Справа № 515/126/25
Провадження № 3-в/515/1054/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
31 березня 2026 року м. Татарбунари
Суддя Татарбунарського районного суду Одеської області Олійник К. І., розглянувши подання начальника ВП №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Едурада Коломійця про заміну адміністративного арешту іншим видом адміністративного стягнення,
Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 03.06.2025 замінено ОСОБА_1 не відбутих 60 годин громадських робіт на адміністративний арешт строком 12 діб, починаючи з моменту його затримання.
До суду надійшло вищевказане подання, в обґрунтування якого зазначено, що після винесення зазначеної постанови та під час організації її виконання встановлено, що 23.06.2025 року вказаний громадян був призваний на військову службу під час мобілізації, та направлений до військової частини НОМЕР_1 .
У зв'язку з чим, на думку начальника відділу поліції №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Е. Коломійця, відсутня можливість належним чином виконати постанову Татарбунарського районного суду Одеської області, тому, необхідно замінити накладене адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту іншим видом адміністративного стягнення.
Вивчивши подання та долучені до нього матеріли, вважаю його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Конституції України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання всіма юридичними та фізичними особами на всій території України.
Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012 у справі № 1-26/2012, слідує, що відповідно до Конституції України «… судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства» (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
«Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує правовладдя як складову частину спільної спадщини Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів правовладдя є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного розв'язання спору судами їхнє рішення не можна ставити під сумнів (Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95,§ 61; Khristov v. Ukraine, № 24465/04, § 33, від 19 лютого 2009 року).
В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.
Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб'єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.
Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
Суд, в межах даного провадження, керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі «Науменко проти України», від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Суспільна небезпечність умисного невиконання судового рішення полягає і в тому, що протиправні дії особи перш за все несуть загрозу авторитету правосуддя та принижують інститут судового рішення, що в свою чергу заподіює шкоду правам громадян та державним інтересам.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002р. по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява №48553/99) визначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової впевненості, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Так, відповідно до постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 01.04.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та накладено на нього стягнення у вигляді 60 годин громадських робіт .
14 квітня 2025 року постанова суду набрала законної сили та була направлена для примусового виконання до Білгород-Дністровського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, де 30.04.2025 р було заведено особову справу №14/2025.
Надалі, постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 03.06.2025 задоволено подання провідного інспектора Білгород-Дністровського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області Климової К. та замінено ОСОБА_1 не відбутих 60 годин громадських робіт на адміністративний арешт строком 12 діб, починаючи з моменту його затримання.
Постанову звернуто до виконання після набрання нею законної сили.
У березні 2026 року начальник ВП №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Е. Коломієць повторно звернувся з питанням про заміну ОСОБА_1 адміністративного арешту іншим видом адміністративного стягнення
Суд дослідивши матеріали справи, здійснивши аналіз положень КУпАП, дійшов висновку про те, що положення чинного КУпАП не передбачає можливість повтороної заміни адміністративного стягнення , а отже й право суду повторно вирішувати питання про заміну накладеного адміністративного стягнення, незважаючи на обставини невиконання судового рішення, яке набрало законної сили.
Керуючись ст. 304 КУпАП,
У задоволенні подання начальника ВП №2 Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області Едурада Коломійця про заміну накладеного адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту іншим видом адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області.
Суддя К. І. Олійник