Справа № 521/13429/25
Номер провадження:1-кп/521/1084/26
27 березня 2026 року Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025160000000189 від 18.02.2025 року, відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тирасполь Республіки Молдова, громадянина України, фізична особа підприємець, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України,
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
В провадженні суду перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України.
В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , яке мотивував тим, що підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 332, ч.3 ст. 358 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п.1, п.3, п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Також, прокурор вказує, що застосування більш м'якого запобіжного заходу відносно обвинуваченого, передбачених ст. 176 КПК України, не забезпечить дієвості цього кримінального провадження та буде недостатнім для запобігання ризикам наведених в клопотанні, що будуть перешкоджати вирішенню таких завдань кримінального провадження як забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, з тим щоб обвинувачений, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого та просив його задовольнити в повному обсязі.
Захисник, заперечував проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав викладених в письмових запереченнях та просив обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або зменшити розмір застави.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, клопотання прокурора, письмові заперечення сторони захисту та долучені документи, суд приходить до наступного висновку.
При вирішенні питання щодо доцільності продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приймає до уваги те що він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, яке є тяжким злочином, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, яке є нетяжким злочином.
ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також суд вважає доведеними в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема можливість переховування обвинуваченого, так як ОСОБА_3 будучи освідомленим про передбачене кримінальне покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, у виді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 358 КК України, у виді обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з метою уникнення та ухилення від кримінальної відповідальності та покарання за кримінальні правопорушення, у скоєнні яких останній обвинувачується, суд приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, що дає підстави вважати, що знаходячись на свободі ОСОБА_3 може переховуватись від суду.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, у справі не допитані свідки покази яких, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого розгляду справи,тому суд приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст. 177 КПК України, що дає підстави вважати що не виключена можливість впливу обвинуваченого на цих осіб з метою надання бажаних показів для уникнення кримінальної відповідальності.
Крім того встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєні тяжкого умисного злочину, з корисливих мотивів, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про наявність ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, що дає підстави вважати що обвинувачений може продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується.
Також судом враховано, що вчинене ОСОБА_3 кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст. 332 КК України, має високу суспільну небезпеку, оскільки руйнує соціальну сферу, підвищує рівень злочинності, руйнує моральні підвалини суспільства, вражає своїм негативним впливом населення України, виникають аморальні та незаконні джерела доходів.
Стороною захисту не доведено, що встановлені судом ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на цей час припинили існування або зменшились.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що ОСОБА_3 має незадовільний стан здоров'я та потребує лікування, яке в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» відсутнє, суд приймає їх до уваги, однак зауважує, що зазначена обставина не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу, окрім того, обвинуваченим не надані відомості, які б свідчили про неможливість утримання його під вартою.
Окрім того, в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор» особи мають доступ до кваліфікованої медичної допомоги.
Так, положеннями МЮ України та МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту» визначено, що медична частина забезпечує надання первинної лікувально-профілактичної допомоги ув'язненим і засудженим.
Керівництво слідчого ізолятору забезпечує допуск відповідного лікаря-фахівця чи направлення хворого на лікування до обраного начальником медичної частини СІЗО закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_3 під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту не надано документів, які б свідчили про неможливість перебування обвинуваченого під вартою.
Також судом взяті до уваги відомості про вік і сімейний стан обвинуваченого, які не перешкоджають перебуванню в слідчому ізоляторі, відсутність членів сім'ї чи утриманців, які потребують догляду за ними виключно обвинуваченим.
Зазначені в ухвалі обставини свідчать про недостатність будь-яких інших запобіжних засобів для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виправдовують продовження дії застосованого запобіжного заходу щодо нього.
Крім того, ризики, які дають підстави вважати, що обвинувачений може не виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, є реальними, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Метою продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, запобігання спробам переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, незаконно впливати на свідків у цьому провадженні та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, не встановлено.
Враховуючи передбачені ст. 177 КПК України вимоги процесуального законодавства, які визначають мету і підстави застосування запобіжних заходів, суд приходить до висновку про те, що строк дії обраного обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає продовженню.
Враховуючи положення ч.5 ст. 182 КПК України, тяжкість та обставини злочинів у яких обвинувачується ОСОБА_3 , а також дані, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає, за необхідне не змінювати раніше визначений розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України в розмірі триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слід зазначити, що застава застосовується не з метою, щоб її не змогли внести, а навпаки, з метою, щоб її могли внести і вказана сума була здатна забезпечити належну поведінку обвинуваченого. Тобто застава, на думку суду, повинна бути такою, яку здатний внести обвинувачений і яка б могла його стримувати від всіх можливих та імовірних ризиків, що можуть перешкоджати кримінальному провадженню. Сума, яку необхідно обрати для обвинуваченого, повинна бути як великою з точки зору відношення власності так і помірною для внесення. Значна сума, буде стримуючою силою для розумної поведінки обвинуваченого і недопущення порушень в майбутньому, оскільки це призведе до втрати суми застави. Людина вносячи на депозитний рахунок держави значну суму коштів, повинна задуматись про їх повну втрату у випадку недобропорядної поведінки. Тобто застава є економічним заходом контролю поведінки обвинуваченого, який при сьогоднішніх умовах життя є одним із життєво необхідних для кожної людини.
Окрім того, позиція ЄСПЛ стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру цілковито прослідковується в рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010, в якому Суд зазначає, що розмір застави має оцінюватись в першу чергу «з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі».
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 199, 331, 371, 372, 376, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Продовжити строк дії обраного обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 25 травня 2026 року, включно, зі збереженням визначеного розміру застави, у розмірі 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 908 400 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) гривень (300 X 3028 =908400).
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 7 діб з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1