Справа № 515/1852/25
Провадження № 2/515/219/26
Татарбунарський районний суд Одеської області
31 березня 2026 року м. Татарбунари
Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Дем'янової О.А.,
за участю секретаря судового засідання Унгурян Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
25 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» через свого представника-адвоката Дідуха Є.О. звернулося до Татарбунарського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що 16 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі-ТОВ «Лінеура Україна») та відповідач уклали електронний Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4560878 (далі-Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав на умовах строковості, зворотності, платності кредит розмірі 3000,00 грн на строк 360 днів зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені Кредитним договором. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. ТОВ «Лінеура Україна» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у зазначеній сумі шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «А - БАНК», однак відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 29800,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 3000,00 грн, прострочена заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором - 16600,00 грн.; заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські Фінансові Операції» в межах строку дії Кредитного договору - 10200,00 грн.
25 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові операції» було укладено договір факторингу №25/11/2024, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» права вимоги за договором №4560878 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16 квітня 2024 року.
Посилаючись на викладені обставини, беручи до уваги виконання у повному обсязі первісним кредитором умов кредитного договору та невиконання відповідачем його умов щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитом, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у зазначеному розмірі, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на надання професійної правничої допомоги у сумі 10000 грн.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 листопада 2025 року справу передано судді Дем'яновій О.А.
09 грудня 2025 року Татарбунарським районним судом Одеської області винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначення її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Також, задоволено клопотання ТОВ «Українські Фінансові Операції» про витребування доказів, витребувано з АТ «А-Банк» щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 та здійснення зарахування (надходження) коштів цю картку за період з 16.04.2024 включно та протягом наступних п'яти календарних днів у сумі 3000 за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
Представник позивача у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу у відсутності представника ТОВ «Українські фінансові операції» та не заперечував проти винесення заочного рішення.
Судом в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України направлявся запит до ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - відповідача у справі ОСОБА_1 .
Згідно з відповіддю №5188/30340 від 02.12.2025 року, яка на запит суду, поданий у порядку ст.187 ЦПК України надійшла від ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , «зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться» (а.с.124).
Відповідачу судом направлялись ухвала про відкриття провадження та позовна заява з додатками, за місцем його проживання, вказаним позичальником при укладенні кредитного договору, а саме: АДРЕСА_1 . Поштовий конверт повернувся з відміткою пошти «Адресат відсутній» (а.с.147).
Згідно з ч.7 ст.128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Пономарьов проти України»).
Оскільки зареєстроване місце проживання відповідача суду не вдалося встановити, тому на підставі частини десятої статті 187 ЦПК України ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с.148).
На підставі частини 11 статті 128 ЦПК України відповідач з опублікуванням оголошення про виклик вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, та неподання у встановлений судом строк заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін та/або письмового відзиву на позов, справа вирішується за наявними матеріалами у відповідності з нормою ч. 5 ст. 279 ЦПК України.
Відповідач своїм правом подати відзив у встановлений судом строк не скористався.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст.ст.19,279 ЦПК України вказана справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку спрощеного позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Станом на дату розгляду справи на адресу суду клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін учасниками справи не подавалися.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).
Суд, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що 16 квітня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 4560878 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.87-96).
Відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит на споживчі (особисті) потреби у сумі 3000,00 грн у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача на платіжний засіб № НОМЕР_1 зі строком користування 360 днів з 16.04.2024 року по 11.04.2025 року, періодичність платежів - кожні 30 днів (п.1.2,1.3,1.8 Договору).
Відповідно до пунктів 1.4., 1.4.1 Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Знижена процентна ставка становить 0,01% за кожен день користування кредитом (п. 1.4.2.Договору).
Пунктом 2.1. Договору сторони погодили, що Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 .
Відповідно до п.2.4.Договору кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно з п. 2.1. Договору.
Відповідно до пункту 3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Відповідно до п.4.1.Договору сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.
У встановлений Договором строк клієнт зобов'язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені Договором (п. 5.4.1).
Крім того, із пунктом 9.3 Кредитного договору вбачається, що договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами з урахуванням особливостей його підписання відповідно до Закону України «Про електронну комерцію та нормативних актів Національного банку України.
Із п.9.7 та 9.7.1. Кредитного договору суд встановив, що між сторонами укладений в електронній формі шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони ТОВ «Лінеура Україна» електронним підписом, в особистий кабінет клієнта. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що створений шляхом використання клієнтом одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні ТОВ «Лінеура Україна» для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону.
Із пункту 10 Кредитного договору суд встановив, що у ньому містяться відомості про підписання ОСОБА_1 16.04.2024 11:58:43 Кредитного договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором 81709.
