Справа № 503/2482/24
№ 1-кп/505/494/2026
17 березня 2026 року м. Подільськ
Подільський міськрайонний суд Одеської області в складі колегії суддів:
судді-доповідача: ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
представника потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 ,
обвинувачених: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
захисників: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 про зміну йому запобіжного заходу, клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 - ОСОБА_17 про звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів стосовно дій прокурора та клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_19 про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 , 27 березня 1990 року, у кримінальному провадженні, внесеному 02 липня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023161180000646 стосовно обвинувачених:
ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 146, ч.5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч.5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_14 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч.3 ст. 289, ч. 3 ст. 146 КК України,
ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146 КК України,
ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України,
ОСОБА_20 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,
ОСОБА_10 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 5 ст. 186 КК України,
В провадженні Подільського міськрайонного суду Одеської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 липня 2023 року за №12023161180000646.
У даному кримінальному провадженні 25 листопада 2023 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва до ОСОБА_13 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21 січня 2024 року, без можливості застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави, який неодноразово продовжувався ухвалами слідчих суддів, ухвалами Кодимського районного суду Одеської області та Котовського міськрайонного суду Одеської області.
Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних суддів» номер 4273-ІХ від 26 лютого 2025 року, який набрав чинності 25 квітня 2025 року, змінено найменування Котовського міськрайонного суду Одеської області на Подільський міськрайонний суд Одеської області.
Ухвалами Подільського міськрайонного суду Одеської області, зокрема від 19 січня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_13 продовжено обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою до 19 березня 2026 року, без визначення розміру застави.
До суду 09 березня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшло клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_19 про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала клопотання, просила продовжити строк дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_13 без визначення розміру застави, посилаючись на те, що термін дії раніше продовженого судом запобіжного заходу закінчується 19 березня 2026 року, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не можливо закінчити у цей строк, через виняткову складність кримінального провадження.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначила обставини кримінальних правопорушень, обвинувачення у вчиненні яких пред'явлено ОСОБА_13 згідно обвинувального акту, а також вказав що останній обвинувачується у вчиненні злочинів, які є особливо тяжкими та наявні ризики, які були встановленні під час обрання запобіжного заходу і які наразі продовжують існувати, а саме ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також прокурор просила врахувати наявність вагомих доказів вчинення ОСОБА_13 інкримінованих кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_13 у разі визнання його винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується (від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна); їх насильницький характер; відсутність міцних соціальних зв'язків, постійного місця роботи, постійного джерела доходів; інкримінування вчинення злочинів у складі організованої групи; особливо великий розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується.
Крім того, в підготовчому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 заявив усне клопотання про зміну йому запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту або визначити заставу. В обґрунтування, зокрема, зазначив, що підозра не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою. Просив суд врахувати, що він тривалий час перебуває під вартою, має міцні соціальні зв'язки, позитивні характеристики, є учасником бойових дій.
Також обвинувачений ОСОБА_13 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, у зв'язку з його необґрунтованістю, зазначив, що прокурор не довів існування ризиків та не надав доказів їх існування. Зазначив, що тривалий час перебуває під вартою, ризики з часом зменшуються, а тому просив суд розглянути можливість застосування до нього альтернативного запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою. Просив суд врахувати те, що його готові офіційно працевлаштувати, має міцні соціальні зв'язки, та просив змінити йому запобіжний захід з триманням під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (з носінням електронного браслету), або визначити йому заставу.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_13 - ОСОБА_17 підтримав клопотання свого підзахисного щодо зміни запобіжного заходу та заперечив проти задоволення клопотання прокурора, зокрема, у зв'язку з його необґрунтованістю, зазначив, що прокурором не враховано, що обвинувачений є учасником бойових дій, має нагороди, на утриманні має двох неповнолітніх дітей та бабусю, яка потребує догляду, оскільки його батько та дідусь померли. Окрім того, захисник ОСОБА_17 заявив усне клопотання про звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів стосовно дій прокурора, в обґрунтування зазначив, що прокурором не виконано вимоги ч.3 ст. 199 КПК України.
