Справа № 577/7041/25
Провадження № 2/456/1060/2026
31 березня 2026 року місто Стрий
Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Гули Л. В. ,
з участю секретаря Дверій Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Стрию цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання на підставі наявних у суду матеріалів,
Стислий виклад позицій сторін.
Позивач АТ «Акцент-Банк» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 25.10.2023 у розмірі 24058,98 грн, поклавши судові витрати на відповідачку.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що 25.10.2023 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачкою ініційовано встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачці надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачці, про що свідчить її підпис у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі відповідно до умов договору. Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку із порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 20.11.2025 має заборгованість у розмірі 24058,98 грн, яка складається з наступного: 16463,03 грн - заборгованість за кредитом; 7595,95 грн - заборгованість за відсотками, яку в добровільному порядку не погашає, а тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Відповідачка не скористалася правом на подання відзиву.
Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.
Процесуальні рішення, постановлені по справі.
З Конотопського міськрайонного суду Сумської області до Стрийського міськрайонного суду Львівської області за підсудністю надійшла справа № 577/7041/25 за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 лютого 2026 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 41/
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.02.2026 позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, за наявними у цій справі доказами. Роз'яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву та доказів у справі /а.с. 42/.
Заяв чи клопотань від учасників цієї справи, у тому числі й про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у визначені чинним ЦПК України й судом строки та порядку до суду не надходило.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, суд вважає, що справу слід вирішити на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Слід зазначити, що дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 25.10.2023 ОСОБА_1 звернулася в АТ «Акцент-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» від 25.10.2023 /а.с. 11 на звороті - 13/.
Як вбачається з паспорту споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена» та тарифів по картці «Зелена», відповідачка була ознайомлена з умовами кредитування, зокрема, тип кредиту: поновлювана кредитна лінія (ліміт) з пільговим періодом використання; сума, строк кредитування 240 місяців з правом автоматичного продовження; спосіб та строк надання кредиту: кредитні кошти надаються клієнту у вигляді кредитного ліміту на кредитну картку; процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на весь строк кредитування, порядок повернення кредиту /а.с. 14-15, 21-22/.
Банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме: надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, що також підтверджується випискою по картці за період з 25.10.2023 по 20.11.2025 /а.с. 15 на звороті-17/.
З даної виписки вбачається, що ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, а саме: здійснювала покупки, поповнення картки, зокрема, через касу банку та термінали, перекази на картку.
Розмір кредитного ліміту за кредитним договором № б/н від 25.10.2023 змінювався, а саме: 25.10.2023 встановлено ліміт 8000,00 грн за ініціативою клієнта, 25.10.2023 збільшено до 8000,00 грн за ініціативою банку, 09.11.2023 збільшено до 12000,00 грн за ініціативою банку, 01.12.2023 збільшено до 20000,00 грн за ініціативою банку, 01.12.2023 збільшено до 20000,00 грн за ініціативою клієнта, 28.09.2024 зменшено до 16530,00 грн за ініціативою банку, що підтверджується довідкою за лімітами /а.с. 18/.
До Анкети-заяви позивачем долучено витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті https://a-bank.com.ua/terms (надалі - Умови) /а.с. 19-20/.
Згідно п.п. 2.1.1.2.2 Умов після одержання банком від клієнта необхідних документів, а також заяви банк виконує перевірку наданих документів і приймає рішення щодо можливості встановлення кредитного ліміту на кредитну картку. Клієнт надає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.
Враховуючи невиконання відповідачкою умов кредитного договору № б/н від 25.10.2023 станом на 20.11.2025 виникла заборгованість у сумі 24058,98 грн, яка складається з наступного: 16463,03 грн - заборгованість за кредитом; 7595,95 грн - заборгованість за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 25.10.2023, укладеним між Акціонерним товариством «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 /а.с. 9-11/.
Крім того, з даного розрахунку заборгованості за договором № б/н від 25.10.2023 прослідковується, що відповідачка частково здійснювала повернення отриманих нею кредитних коштів, що свідчить про визнання останньою факту укладення кредитного договору між нею та позивачем та обізнаність з умовами кредитування.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором № б/н від 25.10.2023.
При вирішенні позовних вимог судом підлягають застосуванню наступні норми чинного законодавства.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При вирішенні даного спору суд виходить з того, що між сторонами існували договірні правовідносини, що виникли на підставі кредитного договору на спеціальних умовах.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (сплатити гроші).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Однак відповідачка даного обов'язку не виконала.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом частин 1, 2 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої особи за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України «Про електронні довірчі послуги». Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Статтею 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документі та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 в справі № 2-383/2010, ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює, або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Таким чином, у справах про невиконання умов будь-яких договорів позивач має довести, що у відповідача є зобов'язання, яке ним не виконано, а відповідач, відповідно, що зобов'язання ним виконано відповідно до умов договору або не виконано не з його вини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження позовних вимог подано розрахунок заборгованості, виписку по особовому рахунку відповідачки, в яких відображено всі операції щодо отримання позичальницею ОСОБА_1 кредиту, вичерпну інформацію про укладення між сторонами кредитного договору, отримання коштів позичальницею та наявність заборгованості.
Надані позивачем докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення заборгованості.
Всупереч вищенаведеному, відповідачкою не надано заперечень щодо ознайомлення з умовами кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви, а також не подано жодного доказу на спростування розрахунку, поданого позивачем, та неналежного виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, судом встановлено, що відповідачка не виконала взятих на себе за договором зобов'язань, внаслідок чого утворилася заборгованість перед банком за кредитним договором б/н від 25.10.2023 у розмірі 24058,98 грн, яка складається з наступного: 16463,03 грн - заборгованість за кредитом; 7595,95 грн - заборгованість за відсотками.
Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.
Враховуючи, що зазначена заборгованість на даний час залишається непогашеною, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними і такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Так, понесені позивачем документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.
Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк», (49074, місто Дніпро, вулиця Батумська, 11; ЄДРПОУ 14360080, МФО 307770, рах. НОМЕР_2 ) 24058,98 грн (двадцять чотири тисячі п'ятдесят вісім грн 98 коп.) заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.10.2023 та 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Дата складення та підписання судового рішення без його проголошення 31 березня 2026 року.
Суддя Л.В.Гула