Графік платежів, обумовлений сторонами на момент укладення договору, відображений у Додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4560878 від 16.04.2024 року, строк кредитування 360 днів, сума кредиту 3000,00 грн, проценти 2250,00 грн, загальна вартість кредиту 27759,00 грн. Графік підписаний електронним підписом ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором 81709 (а.с.97).
У Паспорті споживчого кредиту зазначена інформація про кредитодавця, інформація та контактні дані посередника, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти. Паспорт електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 НОМЕР_3 (а.с.99-101).
Згідно з розділом п.5 Паспорту споживчого кредиту визначено періодичність внесення платежів, кількість платежів та суми саме: перший платіж у сумі 9,00 грн зі сплати процентів за перший період та 10 платежів по 2 250,00 грн. зі сплати процентів; Останній 12 платіж 5 250,00 грн, який включає: проценти - 2 250,00 грн, кредит - 3 000,00 грн.
03 січня 2024 року між ТОВ «Пейтек Україна» (Фінансова компанія) та ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) було укладено Договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 , згідно з умовами якого Фінансова компанія за дорученням Клієнта (Платник) на підставі окремо укладеного договору між Клієнтом та Споживачем (Отримувачем) за допомогою сервісу Фінансової компанії ініціює переказ коштів в національній валюті України на Платіжні картки Отримувача (п.1.1 Договору №03012024-1) (а.с.16-22).
З повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек» вбачається, що відповідно до умов договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_4 від 03.01.2024 року укладеного між ТОВ «Пейтек» та ТОВ «Лінеура Україна», на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , номер транзакції у системі ТОВ «Пейтек» -bb73f23b-0a51-4af7-9075-330ea00d50a2, 16.04.2024 року 12:00:14 було успішно перераховано кошти у розмірі 3000,00 грн (а.с.78).
З інформації №20.1.0.0.0/7-20251223/0127 від 30.12.2025 року, наданої АТ «А-Банк» на виконання ухвали суду, слідує, що картка № НОМЕР_5 емітована на ім'я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_6 ) та додано Виписку про рух коштів по вказаному рахунку за період з 16.04.2024 по 21.04.2024 року включно (а.с.131,133-146).
Із вказаної Виписки вбачається, що 16.04.2024 року АТ «А-Банк» на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 зарахувало кошти у сумі 3000,00 грн та протягом вищевказаного періоду позичальник користувався рахунком: здійснював операції з карткою у терміналах інших банків, переказував коштів на картки інших банків, поповнював рахунок, сплачував комісію за операції з карткою АТ «А-Банк».
Із розрахунку заборгованості за Договором № 4560878 від 16.04.2024 року, здійсненого ТОВ «Лінеура Україна» станом на 25.11.2024 року (день відступлення права вимоги), вбачається, що у ОСОБА_1 у зв'язку з невиконанням ним умов кредитного договору, виникла заборгованість у загальній сумі 21100,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість по відсотках - 16600,00 грн., штрафні санкції 1500,00 грн. До розрахунку включено сплачену позичальником суму відсотків за кредитом у розмірі 200,00 грн (а.с.55-59).
При цьому із розрахунку вбачається, що з 16.04.2024 року протягом 30-денного пільгового періоду ОСОБА_1 нараховувалися відсотки за користування кредитом за пониженою відсотковою ставкою 0,01% у день, однак, у зв'язку з невиконанням ним умов кредитного договору, відсутністю проплат за кредитом, до нього було застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,50% на день за весь період перебування права вимоги у первісного кредитора.
25 листопада 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» було укладено Договір факторингу №25/11/2024, за умовами якого ТОВ ««Лінеура Україна» передає ТОВ «Українські Фінансові Операції» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Українські фінансові операції» приймає належні «Лінеура Україна» права вимоги до боржників (а.с.105-109).
Згідно з п 1.2. Договору факторингу перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається після підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2 та надходження Ціни Продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3 цього Договору, на рахунок Клієнта, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників та повна сума Ціни Продажу, що надійшла на рахунок Клієнта, підтверджують факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості.
За змістом п.3.3 Договору факторингу ціна Продажу за Договором становить Договором становить 1 962 112,59 грн. (один мільйон дев'ятсот шістдесят дві тисячі сто дванадцять гривень п'ятдесят дев'ять копійок).
З Акту прийому-передачі Реєстру боржників від 25 листопада 2024 року вбачається, що ТОВ «Лінеура Україна» передало, а ТОВ «Українські Фінансові Операції» прийняло Реєстр Боржників кількістю 3679 боржників. Після виконання Фактором вимог пункту 2.1 Договору факторингу від Клієнта до Фактора переходять права вимоги заборгованості до боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей (а.с.114).
Платіжними інструкціями №№510,511 та 512 від 06 грудня 2024 року підтверджено перерахування грошових коштів ТОВ «Українські Фінансові Операції» на розрахунковий рахунок ТОВ «Лінеура Україна» за Договором факторингу №25/11/2024 від 25.11.2024 року (а.с.38-39).
З витягу з Реєстру боржників до вказаного договору факторингу вбачається, що до нового кредитора перейшло право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 за кредитним договором №4560878, за яким загальна сума заборгованості становить 21100,00 грн, з яких: заборгованість за основною сумою 3000,00 грн, заборгованість за процентами 16600,00 грн., сума заборгованості за пенею/штрафами 1500,00 грн (а.с.71-72).
26 листопада 2024 року ОСОБА_1 повідомлений про відступлення права вимоги за кредитним договором до ТОВ «Українські Фінансові Операції» (а.с.82).
Станом на дату укладання Договору факторингу від 25 листопада 2024 року № №25/11/2024, строк дії кредитного Договору №4560878 від 16.04.2024 року не закінчився.
В межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські Фінансові Операції» у період з 26 листопада 2024 року по 10 квітня 2025 року (136 календарних днів) здійснило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2,5% у день у сумі 10200,00 грн. (3000,00 грн. х 2,5% = 75,00 грн. х 136 календарних днів = 10200,00 грн.) (а.с.60-61).
Таким чином проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в пункті 1.3. Договору № 4560878 від 16 квітня 2024 року, а тому заборгованість відповідача з нарахованих процентів за користування грошовими коштами складає 26800,00 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 16600,00 грн. + проценти нараховані ТОВ «Українські Фінансові Операції» у сумі 10200,00 грн.).
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із дослідженого судом договору №4560878 від 16 квітня 2024 року встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Тобто, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом встановлено, що договір № 4560878 від 16 квітня 2024 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Кредитний договір містить персональні дані клієнта, зокрема, зазначення номеру банківського рахунку/картки, паспортних даних відповідача, адреси проживання/реєстрації та контактної інформації.
Судом установлено, що укладений між сторонами договір № 4560878 від 16 квітня 2024 року відповідає вимогам Закону та є обов'язковим до виконання.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
З листа №20.1.0.0.0/7-20251223/0127 від 30.12.2025 року та Виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 , наданих АТ «А-Банк» на виконання ухвали суду, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_6 ) емітована платіжна картка № НОМЕР_5 , на яку 16 квітня 2024 року відбулося зарахування коштів на суму 3 000,00 грн., якими відповідач користувався.
Отже, на виконання умов укладеного з відповідачем договору від 16 квітня 2024 року №44560878 ТОВ «Лінеура Україна» 16 квітня 2024 року надало відповідачу кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн.
Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача станом на 11 квітня 2025 року становить 29800,00 грн. що складається із 3 000,00 грн - заборгованість з тіла кредиту; 16600,00 - нараховані проценти первісним кредитором, 10200,00 грн нараховані проценти позивачем.
Відповідно до частин першої та третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (частина перша статті 517 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, висловлена позиція, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитороа не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Враховуючи, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу, який прийняв права вимоги до боржника, в тому числі і відповідача за договором факторингу не повернуті, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
В свою чергу, з боку відповідача не надано до суду жодних пояснень, заперечень та відзиву щодо позовних вимог позивача, а також у відповідності до вимог статті 81 ЦПК України жодного належного та допустимого доказу в спростування доводів позивача щодо наявної заборгованості за кредитом.
Тому, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (за тілом кредиту), що складає 3000,00 грн є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стосовно вимог позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у загальному розмірі 26800,00 грн, з цього приводу суд зазначає про наступне.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих процентів за його користування.
Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 зазначається, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91).
З умов кредитного договору встановлено, що сума кредиту складає 3000,00 грн, строк кредитування - 360 днів, фіксована стандартна процентна ставка - 2,50 % за день користування.
Проте, суд не може в повному обсязі погодитися з наданими позивачем розрахунками заборгованості за відсотками за Договором № 4560878 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 16.04.2024 року в частині нарахування відсотків за користування кредитом, з огляду на наступне.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.
При цьому, Закон України від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:
протягом перших 120 днів - 2,5 %;
протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, у період:
- з 24.12.2023 по 22.04.2024 денна ставка має бути не більше 2,5%;
- з 23.04.2024 по 20.08.2024 денна ставка має бути не більше 1,5%,
- з 21.08.2024 денна ставка має бути не більше 1%.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що кредитним договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4560878 було укладено 16.04.2024 року, тобто після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», тому до даного договору слід застосувати положення частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено максимальний розмір відсотків за користування кредитними коштами: з 16.04.2024 року (день укладення Договору) по 22.04.2024 року - 2,5% на день, з 23.04.2024 по 20.08.2024 - 1,5% на день та у подальшому з 21.08.2024 року по 10.04.2025 року (останній день кредитування) - 1% на день.
Отже, суд приходить до висновку, що умови укладеного кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами, суперечать чинному законодавству, тому згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемними.
