншим видом зміни власників майна.
Відповідно до частини 1 статті 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Станом на час розгляду судом клопотання про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.149, 150, 153, 157, 258, 259, 260, 261, 351, 352, 353, 354, 355 ЦПК України,
спільну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно відповідачів, а саме:
- на земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована за адресою Львівська обл, Яворівський район, с.Бірки, квартал забудови діл. № НОМЕР_1 , кадастровий номер 4625880800:05:003:0392, яка, згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, перебуває у власності ОСОБА_3 ;
- на будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , який згідно свідоцтва про право власності від 31.03.2006 р. виданого Бірківською сільською радою Яворівського району на підставі рішення виконкому №56 від 25.11.2005 р. належить ОСОБА_5 ;
- на земельну ділянку площею 0,1911 га, кадастровий номер 4625880800:05:003:0022, яка, згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, перебуває у власності ОСОБА_5 ;
- на земельну ділянку площею 0,1911 га, кадастровий номер 4625880800:05:003:0021, яка, згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо суб?єкта, перебуває у власності ОСОБА_5 .
Ухвала суду підлягає до негайного виконання.
Копії ухвали направити для відому сторонам по справі.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали суду.
Суддя І. В. Торська