Номер провадження 22-ц/821/293/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №695/3389/25 Категорія: на ухвалу Ватажок-Сташинська А. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
25 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії
суддів: Новікова О.М., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.,
секретаря: Костенко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сизька Бориса Борисовича на ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,-
У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа за позовом ПрАТ «СК «Універсальна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації.
Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області суду від 30.09.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Універсальна» завдані збитки у сумі 95 050,30 та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422,40 грн.
31 жовтня 2025 року адвокат Сизько Б.Б., на підставі ордеру СА №1103591 від 27.10.2025, як представник ОСОБА_1 , скерував до суду заяву про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2025 року заяву адвоката відповідача про перегляд заочного рішення повернута без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що, звертаючись до суду із заявою про скасування заочного рішення, адвокатом Сизьком Б.Б. не надано належних документів на підтвердження своїх повноважень здійснювати представництво інтересів ОСОБА_1 у суді.
Судом зазначено, що, хоча ордер на представлення ОСОБА_2 інтересів відповідача у суді і виданий на підставі договору про надання правничої допомоги №2 від 27.10.2025 від імені дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в інтересах відповідача, проте цивільна правоздатність ОСОБА_1 не припинена, доказів про визнання його безвісно відсутнім чи померли не надано, не визнано недієздатним, опіка над його майном не встановлена. Таким чином дружина відповідача не може бути його законним представником.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, адвокат Сизько Б.Б. скерував до апеляційного суду скаргу, у якій зазначає, що ухвала Золотоніського міськрайонного суду від 24.11.25 постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. Просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі адвокат звертає увагу суду на те, що Верховний Суд неодноразово зазначав, що ордер, виданий відповідно до Закону № 5076-VI, є самостійним документом, що підтверджує повноваження адвоката, і чинна редакція ЦПК України не вимагає приєднання до нього договору про надання правничої допомоги чи витягу з нього (зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18, від 01 липня 2020 року у справі № 320/5420/18).
Також зауважує, що ч. 4 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що в інтересах клієнта договір про надання правничої допомоги може укладатися іншою особою, яка діє в його інтересах. Норми ч. 4 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» деталізовані в Правилах адвокатської етики, якими також визначені особи, від яких адвокат може прийняти доручення на надання професійної правничої (правової) допомоги та випадки і порядок забезпечення реальної згоди клієнта на надання йому допомоги певним адвокатом. Водночас ані вказани закон, ані ПАЕ не містять положень, які б вказували на те, що під "особою, яка діє в інтересах клієнта" для цілей укладення договору про надання правничої допомоги необхідно розуміти виключно законних представників клієнта або ж осіб, які від імені клієнта діють на підставі довіреності. Зазначеним законом та Правилами також не встановлено особливих вимог схвалення клієнтом договору, укладеного в його інтересах іншою особою, відсилаючи в цій частині до інших законів, які регулюють відносини представництва у конкретних сферах суспільних правовідносин, а також до загальних вимог договірного права.
Скаржник вказує про те, що відповідач, призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 24.02.2022, 19.07.2023 зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Лиман Перший, Харківської області. За таких обставин, договір про надання правничої допомоги № 2 від 27.10.2025 з адвокатом Сизьком Б.Б. був укладений ОСОБА_3 дружиною відповідача ОСОБА_1 в його інтересах, тому суд першої інстанції неправильно застосував норму ч. 4 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та порушив норми процесуального права - п. 1 ч. 4 ст. 185, ч. 1, 4 ст. 263 ЦПК України.
Також скаржник акцентує увагу апеляційного суду на постанові ВС від 23.10.2024 у справі №420/13492/22, у які касаційний суд досліджував наявність у адвоката повноважень діяти в адміністративному суді від імені позивача, який перебував на території РФ без зв'язку (ймовірно у полоні) з урахуванням того, що договір про надання правничої допомоги, на підставі якого був виданий ордер в інтересах позивача, був укладений його дружиною.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
За матеріалами справи встановлено, що 31.10.2025 адвокат Сизько Б.Б., як представник відповідача ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Золотоніського міськрайонного суду від 30.09.2025 у справі №695/3389/25. У самій заяві адвокатом зазначено про те, що ОСОБА_1 , головний сержант 3 штурмового взводу 1 штурмової роти НОМЕР_1 окремого штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 24.02.2022, 19.07.2023 зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Лиман Перший, Харківської області. Вказані обставини підтверджуються сповіщенням №272 від 21.07.2023 №1643/4534, сповіщенням сім'ї №131 від 22.07.2023 №397 (а.с. 75).
Згідно з Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин ОСОБА_1 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин (а.с. 76).
Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Водночас наведене загальне правило щодо порядку підтвердження повноважень адвоката не означає, що суд за певних обставин не може перевірити правомірність видання ордера, його чинність, або ж оцінити його форму й зміст.
Підписання та/або подання заяв по суті справи є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. За своєю правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень (зокрема закону, договору) виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї прав та обов'язків.
