Провадження № 11-кп/821/433/26 Справа № 701/980/24 Категорія: ч. 2 ст. 289 КК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
23 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Маньківського райсуду Черкаської обл. від 26.02.2026 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно ОСОБА_8 , який
народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Моринці Звени городського р-ну Черкаської обл., громадя нина України, який має середню освіту, не одружений, не працює, раніше неодноразово судимий, проживає АДРЕСА_1 , зареєстрований АДРЕСА_2 ,
продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 27.04.2026 р. включно, в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 , підтримане його захисником ОСОБА_9 , про зміну запобіжного заходу, відмовлено, -
В провадженні Маньківського райсуду Черкаської обл. на розгляді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України.
Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора та відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 24.04.2026 р. включно, в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 , підтриманого захисником ОСОБА_7 , про зміну запобіжного заходу відмовлено.
При прийняті рішення про продовження строку тримання під вартою суд врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому та відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень. Судом встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, та інших осіб у цьому кримінальному провадженні, з метою уникнення кримінальної відповідальності може ухилятися від суду. Наведені прокурором ризики продовжують існувати, не зменшилися та виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який. Про існування ризиків свідчить і суворість можливого покарання у випадку визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Санкції ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 15 ч. 2 ст. 289 КК України передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, з конфіскацією майна чи без такої, тому ризики зазначені прокурором є обґрунтованими.
Крім того, існування ризиків, визначених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177, обставин, передбачених ст. 178 КПК України, з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, загально суспільний інтерес переважає інтереси обвинуваченого на особисту свободу, а тому, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_8 , який неодноразово судимий, суд прийняв рішення про продовження строку тримання під вартою без визначення розміру застави.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу суду, оскільки, на його думку, рішення суду є необ'єктивним та необґрунтованим, йому обрано занадто суворий запобіжний захід, а тому просить замінити запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем його проживання: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування апеляційної скарги обвинувачений зазначає, що ризики, наведені прокурором в клопотанні, а саме те, що нібито він може уникати кримінального покарання, впливати на потерпілих та інших осіб кримінального провадження, ухилятися від явки до суду є необґрунтованими. На спростування ризиків, наведених прокурором, зауважує, що він має постійне місце проживання в Черкаській обл., сталі соціальні зв'язки, не має наміру ухилятися від суду, а наявність судимостей не є автоматичною підставою для тримання під вартою без доведення конкретних ризиків. Крім того, під час перебування в СІ він став на шлях виправлення, має подяки від адміністрації установи, має бажання працювати та брати участь у суспільно-корисній діяльності, що свідчить про його прагнення до законослухняної поведінки та суттєво зменшує ризики, на які посилається сторона обвинувачення, але суд першої інстанції зазначеним обставинам не надав належної оцінки. Також, зауважує, що судом не визначено розміру застави чим, фактично, виключена можливість застосування альтернативного запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, захисника ОСОБА_7 , який підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та вважав, що ухвала суду є законною і обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали виділені з кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями КПК України.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двоміся-чного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До закінчення продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 407 КПК України, постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому Главою 18 Розділу II КПК України.
Ухвала суду про продовження строку тримання під вартою повинна відповідати вимогам ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. ст. 177, 178 та 183 КПК України.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих апеляційному суду матеріалів встановлено, що вказані вимоги місцевим судом виконані в повному обсязі.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Мотивуючи своє рішення щодо необхідності продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_8 суд врахував ступень тяжкості кримінальних правопорушень, які інкриміновані обвинуваченому, та які, відповідно до вимог ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень; судом встановлена наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення. Наведені ризики продовжують існувати, не зменшилися та виключають можливість зміни запобіжного заходу на більш м'який; крім того про існування ризиків свідчить можлива суворість покарання у випадку визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, з конфіскацією майна чи без такої, тому ризики зазначені прокурором є обґрунтованими.
Ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу та які були наявні при обранні даного виду запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , не відпали, продовжують існувати, в зв'язку з чим суд прийшов до обґрунтованого висновку про доцільність збереження застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить його належну процесуальну поведінку.
Дані обставини у своїй сукупності на сьогоднішній день свідчать про те, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих, вчинити інше кримінальне правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий. Крім того, враховано особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який раніше судимий за скоєння кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України, крім того інкриміновані кримінальні правопорушення він скоїв під час дії воєнного стану, також враховано відсутність даних про втрату ризиків, підтвердження їх існування і на цей час, відсутність даних про неможливість утримування обвинуваченого ОСОБА_8 в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що запобіжний захід обраний відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою доцільно продовжити на 60 днів з метою забезпечення його належної процесуальної поведінки під час розгляду кримінального провадження та запобіганню визначених судом ризиків.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого іншого більш м'якого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки вони не забезпечать його належної процесуальної поведінки під час судового розгляду кримінального провадження.
З такими висновками місцевого суду погоджується і суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст. ст. 197 та 199 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого на 60 днів.
На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою та відсутні підстави для застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Жашківського райсуду Черкаської обл. від 8.11.2024 р. відносно підозрюваного ОСОБА_8 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб до 6.01.2025 р. включно та визначено розмір застави, у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто в сумі 121 120,00 грн., у разі внесення якої його звільнити з під варти. Вказане судове рішення не скасоване та продовжує діяти.
Таким чином, доводи апеляції обвинуваченого, що стосовно нього не визначено розміру застави є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження.
З огляду на викладене, доводи обвинуваченого про недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, відсутність підстав для продовження відносно нього строку тримання під вартою, слід визнати необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам виділеного провадження.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень вимог КПК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_10 задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418 та 419 КПК, апеляційний суд, -
Ухвалу Маньківського райсуду Черкаської обл. від 26.02.2026 р., якою задоволено клопотання прокурора та відносно обвинуваченого ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів до 27.04.2026 р., включно - залишити без змін.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді