Справа № 521/5219/25
Номер провадження:1-кп/521/994/26
31 березня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника обвинуваченого, адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши в приміщенні Хаджибейського районного суду міста Одеси в залі суду у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.01.2025 року за №12025163470000012, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
Хаджибейським районним судом міста Одеси розглядається кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025163470000012 від 05.01.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
У судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 без визначення розміру застави та просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та посилаючись на обставини, які на його думку свідчать про їх наявність.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення клопотання, просила застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, а саме, цілодобовий домашній арешт, мотивуючи необґрунтованістю клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав свого захисника.
Заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Під час розгляду клопотання оцінці судом підлягають наявність та/або продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК. Ризиком у контексті кримінального провадження є певний ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
З урахуванням наявності існування наведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, яка відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Вирішуючи питання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу, суд враховує його вік та стан здоров'я, сімейний стан, місце проживання і обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а тому обвинувачений, для якого настання вказаних наслідків є небажаним, є наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; обвинувачений може незаконно впливати на свідка у зазначеному кримінальному провадженні; з урахуванням характеристики особи обвинуваченого та обставин кримінального провадження є реальний ризик того, що обвинувачений, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Суд враховує, що наявність у обвинуваченого місця проживання, не може виключити ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. За цих обставин суд відхиляє посилання захисника на відсутність ризиків.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України.
З урахуванням наявності існування наведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, виникла необхідність у вирішенні питання щодо продовження дії запобіжного заходу стосовно обвинувачених.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованих злочинів, беручи до уваги особи обвинувачених можна дійти висновку про те, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу буде неможливо запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов'язків.
Тяжкість обвинувачення, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював і те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, можна дійти висновку про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою надасть можливість запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання обвинуваченим своїх обов'язків та відсутні підстави для обрання стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Оцінивши в сукупності всі наведені обставини, суд приходить до висновку, про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та необхідності продовження тримання під вартою обвинуваченого, що буде співмірним з існуючими ризиками, відповідатиме особі обвинуваченого та тяжкості висунутого йому обвинувачення і зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку.
Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті згідно приписів ч.3 ст.183 КПК України.
Відповідно п. 1 ч. 4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Враховуючи вищевикладене, судом прийнято рішення не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.
Вирішуючи питання щодо застосування запобіжних заходів не пов'язаних з триманням під вартою суд вважає, що вони не забезпечать виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Все вищевикладене, в сукупності, свідчить, щодо необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому, тому обмеження його конституційних прав в даному випадку, є виправданим і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ.
Керуючись ст. ст. 331, 176, 177, 183, 193, 194, 196, 198 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, з дня винесення ухвали тобто з 31.03.2026 року до 29.05.2026 року включно.
Розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 його процесуальних обов'язків, - не визначати.
Ухвала суду щодо запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику та направити до Державної установи «Одеського слідчий ізолятор».
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1