Вчинення процесуальних дій особою, яка у встановленому законом порядку не набула відповідних повноважень, ЦПК України не допускається і є підставою для настання відповідних процесуальних наслідків, що виключають провадження у справі: повернення позовної заяви, апеляційної чи касаційної скарги, або ж залишення позову (заяви) без розгляду, закриття апеляційного чи касаційного проваджень, якщо відповідні обставини було з'ясовано після відкриття відповідного судового провадження.
Зі змісту статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що адвокатська діяльність, зокрема щодо представництва, здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, який за загальним правилом укладається в письмовій формі. Тож у випадку наявності обґрунтованих сумнівів щодо законності відносин представництва суд не позбавлений можливості витребувати у сторони/представника сторони договір про надання правової допомоги, як і не позбавлений можливості оцінити його дійсність для цілей вчинення процесуальних дій від імені іншої особи в суді.
Як встановлено за матеріалами справи відповідач ОСОБА_1 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 19.07.2023.
З урахуванням викладеного, вимога міськрайонного суду надати договір про надання правничої допомоги, на підставі якого був виданий ордер на представництво інтересів відповідача, укладеного від імені його дружини в інтересах ОСОБА_1 , не була свавільною чи безпідставною й була обумовлена обґрунтованим сумнівом щодо здатності відповідача представляти його інтереси в суді представнику Сизьку Б.Б..
Щодо висновків суду першої інстанції про те, що адвокат Сизько Б.Б. не може діяти від імені відповідача на підставі договору про надання правничої допомоги, укладеного в інтересах відповідача його дружиною, висновки районного суду є вірними з огляду на наступне.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Виходячи із закріпленого у цій статті принципу свободи договору, суд зазначає, що у випадку надання адвокатом допомоги клієнту за договором, укладеним з іншою особою в інтересах клієнта, згода клієнта на надання йому правничої допомоги має бути отримана адвокатом якомога швидше і на вимогу суду приєднана до матеріалів справи.
Відсутність такої згоди може бути підставою для висновку про те, що відповідна заява підписана особою, яка не має права її підписувати.
Якщо таку згоду отримати неможливо з об'єктивних причин, суд має пересвідчитися, що виконання умов договору про надання правничої допомоги клієнтові - стороні у справі - не суперечить його інтересам.
Лише у разі встановлення обставин того, що заява/скарга не відповідає завданню цивільного судочинства та/або не відповідає правам, свободам та інтересам позивача(відповідача) чи інших осіб, суд може застосувати процесуальні наслідки підписання заяви/скарги особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до ст. 22 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до ст. 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов'язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа, зникла безвісти за особливих обставин, має всі права, гарантовані Конституцією та законами України, а також має право на всебічне розслідування обставин її зникнення та встановлення її місцеперебування.
Права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи.
Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.
Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» права та інтереси особи, зниклої безвісти за особливих обставин, а також її майно підлягають захисту до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом, або оголошення її померлою відповідно до законодавства.
Правові наслідки набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин та особливості правового статусу осіб, уповноважених на виконання функцій держави, які зникли безвісти за особливих обставин зниклих безвісти за особливих обставин, передбачені ст. 8, 9 зазначеного Закону.
Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦК України за заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування нотаріус вживає заходів для встановлення опіки над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, до ухвалення судом рішення про визнання такої особи безвісно відсутньою.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 вказаного закону опікун над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, здійснює управління цим майном, а також забезпечує виконання зобов'язань такої особи за рахунок цього майна. Опіка над майном особи, зниклої безвісти за особливих обставин, встановлюється, здійснюється та припиняється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням положень Закону України "Про нотаріат".
Окремому захисту підлягають права близьких родичів та членів сім'ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин відповідно до ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», зокрема право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме), право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України, право на безоплатну правничу допомогу відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Оскільки ОСОБА_1 не визнаний в судовому порядку померлим, у матеріалах справи немає доказів того, що відповідач помер, дружина відповідача позбавлена права на оскарження заочного рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 30.09.2025 як його законний представник чи спадкоємець, оскільки ОСОБА_1 хоч і є зниклим безвісти, проте його цивільна правоздатність не припинена.
Нормами процесуального законодавства України передбачені гарантії для осіб, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов'язок із захисту України від збройної агресії, зокрема щодо зупинення судового/виконавчого провадження, поновлення строків на оскарження ухвалених рішень чи їх оскарження у апеляційному/касаційному порядку.
За вказаних обставин, апеляційний суд вважає, що укладення особою договору про надання правничої допомоги в інтересах особи, яка набула статусу зниклого безвісти за особливих обставин, та подання адвокатом процесуальних заяв від імені вказаної особи, без відому такої особи, не може забезпечити дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме доступу до правосуддя та справедливого розгляду справи, реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві.
Посилання скаржника на правову позицію ВС, викладену у постанові від 23.10.2024 у справі №420/13492/22 обгрунтовують висновок апеляційного суду щодо необхідності суду перевірити чи відповідає заява (позов, скарга) інтересам відповідача та чи міг відповідач надати згоду на представництво його інтересів адвокатом.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала про повернення без розгляду заяви адвоката відповідача про перегляд заочного рішення постановлена судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 35, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сизька Бориса Борисовича залишити без задоволення.
Ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 30 березня 2026 року.
Судді