Житомирський апеляційний суд
Справа №295/16152/25 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д. М.
Категорія 60 Доповідач Павицька Т. М.
30 березня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого Павицької Т.М.,
суддів Борисюка Р.М., Шевчук А.М.,
за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №295/16152/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Лєдньова Д.М. в м. Житомирі,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, у якому просила стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на її користь недоотриману за життя ОСОБА_2 пенсію в сумі 45 433,39 грн. Позов обґрунтовано тим, що її батько - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/6079/21 від 20.07.2021 відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов'язано здійснити з 03.10.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, вказаний у рішенні суду розмір пенсії на користь ОСОБА_2 не сплачувався, що призвело до виникнення заборгованості за рішенням суду на суму 45 433,39 грн. Після смерті батька ОСОБА_2 вона є єдиним спадкоємцем. З огляду на відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату заборгованих сум на користь позивача як спадкоємця, сторона, посилаючись на вимоги норм законодавства, що врегульовують питання переходу права та обов'язків спадкодавця до спадкоємців, просила позов задовольнити.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 не отримане за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , підвищення до пенсії у загальній сумі 45 433,39 грн. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у дохід держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що у відповідності ч. 2 ст. 7 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», у разі якщо рішення суду, зазначені в частині першій цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов'язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення. Із змісту наведених норм стає зрозумілим, що законодавець передбачає проведення зміни способу та порядку виконання судового рішення виключно за діючим на момент звернення до суду виконавчим провадженням. Присуджуючи стягнення коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796) виключно з ГУПФУ (без покладання відповідного обов'язку на органи Державної казначейської служби України) суд порушить наступні норми матеріального права. Відповідно до частин першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Частина друга статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення», частина друга статті 72 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», частина четверта статті 3 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» закріплюють положення, згідно з яким кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. Кошти Державного бюджету України включаються до бюджету Пенсійного фонду України в обсягах, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Відповідно до частини першої та другої статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушеннями бюджетного законодавства. Виплата донарахованої суми, яка перевищує бюджетні призначення на поточний рік, може бути здійснена виключно за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Погашення заборгованості за рішенням суду буде здійснено в межах відповідних бюджетних призначень, виділених на цю мету. 01 квітня 2021 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2020 року №1279 «Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги», якою вносяться зміни до Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року №1596. Постановою внесено зміни до підпункту 4 пункту 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 №280, відповідно до якого саме Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій. Тобто, з 01 квітня 2021 року функції з виплати пенсій покладені безпосередньо на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. Фінансування пенсійних виплат відповідно до затвердженого на поточний рік бюджету Пенсійного фонду України здійснюється у порядку визначеному розділом IX «Виконання бюджету Пенсійного фонду України» Постанови 35-1. Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30серпня 1999 року № 1596, ( далі - Порядок) визначає механізм виплати пенсій та грошової допомоги їх одержувачам, у тому числі допомоги на поховання і сум пенсій, грошової допомоги, недоотриманих у зв'язку із смертю одержувача, особам, які мають право на отримання таких виплат, головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення місцевих держадміністрацій, виконавчого органу міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, а також інших грошових виплат, що фінансуються органами соціального захисту населення за рахунок відповідних бюджетів, шляхом зарахування на поточні рахунки одержувачів пенсії та грошової допомоги, а у разі їх смерті - на поточні рахунки осіб, які мають право на отримання допомоги на поховання та недоотриманої суми пенсії, грошової допомоги, в уповноважених банках. При централізованому фінансуванні виплати пенсій Пенсійним фондом України, списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки Головними управлінням ПФУ не складаються та не передаються банківським установам. У структурі Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду до складу коштів Державного бюджету України входять асигнування державного бюджету у плановому періоді, зокрема на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду. З 01 квітня 2021 року функції з фінансування виплати пенсій покладені на Пенсійний фонд України, а не на його територіальні органи. Тому, відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повноважень щодо виплати пенсії (виплати заборгованості на виконання судового рішення) унеможливлює притягнення до відповідальності шляхом стягнення коштів.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду у справі № 240/6079/21 від 20.07.2021 відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зобов'язано здійснити з 03.10.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_2 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 23.02.2023.
Відповідно до довідки Овруцької державної нотаріальної контори № 2187/02-14 від 28.11.2023 ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем за законом після померлого батька ОСОБА_2 .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємець померлого має право отримати нараховану доплату пенсії, яка належала пенсіонерові та залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За приписами статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України), крім прав і обов'язків що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України (стаття 1219 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті свого батька, є спадкоємцем за законом першої черги, до якої перейшло право на отримання нарахованої, але не виплаченої суми пенсії, що перебачено положеннями статей 1216, 1227 ЦК України.
З метою реалізації вказаного права, ОСОБА_1 ініціювала процесуальне правонаступництво у адміністративній справі №240/6079/21.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до єдиного державного реєстру судових рішень.
Встановлено, що ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року замінено сторону виконавчого провадження (стягувача) по адміністративній справі № 240/6079/21 ОСОБА_2 його правонаступником - ОСОБА_1 .
Ухвалою Сьомого апеляційного суду від 20 лютого 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Згідно ч.2 ст.256 КАС України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Отже, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року набрала законної сили.
За правилами частин 1-2 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Позивачка в порядку процесуального правонаступництва набула право на фактичне отримання відповідної суми в порядку виконання рішення суду у адміністративній справі як частини судового процесу.
ОСОБА_1 на час звернення до суду із вказаним позовом згідно ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року набула статус стягувача неотриманої пенсії її батька ОСОБА_2 .
Тому, колегія суддів не погоджується із висновок суду першої інстанції, і вважає, що повторне звернення із позовом про виплату заборгованої суми не узгоджується з вимогами законодавства і може призвести до подвійного стягнення на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми пенсії.
Отже, заявлені позивачем вимоги не можуть вирішуватись в порядку цивільного судочинства із ухваленням судового рішення, як повторного судового акту за однорідним за своєю первісною природою основою, а право позивача на отримання недоотриманої за життя батька суми пенсії підлягає реалізації шляхом виконання рішення суду у адміністративній справі № 240/6079/21 з використанням передбаченого процесуального порядку та механізму судового контролю за виконанням судового рішення.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував до спірних правовідносин статті 1216, 1218, 1227 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення спору, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Згідно ч. ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За таким же правилом підлягають розподілу і судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи апеляційним судом.
ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, як постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії.
Оскільки апеляційну скаргу задоволено повністю, тому Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у розмірі 1816,80 грн за подання апеляційної скарги.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Компенсувати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України судовий збір у розмірі 1816,80 грн за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 31 березня 2026 року.
Головуючий Т.М. Павицька
Судді Р.М. Борисюк
А.М. Шевчук