Таким чином, суд розраховує заборгованість по відсоткам за укладеним між сторонами договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4560878 від 16.04.2024 року, зважаючи на встановлені ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальні денні процентні ставки.
Відповідно до вимог наведених вище приписів законодавства з урахуванням здійсненої відповідачем 04.06.2024 року проплати у сумі 200,00 грн, відсотки за користування кредитними коштами мають нараховуватися таким чином:
- за період з 16.04.2024 по 22.04.2024 за ставкою 2,5 %, що становить 525,00 грн відповідно розрахунку (3000х2,5/100х7 дн);
- за період з 23.04.2024 по 20.08.2024 за ставкою 1,5%, що становить 5400,00 грн відповідно до розрахунку (3000х1,5/100х120 дн)
- за період з 21.08.2024 по 10.04.2025 за ставкою 1 %, що становить 6960,00 грн відповідно розрахунку (3000х1/100 х 232дн).
Всього: 12885,00 грн.
У цій справі встановлено, що умови кредитного договору відповідачем не виконані, адже відповідач отримав кредит у сумі 3000,00 грн та не повернув його, сплативши на погашення тіла кредиту лише 200,00 грн, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські Фінансові Операції» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 15685,00 грн (3000,00 +12885,00-200,00).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач не подав жодного доказу на спростування розрахунку поданого позивачем та належного виконання зобов'язань за договором, враховуючи здійснений судом у відповідності до вимог ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» розрахунок відсотків за кредитним договором, приходжу до висновку, що до задоволення підлягають вимоги позивача у частині стягнення тіла кредиту у сумі 3000,00 грн, а також відсотки за користування кредитом у сумі, розрахованій судом 12685,00 грн.
Що стосується пункту 4 позовних вимог, а саме: в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, позивач просив зазначити у рішенні суду про те, що (особі), яка здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100)-s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С-сума основного боргу; -3% річних; 100 - переведення відсотків; 365-кількість днів у році; Дн.-кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції».
Роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
В цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування; остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
З аналізу наведених норм вбачається, що суд наділений правом, а не обов'язком у рішенні зазначати про нарахування на суму заборгованості до моменту виконання рішення відсотків або пені. Наведена вище стаття є нормою процесуального права, що не містить імперативного характеру, тобто у суду не має обов'язку задовольняти вимогу щодо автоматичного нарахування відсотків або пені до моменту виконання судового рішення.
Також, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексі України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до приписів ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати, пов'язані з витребуванням доказів та пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до платіжної інструкції № 12103 від 21.11.2025 року позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1274,90 грн., виходячи з того, що судом присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальній сумі 15685,00 грн, що становить 52,63% від пред'явленої позивачем суми до стягнення у розмірі 1274,90 грн (2422,40х52,63/100).
Крім того, вирішуючи питання витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає про таке.
Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положення ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05 липня 2012 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Довіреність від 01 серпня 2024 року (а.с.26), Договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року, укладений з адвокатом Дідух Є.О. (а.с.27-28), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Дідух Є.О.(а.с.32), Заявку №4560878 від 21 квітня 2025 року на виконання доручення до Договору №01/08/2024-А від 01 серпня 2024 року (а.с.85-86), Детальний опис робіт (наданих послуг) №4560878 від 14 листопада 2025 року (а.с.84), Рахунок на оплату №4560878-2025 від 20 липня 2025 року (а.с.79), Акт №4560878 від 20 липня 2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору 4560878 від 16 квітня 2024 року, відповідно до якого загальна сума витрат складає 10000,00 грн (а.с.83).
Таким чином, суд під час вирішення питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оцінивши обґрунтованість пред'явлених вимог, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення цієї вимоги з огляду на наступне.
Згідно п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт (постанова Верховного Суду від 13 березня 2025 року по справі № 275/150/22). Саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.
Враховуючи відсутність клопотання відповідача щодо зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи, тому заявлена сума на відшкодування правничої допомоги підлягає до стягнення пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 52,63% від пред'явленої позивачем суми стягнення, тобто у розмірі 5263,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,76-81,89,133,141,263-265,268,273,354,355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4560878 від 16 квітня 2024 року у загальній сумі 15685(п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн 00 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у сумі 3000,00 грн., суми заборгованості за процентами у сумі 12685,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» сплачений судовий збір 1274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн 90 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» витрати на правову допомогу у розмірі 5263 (п'ять тисяч двісті шістдесят три) грн 00 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції», код ЄДРПОУ 40966896 (адреса: Україна, 03045, місто Київ, вул.Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, ел. пошта ufc75334@gmail.com, тел. 688375174).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (рнокпп НОМЕР_6 ), адреса: АДРЕСА_2 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_7 ).
Суддя О.А.Дем'янова