Провадження № 11-кп/821/385/26 Справа № 705/6474/25 Категорія: ст. 537 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
25 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5
за участі:
прокурора представника установи засудженого захисникаОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_8 на ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.01.2026 року, якою у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовлено.
Засуджений ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотанням про його умовно-дострокове звільнення, у якому зазначив, що працевлаштований, вину у вчиненні злочину, за який відбуває покарання, визнає повністю, тому вважає, що може бути звільнений умовно-достроково.
Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.01.2026 року, відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції засуджений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу в якій просить:
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.01.2026 року скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити клопотання ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбуття покарання у вигляді позбавлення волі.
Вважає, що при розгляді справи допущено неповноту судового розгляду та невідповідність висновку фактичним обставинам справи, що є підставою для скасування ухвали.
Вказує, що він офіційно працевлаштований, характеризується позитивно та став на шлях виправлення, та має заохочення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, думку представника колонії, який покладався на розсуд суду, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути обґрунтованим та мотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною 2 статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відповідно до статті 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 2-4, 6, 7 (крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні), 13-1, 14 частини 1 статті 537 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийшов до правильного висновку щодо відмови в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_8 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» за вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 01.08.2019, яким був засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України до 9 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_8 визначено відраховувати з 29.12.2018.
Згідно довідки відділу по контролю за виконанням судових рішень Старобабанівської ВК №92 початок строку відбування покарання засудженим ОСОБА_8 - 29.12.2018, кінець строку - 29.12.2027, не відбута частина покарання станом на 05.11.2025 складає 02 роки 01 місяць 24 днів.
Станом на день розгляду клопотання про умовно-дострокове звільнення засуджений відбув 3/4 строку покарання.
Відповідно до характеристики ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» Черкаської області - ОСОБА_8 за час перебування у державній установі «Черкаський слідчий ізолятор» характеризувався посередньо, режим відбування покарання не порушував, до дисциплінарної відповідальності не притягувався. До праці не залучався, заохочень не мав.
З 23.09.2019 відбуває покарання в державній установі «Старобабанівська виправна колонія (№92)». За час відбування покарання характеризується позитивно. Працевлаштований в господарській обслузі установи в столовій, за що 6 разів заохочувався правами начальника установи. Режим відбування покарання порушив 2 рази, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності, стягнення погашені. У встановленому законом порядку. Виконує роботи із самообслуговування. На заходи виховного та профілактичного характеру реагує позитивно, робить належні висновки.
Застосовані відносно нього заохочення мали місце: 04.04.2022, 04.07.2022, 09.01.2023, 04.01.2024, 07.10.2024, 02.07.2025 та 02.10.2025.
Крім того, 16.10.2025 на засіданні комісії державної установи «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» Черкаської області було розглянуто питання щодо доцільності ініціювання звернення до суду з клопотанням про умовно-дострокове звільнення ОСОБА_8 та прийнято рішення направити таке клопотання, але на засіданні спостережної комісії при Уманській районні державній адміністрації, враховуючи характеристику та поведінку останнього та, у зв'язку з не доведенням ним свого виправлення, таке клопотання підтримано не було та прийнято рішення не направляти клопотання до суду.
Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.
Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за змістом ст. 81 КК України є правом, а не обов'язком суду.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №92 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення осіб від відбування покарання має надзвичайно важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
При цьому, однією із найважливіших підстав для застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України, є виправлення засудженого, яке він довів своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці.
Вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, і системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення.
Висновок суду про виправлення особи повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про і її поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передував і вирішенню питання про звільнення, ставленні засудженого до вчиненого злочину.
Доцільність і необхідність умовно-дострокового звільнення викликана тим, що до моменту звільнення мета покарання в основному досягнута, а саме: особа виправилася і немає необхідності в подальшому відбуванні покарання.
