Справа №760/5492/26 1-кс/760/3064/26
20 березня 2026 року слідчий суддя Солом'янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі власника майна- ОСОБА_3 , представників власника майна - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , розглянувши матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025111300000017 від 31.03.2025 за ч.1 ст. 204 КК України,-
До слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами Бюро економічної безпеки України Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , розглянувши матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025111300000017 від 31.03.2025 за ч.1 ст. 204 КК України.
Подане клопотання обґрунтовується тим, що відповідно до інформації, викладеної в рішенні Комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики від 26.11.2025 (протокол № 212), який є профільним органом парламентського контролю у сфері державної фінансової, податкової та митної політики, а також у зверненні народного депутата України ОСОБА_7 , щодо функціонування незаконних точок роздрібної торгівлі пальним на території України, встановлено діяльність незаконної автозаправної станції за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до листа ГУ ДПС України №1536/5/10-36-09-02-02 від 29.10.2025, зазначено що під час здійснення перевірки законності діяльності АЗС, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, здійснено реалізацію пального за відсутності ліцензії на право роздрібної торгівлі.
25.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва проведено обшук іншого володіння особи, а саме території АЗС, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, виявлено та вилучено паливо та засоби для відпуску палива, а також документи, які містять відомості про здійснення незаконного збуту підакцизних товарів, а саме:
-Мобільний телефон Xiaomi 13T Pro, IMEI НОМЕР_1 ;
-Блокнот з чорновими записами;
-Жорсткий диск S/N WX42DA37PTFA;
-Флеш-носій на 64 GB;
-Паливно-заправний комплекс, який складається з резервуару висотою резервуару 2 м 18 см. зашитого в металеву коробку;
-Паливо-заправна колонка разом із рідиною, схожою на дизельне паливо всередині, з висотою наливу палива - 53 см, а також обладнана заправним пістолетом;
-Нежитлове приміщення (павільйон побутовий).
Постановою детектива Територіального управління БЕБ у Київській області від 26.02.2026 виявлені та вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, №72025111300000017.
З метою збереження вилучених речей та документів, які визнані речовим доказом по кримінальному провадженню, запобіганню можливості їх приховуванню, псуванню, знищенню, перетворенню, відчуження, що буде мати негативні наслідки для кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні на них арешту, в зв'язку з чим прокурор звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з відповідним клопотанням.
Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.
Представник власника майна ОСОБА_8 заперечував проти задоволення поданого клопотання, вважав вимоги сторони обвинувачення в частині накладення арешту на мобільний телефон необґрунтованими та просив повернути його власнику.
Представник власника майна ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого колеги, надав додаткові пояснення щодо іншого майна, вилученого під час проведення обшуку.
Підозрюваний підтримав позицію свого захисника.
Власник майна: ОСОБА_8 підтримав позицію своїх захисників.
Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню.
Згідно з ст.ст.131,132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Частиною 2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).
Згідно ч.3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
При цьому слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також того, що майно, зазначене у клопотанні слідчого, зокрема: блокнот з чорновими записами; жорсткий диск S/N WX42DA37PTFA; флеш-носій на 64 GB; паливно-заправний комплекс, який складається з резервуару висотою резервуару 2 м 18 см. зашитого в металеву коробку; паливо-заправна колонка разом із рідиною, схожою на дизельне паливо всередині, з висотою наливу палива - 53 см, а також обладнана заправним пістолетом, цілком відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речових доказів, а тому на переконання слідчого судді, є всі правові підстави для накладання арешту та задоволення клопотання прокурора в цій частині.
Водночас, вирішуючи питання щодо накладення арешту на мобільний телефон Xiaomi 13T Pro та нежитлове приміщення (побутовий павільйон), слідчий суддя зазначає таке.
Під час судового засідання прокурор ОСОБА_6 повідомив, що не заперечує проти повернення мобільного телефону власнику, що свідчить про фактичну відсутність необхідності у такому заході забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Щодо нежитлового приміщення (побутового павільйону), слідчий суддя враховує, що будь-яких обставин, які б свідчили про зв'язок зазначеного приміщення із предметом досудового розслідування чи необхідність накладення на нього арешту з метою забезпечення кримінального провадження, судом не встановлено.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на мобільний телефон Xiaomi 13T Pro та нежитлове приміщення (побутовий павільйон), у зв'язку з чим в цій частині клопотання не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 131; 132; 170-174 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання задовольнити частково.
Накласти арешт на виявлені та вилучені в ході обшуку АЗС, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, речі та документи, які належать ОСОБА_9 (м.т. НОМЕР_2 ), а саме:
-Блокнот з чорновими записами;
-Жорсткий диск S/N WX42DA37PTFA;
-Флеш-носій на 64 GB;
-Паливно-заправний комплекс, який складається з резервуару висотою резервуару 2 м 18 см. зашитого в металеву коробку;
-Паливо-заправна колонка разом із рідиною, схожою на дизельне паливо всередині, з висотою наливу палива - 53 см, а також обладнана заправним пістолетом.
В іншій частині поданого клопотання, відмовити.
Оскарження ухвали про накладення арешту не зупиняє її виконання.
Ухвала про арешт майна підлягає негайному виконанню.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1