з питань відводу судді
31.03.2026
Справа № 522/593/26
Провадження № 2/522/4821/26
Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді Яреми Х.С. розглянув в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді.
АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 .
Позивач просить суд: стягнути 17 512,45 грн. заборгованості за договорами банківського рахунку.
12.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
24.03.2026 ОСОБА_1 через Електронний суд вдруге подала заяву про відвід судді, яку обґрунтовує наступним. Суддя Ярема Х.С. в ухвалі від 12.03.2026 про відкриття провадження у справі, в ухвалі від 18.03.2026 з питань відводу, в ухвалі від 18.03.2026 про відмову у залишенні позову без розгляду зазначила, що банк звернувся з позовом про стягнення заборгованості за кредитними договорами, що не відповідає дійсному предмету позову, чим порушила п. 3 ч. 2 ст. 187 ЦПК України; відкриваючи провадження у справі суддя не переконалась у дотриманні позивачем вимог щодо зазначення у позові відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору та надання доказів такого врегулювання, чим порушено вимоги ст. 175 ЦПК України; суддя не направила відповідачеві копію позову з додатками до електронного кабінету, а лише направила 21.03.2026 копію позову з додатками засобами укрпошти, які відповідач отримала 24.03.2026, в зв'язку з чим відповідач не може дотриматися наданого в ухвалі про відкриття провадження 15-денного строку на подання відзиву на позов, чим порушено ст.ст. 12, 14 ЦПК України; направлення відповідачеві копії позову тільки після заявлення першого відводу підриває авторитет правосуддя, зокрема в питаннях моралі, чесності, які забезпечують суспільну довіру до суду. Отже, ОСОБА_1 має сумніви в об'єктивності судді, тому вважає, що суддю слід відвести від розгляду справи.
Суд перевірив матеріали справи, доводи заявника та дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу, з наступних підстав.
Згідно з п. 5 ч.1 ст. 36. ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч. 3 ст. 39 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
За умовами ч. 3 ч. 4 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов'язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об'єктивності судді (ч. 5 ст. 36 ЦПК України).
Тобто, презумпція особистої неупередженості судді діє до тих пір, поки не доведено інше.
Згідно з п.3 ч.2 ст. 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначаються предмет та підстави позову.
Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів.
У даній справі матеріально-правовою вимогою банку до відповідача є стягнення 17 512,45 грн., про що й зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі відповідно до вимог п.3 ч.2 ст. 187 ЦПК України.
Згідно з п.6 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Отже, у разі не вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач не зобов'язаний зазначати в позові ці відомості.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з ч.7 ст. 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
В умовах воєнного чи надзвичайного стану у разі знеструмлення електромережі суду чи настання інших обставин, які унеможливлюють функціонування Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, суд може вручати особі, яка зареєструвала електронний кабінет, будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, у паперовій формі.
Отже, враховуючи наявність воєнного стану та регулярні знеструмлення електромережі суду, обов'язок суду вручати особі будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи не є абсолютним. Тому направлення відповідачу паперової копії позову, які вона отримала 24.03.2026 (про що вона сама зазначає в заяві про відвід), не є порушенням ст.ст. 12, 14 ЦПК України.
Щодо направлення судом копії позову з додатками після заявлення відповідачем відводу, то суд зауважує, що, по-перше, такі направлені в силу вимог ЦПК, а не тому, що відповідач подає заяви про відвід, чи дисциплінарні скарги. По-друге, як це може підривати авторитет правосуддя сама відповідач пояснити не може, а просто так пише про це. Крім того, відповідач, яка через Електронний суд обізнана про наявність цієї справи, окрім написання заяв про відвід, дисциплінарних скарг, подання заяв про залишення позову без розгляду, не вчиняє жодних дій для реалізації свого права на подання відзиву на позов, у разі потреби про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позов. Натомість усіма методами намагається лише усунути суддю від розгляду справи. Суд вбачає в цьому лише якусь особисту неприязнь відповідача до судді, непримиримість відповідача з рішення суду, натомість реальних підстав для відводу відповідач не наводить.
Вважаю, що заява про відвід не містить жодної підстави, яка б свідчила про упередженість щодо відповідача, необ'єктивність чи зацікавленість судді у даній справі.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про відвід судді.
Керуючись ст. ст. 36, 39,40, ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді визнати необґрунтованою.
Заяву про відвід судді Яреми Христини Степанівни (справа №522/593/26) передати на вирішення іншому судді, в порядку визначеному в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ярема Х.С.