Згідно п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» визначено, що умовно-дострокове звільнення від покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого і переконання в тому, що він сумлінною поведінкою, ставленням до праці та навчання довів своє виправлення. Матеріали про умовно-дострокове звільнення, які подають органи, що відають виконанням покарання мають відображати процес виправлення засудженого на протязі всього періоду відбування ним покарання, у зв'язку з чим орган має надати дані про попередні судимості, відшкодування матеріальних збитків та витяг із рішення спостережної ради.
Тобто, умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Колегія суддів враховує, що засуджений ОСОБА_8 неодноразово судимий та відбував покарання в місцях позбавлення волі за вчинення злочинів проти власності, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних речовин та незаконним поводженням зі зброєю тощо. При цьому, при засудженні, на підставі ст. 75 КК України його неодноразово було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком.
Відбуваючи покарання за попередніми вироками ОСОБА_8 звільнявся від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України. Звільнившись від покарання по відбуттю іспитового строку за попереднім вироком, новий особливо тяжкий злочин, який призвів до гибелі людини, вчинив через півтора роки. Тобто на цей час засуджений відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, а саме умисного заподіяння смерті іншій людині.
За весь період відбування покарання останній не завжди позитивно характеризувався, позитивна характеристика фактично мала місце лише з моменту можливого застосування відносно нього пільгових норм. Також, хоча і має заохочення, але перше відносно нього застосовано майже через три роки після прибуття до ДУ «СВК «№ 92», а саме у квітні 2022 року. При цьому, заохочення застосовані за виконання покладених на нього обов'язків та додержання правил поведінки, але такі його дії є саме обов'язком засудженого при відбуванні покарання, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 107 КВК України. Працевлаштований в господарській обслузі установи. Має два стягнення, які станом на час розгляду клопотання погашені. Вироком суду на засудженого покладено обов'язок сплатити процесуальні витрати у розмірі більше ніж 45 000,00 грн. із яких останнім сплачено лише 2 000,00 грн. Після настання можливості застосування до засудженого заохочувальних норм, передбачених кримінально процесуальним кодексом, комісією установи було прийнято рішення про наявність підстав для направлення до суду матеріалів про умовно-дострокове звільнення засудженого, але спостережною комісією Уманської райдержадміністрації таке клопотання було визнане необгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, оскільки враховуючи особу засудженого, останній не довів свого виправлення.
Враховуючи особу засудженого та його поведінку за весь період відбування покарання, тяжкість та характер скоєного злочину, за який останній відбуває покарання, а також ставлення до вчиненого, суд вважає, що ОСОБА_8 не довів свого виправлення та існують обгрунтовані сумніви, що він не буде вчиняти інших кримінальних правопорушень після дострокового звільнення і в майбутньому готовий стати законослухняним членом суспільства, а отже незаслуговує застосування до нього умовно-дострокового звільнення від покарання.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, на даний час суд не вбачає підстав для застосування до засудженого норм ст. 81 КК України, а тому клопотання про умовно дострокове звільнення останнього не підлягає задоволенню.
Посилання засудженого ОСОБА_8 про те, що він став на шлях виправлення, на думку колегії суддів є позитивними змінами, проте це не є підставою для задоволення клопотання засудженого ОСОБА_8 про умовно-дострокове звільнення, оскільки існують обґрунтовані сумніви, що він не буде вчиняти інших кримінальних правопорушень після дострокового звільнення і в майбутньому готовий стати законослухняним членом суспільства, оскільки засуджений ОСОБА_8 раніше був неодноразово судимий та відбував покарання в місцях позбавлення волі за вчинення злочинів проти власності, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних речовин та незаконним поводженням зі зброєю тощо. При цьому, при засудженні, на підставі ст. 75 КК України його неодноразово було звільнено від відбування покарання з іспитовим строком.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини, на даний час суд не вбачає підстав для застосування до засудженого норм ст. 81 КК України, а тому клопотання про умовно-дострокове звільнення останнього не підлягає задоволенню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про застосування умовно-дострокового звільнення - скасуванню не підлягає, а апеляційну скарга засудженого ОСОБА_8 слід залишити без задоволенню.
Враховуючи вищевказане та керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07 січня 2026 року, якою відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без змін, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя -
Судді -