Справа № 523/8871/25
Провадження №2/523/1122/26
(заочне)
"23" березня 2026 р. м.Одеса
Пересипський районний суд м. Одеси у складі
головуючої судді - Середи І.В.,
за участю секретаря - Ячменьової Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: Одеська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
14 травня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку із відсутністю у ньому понад шість місяців.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є основним наймачем квартири АДРЕСА_1 на підставі ордеру, який був виданий для її проживання та двох її доньок - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Пізніше у квартирі було зареєстровано ще двох дітей ОСОБА_4 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також сина ОСОБА_2 - ОСОБА_3 . Але більше 10 років ОСОБА_2 разом із сином у квартирі не проживають, оскільки виїхали на постійне місце проживання до іншої країни, через що знятися із реєстрації добровільно вони не можуть. Позивачка оплачує комунальні послуги, в тому числі і за відповідачів. Наразі ОСОБА_1 та члени її сім'ї мають намір приватизувати квартиру для придбання іншого житла на першому поверсі для зручності пересування її онука ОСОБА_6 , який через інвалідність перебуває у інвалідному візку.
28 травня 2025 року після усунення недоліків позовної заяви відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
03 липня 2025 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.
У матеріалах справи від позивачки є заява про розгляд справи у її відсутності, підтримання позовних вимог та згоду на заочний розгляд справи.
У судовому засіданні 07жовтня 2025 року позивачка суду пояснила, що її донька ОСОБА_2 із сином проживають у росії, вона спілкується з ними у телефонному режимі, про слухання справи їм відомо.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, повідомлялися належним чином за зареєстрованою адресою місця проживання, проте кореспонденція повернулася до суду без вручення адресатам з довідками АТ «Укрпошта» - «Адресат відсутній за вказаною адресою», а також шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному вебсайті судової влади України, оскільки зареєстроване місце їх проживання невідомо, тому відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідачі вважаються такими, що повідомлені належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили, із клопотаннями до суду не звертався.
Третя особа - Одеська міська рада свого представника у судове засідання не забезпечила, із клопотаннями не зверталися, письмових пояснень не надавали.
Враховуючи неявку належним чином повідомлених відповідачів в судове засідання, які не повідомили про причини неявки та не подали відзив відповідно до статті 280 ЦПК України суд, за згодою позивачки, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом норми ч.6 ст.259 ЦПК України складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
За нормами ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено у ході судового розгляду, 15 травня 1985 року на підставі рішення виконкому Центральної районної Ради народних депутатів міста Одеси від 15 лютого 1985 року № 81 ОСОБА_1 був виданий ордер на зайняття житлової площі у квартирі АДРЕСА_1 , для проживання сім'єю у складі трьох осіб: ОСОБА_1 та двох її доньок: ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .
Пізніше у доньки ОСОБА_4 народилося двоє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Інша донька позивачки - ОСОБА_8 уклала шлюб з ОСОБА_9 та змінила прізвище на « ОСОБА_10 ». У подружжя ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_3 .
Наразі за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровані такі особи: ОСОБА_2 з 26 серпня 1997 року, ОСОБА_3 з 26 січня 2007 року, ОСОБА_4 з 27 серпня 1996 року, ОСОБА_7 з 15 жовтня 2008 року та ОСОБА_1 з 14 серпня 1985 року.
Фактично у спірній квартирі наразі проживає позивачка з донькою ОСОБА_4 та двома її дітьми: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , який є особою першої групи інвалідності з дитинства.
Інша донька позивачки - ОСОБА_2 зі своїм повнолітнім сином - ОСОБА_3 у квартирі не проживають більше 10 років. Добровільно знятися із реєстраційного обліку не мають можливості, так як не проживають на території України.
Факт не проживання відповідачів на спірній житловій площі більше шести місяців без поважних на те причин підтверджується актом, складеним сусідами позивачки - ОСОБА_11 (мешканкою квартири АДРЕСА_3 ), ОСОБА_12 (мешканцем квартири АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_13 (мешканцем квартири АДРЕСА_5 ), підписи яких засвідчені головою правління ОСББ «Кримське», про те, що донька позивачки ОСОБА_2 та її онук ОСОБА_3 з листопада 2013 року не проживають у квартирі АДРЕСА_1 , їм відомо, що вони виїхали на постійне місце проживання до іншої країни.
Як вбачається з свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_14 08.11.2014 року уклала шлюб з ОСОБА_15 з громадянином російської федерації.
ОСОБА_2 16 січня 2021 року отримала паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав 26 січня 2021 року паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 ).
За відомостями Державної прикордонної служби України за збереженою інформацією за останні 10 років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , 07 січня 2021 року як пішохід перетнула державний кордон України у пункті пропуску КПВВ «Каланчак», в'їхавши на територію України, та 01 лютого 2021 року, виїхавши з України.
31 січня 2014 року на підставі письмової заяви матері ОСОБА_2 її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , було відраховано зі складу учнів Одеського ліцею № 14 Одеської міської ради у зв'язку з переїздом до росії, м. кримськ, школа № 2.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
За нормами ст. 9 ЖК України ніхто не може бути обмежений в праві користування житловим приміщенням не інакше як на підставі і в порядку, визначеному законом. Право громадянина на житло нерушиме та гарантовано статтею 47 Конституції України.
Згідно з ст.71 ЖК України суд може визнати особу такою, що втратила право користування житловим приміщенням, якщо доведено, що вона не користується цим приміщенням більше шести місяців без поважних причин.
В силу ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Як зазначено в частині 1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Крім того, норма ст. 29 ЦК України не пов'язує місце проживання особи з її реєстрацією.
Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації. Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Враховуючи встановлені обставини, непроживання відповідачів на спірній житловій площі понад шість місяців без поважних причин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа: Одеська міська рада, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовими заявами відповідачів, поданими протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення рішення.
Рішення складено 23 березня 2026 року.
Суддя