Справа № 308/1707/26
25 березня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Чепки В. В., за участю секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., представника позивача - адвоката Німець О.М., представника відповідача - адвоката Ламбрух О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Ужгород, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
встановив:
позивачка ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник, адвокат Німець Олена Михайлівна, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог вказує, що між сторонами 17.07.2004 укладено шлюб. У шлюбі у подружжя народилося троє синів: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Підставою для розірвання шлюбу позивачка зазначає те, що відносини з відповідачем почали погіршуватися з 2023 року, через переїзд до Чехії. Відсутність взаєморозуміння між подружжям, постійні сімейні сварки, побутові конфлікти призвели до того, що позивачка разом з дітьми у грудні 2025 року повернулася для проживання в Україну. З того часу фактичні шлюбні стосунки припинилися повністю. Між подружжям втрачені всі фізичні та духовні зв'язки. Подальше сумісне життя та збереження сім'ї позивачка вважає неможливим та таким, що суперечить її інтересам. Після припинення шлюбних відносин діти залишилися проживати із позивачем.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2026 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та постановлено провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.
03.03.2026 до суду надійшов відзив на позов, у якому представник відповідача зазначає, що незважаючи на наявність певних непорозумінь у сімейному житті, відповідач вважає, що такі труднощі мають тимчасовий характер та можуть бути усунуті шляхом примирення сторін і взаємних поступок. Він не вважає, що подальше спільне подружнє життя є неможливим, та має щире бажання зберегти сім'ю, відновити сімейні відносини та досягти примирення з позивачкою, зокрема і через наявність спільних неповнолітніх дітей.
Водночас було подано клопотання про надання строку для примирення.
Ухвалою суду від 25.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про надання строку для примирення.
У судовому засіданні представниця позивачки - адвокат Німець О. М. позов підтримала просила задовольнити із зазначених у позові підстав. Зазначила, що подання позову про розірвання шлюбу було виваженим, а подальше його збереження буде суперечити її інтересам. Також просила стягнути з відповідача понесені позивачкою витрати на правничу допомогу.
Представник відповідача - адвокат Ламбрух О. С. просив відмовити у задоволенні позову задля збереження родини. Щодо витрат на правничу допомогу адвоката зазначив, що заявлена сума не відповідає складності справи та обсягу наданих правничих послуг.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом, 17.07.2004 року між ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_6 (прізвище після одруження ОСОБА_7 ) ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) було укладено шлюб, який було зареєстровано Відділом реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області, про що складено актовий запис №67, що підтверджується наявним у справі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 17.07.2004 року.
У сторін народилося троє дітей: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 19.07.2006 серії НОМЕР_2 зареєстрованого міським відділом реєстрації актів цивільного стану Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області; син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 10.08.2009 серії НОМЕР_3 зареєстрованого міським відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ужгороду Ужгородського міськрайонного управління юстиції Закарпатської області; та син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження від 19.02.2020 серії НОМЕР_4 зареєстрованого Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Станом на день розгляду справи шлюбні відносини між сторонами припинені, спільне господарство позивач та відповідач не ведуть.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Зі змісту статті 55 Сімейного кодексу України вбачається, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Виходячи із змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини чи чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст.110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно зі ст. 112 Сімейного кодексу України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 Сімейного кодексу України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Доводи представника відповідача щодо можливості примирення сторін суд оцінює критично. Суд враховує категоричну позицію позивачки щодо небажання збереження шлюбу та відсутність наміру на примирення, у зв'язку з чим приходить до висновку, що примирення між сторонами є неможливим.
Оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим. На даний час, офіційно зареєстрований шлюб між позивачкою та відповідачем має формальний характер, фактичні шлюбні відносини між сторонами не підтримуються, спільне господарство вони не ведуть, відтак суд дійшов висновку про недоцільність подальшого збереження шлюбу, а тому шлюб між сторонами слід розірвати.
Відповідно до ч. 2 ст.115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність'гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача подано: договір про надання правової допомоги №006-01/26 від 06.01.2026, опис робіт виконаних адвокатом відповідно до договору №006-01/26 від 06.01.2026 в якому зазначено перелік наданих послуг та вартість таких становить 23 000,00 грн., платіжну інструкцію переказу коштів №52А8-ХХ13-6В09-65С4 від 29.01.2026 на суму 23 000,00 грн.
На підставі викладеного, зважаючи на категорію і складність справи, враховуючи вимоги ст. 133, 137 ЦПК України граничний розмір витрат, обсяг надання послуг та виконану адвокатом роботу (надані послуги), принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд прийшов до висновку, що судові витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення у розмірі 15 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.
На підставі ст. 56, 110, 112,160 Сімейного кодексу України та, керуючись ст. 3, 4, 5, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 43, 49, 200, 258, 265, 280-281, 352, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити повністю.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований 17.07.2004 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Виноградівського районного управління юстиції Закарпатської області, актовий запис №67.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 1331 грн. 20 коп.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області В. В. Чепка