Справа № 761/7619/26
Провадження № 1-кс/761/5825/2026
05 березня 2026 року слідча суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора першого відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12025100000000764 від 13.06.2025
В провадження слідчої судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора першого відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12025100000000764 від 13.06.2025.
Клопотання мотивоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100000000764 від 13.06.2025 за підозрами ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. 2 ст. 311 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317 КК України, за підозрами ОСОБА_11 , ОСОБА_12 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 317, ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_13 , ОСОБА_14 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2, ч. 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_15 у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 307 КК України, за підозрою ОСОБА_16 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 311 КК України, за підозрою ОСОБА_17 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 307 КК України, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 317, ч. ч. 2, 3 ст. 307, ч. ч. 1, 2 ст. 311, ч. 1 ст. 263, ч. ч. 1, 2 ст. 309 КК України.
Як зазначає прокурор у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що в період не пізніше ніж з 27.01.2026 по 14.02.2026 ОСОБА_17 за попередньої змовою з ОСОБА_4 використовували приміщення будинку та господарських будівель на земельній ділянці за адресою: Черкаська область, Канівський район, с. Голяки, кадастровий №7122085400:03:001:0146 як місце для виготовлення та зберігання наркотичних засобів та психотропних речовин в особливо великому розмірі з метою збуту.
На даний час органу досудового розслідування відносно вказаного нерухомого майна необхідно виключити будь-яку можливість використання з боку третіх осіб правомочностей щодо відчуження, розпорядження та користування майном, задля його збереження.
Постановою слідчого від 23.02.2026 земельна ділянка та будівлі на ній за адресою Черкаська область, Канівський район, с. Голяки, кадастровий номер 7122085400:03:001:0146, що на праві приватної власності належить ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано речовим доказом по кримінальному провадженню.
Прокурор у судове засідання не з'явився, в той же час прокурором ОСОБА_19 до суду подано заяву з додатками, у які прокурор просив розглянути без його участі клопотання у кримінальному провадженні №12025100000000764 про арешт майна - земельної ділянки за кадастровим №7122085400:03:001:0146, яка разом з розміщеними на ній будівлями використовувалась підозрюваними у складу злочинної організації, як нарколаболаторія для виготовлення психотропних речовин та визнана речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.
З огляду на обставини викладені у клопотанні, його розгляд здійснюється без виклику володільця майна відповідно до ч.2 ст. 172 КПК України, якою визначено можливість розгляду клопотання прокурора про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Дослідивши клопотання, додані на його обґрунтування матеріали, документи, що надійшли на адресу суду, слідча суддя приходить до наступного висновку.
Із матеріалів клопотання вбачається, що СУ ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100000000764.
23.02.2026 постановою старшого слідчого СУ ГУНП в м. києві ОСОБА_20 , земельну ділянку та будівлі на ній за адресою Черкаська область, Канівський район, с. Голяки, кадастровий номер 7122085400:03:001:0146, визнано речовими доказоми.
Як на мету накладення арешту прокурор посилається на необхідність збереження речових доказів, спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.
Згідно ч 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Крім того, при вирішенні клопотання прокурора, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.
За викладених обставин та відповідних норм кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до переконання, що матеріалами клопотання обґрунтовано та в судовому засіданні встановлено необхідність застосування на даній стадії досудового розслідування, такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя приходить до висновку, що у випадку його незастосування, це може призвести до наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню, а тому це є необхідною умовою досягнення дієвості даного кримінального провадження.
Разом з цим, зважаючи на розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя виходить з того, що критерії розумності та співрозмірності є оціночними поняттями та визначаються на розсуд слідчого судді. Відповідно до статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчою суддею не встановлено негативних наслідків та обмежень застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження про який просить прокурор з метою збереження речових доказів.
Так, приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, фактичні обставини кримінального провадження, слідча суддя приходить до висновку, що наявні достатні підстави для часткового задоволення клопотання та накладення арешту на майно, шляхом заборони відчуження, розпорядження майном.
Крім іншого прокурор просить накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 7122085400:03:001:0146, з метою конфіскації майна, як виду покарання.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, арешт майна є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення. Для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні цього майна до встановлення фактичних обставин вчинення злочину.
Згідно зі ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення; обвинуваченим є особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України.
Таким чином закон чітко встановлює можливість арешту майна саме підозрюваного, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Відповідно до ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
При цьому, слідчому судді не надано доказів, що власник майна, на яке у своєму клопотанні прокурор просить накласти арешт - ОСОБА_18 набула статусу підозрюваної в даному кримінальному провадженні.
Главою 2 КПК встановлені засади, тобто основоположні принципи кримінального провадження, до яких, серед інших, віднесені верховенство права (ст. 8 КПК), законність (ст. 9 КПК).
Так, кримінальним процесуальним законом наголошено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 9 КПК під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Кримінальне процесуальне законодавство України повинно застосовуватися з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 131 КПК арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які у силу ч. 3 ст. 132 КПК застосовуються у разі доведення стороною обвинувачення трьох складових - обґрунтованої підозри вчинення кримінального правопорушення певного ступеню тяжкості; підтвердження того, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи особи; існування даних, що застосування ініційованого заходу забезпечить виконання поставленого завдання.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
З огляду на те, що ОСОБА_18 не набула статусу підозрюваної в даному кримінальному провадженні, слідча суддя вважає безпідставним накладення арешту на вказане в клопотанні майно, з метою конфіскації майна, як виду покарання.
Що накладення арешту з метою спеціальної конфіскації слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 96-2 КК України У разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені у частині першій цієї статті, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно. Якщо конфіскація грошей, цінностей та іншого майна, зазначених у частині першій цієї статті, на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок їх використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.
Матеріали клопотання не свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення подальшої спеціальної конфіскації.
Керуючись статтями 2, 7, 8, 98, 170-173, 309, 395, 532 Кримінального процесуального кодексу України, 96-1, 96-2КК України, слідча суддя
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку за адресою Черкаська область, Канівський район, с. Голяки, кадастровий номер 7122085400:03:001:0146 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 405149171220), що на праві приватної власності належить ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження майном.
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.
Слідча суддя ОСОБА_1