Прокурор ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання сторони захисту. Зокрема, зазначила, що з огляду на те, що ризики на даний час не зменшилися, вони продовжують існувати, а тому на її думку жоден з більш м?яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити належної поведінки обвинуваченого.
Колегія суддів заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши надані матеріали, доходить наступних висновків.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом:
a) законне ув'язнення особи після засудження її компетентним судом;
b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов'язку, встановленого законом;
c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення, або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення;
d) затримання неповнолітнього на підставі законного рішення з метою застосування наглядових заходів виховного характеру або законне затримання неповнолітнього з метою допровадження його до компетентного органу;
e) законне затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законне затримання психічнохворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг;
f) законний арешт або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в'їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як наголошував Європейський суд з прав людини, національні судові органи передусім повинні вивчити всі факти «за» і «проти» наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (справа «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії»).
В своєму рішенні «Хайрудінов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбулося за умов, установлених у пункті 1 статті 5 Конвенції.
Крім того, у кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
Зі змісту пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечепорук і Йонкало проти України», вбачається, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, можливо вчинила злочин.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вирішуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт або заставу, колегія суддів, враховує обставини даного кримінального провадження, особу обвинуваченого та те, що перебуваючи на волі, та зважаючи на тяжкість покарання, яке йому загрожує у випадку доведення винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, може ухилятись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення а також те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини справи, а також те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів та те що метою застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу є подальший розгляд справи, який повинен підтвердити або спростувати підозру, яка була підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів дійшла висновку, що посилання обвинуваченого на дані про особу обвинуваченого, наявність в останнього міцних соціальних зв'язків, можливість працевлаштування, на думку колегії суддів, не зменшують заявлених і доведених ризиків у кримінальному провадженні, та вважає, що інший запобіжний захід не забезпечить належної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи, а тому приходить до висновку, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 про зміну йому запобіжного заходу не підлягає задоволенню.
Стосовно клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 - ОСОБА_17 про звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів стосовно дій прокурора, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на те, що питання повноти обґрунтування клопотання прокурора є предметом оцінки суду безпосередньо при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу. Незгода сторони захисту з правовою позицією прокурора або з обсягом наведених ним аргументів не є автоматичним свідченням вчинення прокурором дисциплінарного проступку чи грубого порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання щодо необхідності продовження застосованого відносно ОСОБА_13 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд, серед іншого, оцінює та враховує наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_13 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на потерпілих і свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 та ч. 3 ст. 146 КК України.
При цьому ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі.
Інше кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_13 , а саме за ч. 4 ст. 187 КК України, відповідно до ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, санкція за вчинення якого передбачає покарання понад 10 років позбавлення волі.
З огляду на викладене та зважаючи на обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу обвинуваченого ОСОБА_13 , на думку колегії суддів дають достатні підстави припускати, що останній може здійснити спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При цьому, колегія суддів враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений (підозрюваний) може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі»).
Крім того, урахування тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, у даному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності поведінку обвинуваченого, беручи до уваги, що майбутнє покарання за інкриміноване кримінальне правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_13 може ухилитися від суду, оскільки «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Храїда проти Німеччини»). При цьому дійсно «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, обвинувачений, будучи обізнаним про місце знаходження потерпілих та свідків, знаходячись на волі, зможе незаконно впливати як безпосередньо так і опосередковано на потерпілих та свідків, зокрема, шляхом залякування, підкупу, шантажу, погроз, а також примусити допитаних під час досудового розслідування свідків змінити покази на свою користь до дачі неправдивих показів та викривлення обставин, які підлягають доказуванню. З огляду на те, що допит свідків в судовому засіданні є важливою стадією судового розгляду, оскільки суд оцінює лише покази, які були сприйняті ним безпосередньо або отримані в порядку ст.225 КПК, тому необхідно забезпечити відсутність негативного впливу на цих осіб.
Відтак, існує ризик визначений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, який полягає у можливості незаконного впливу ОСОБА_13 на потерпілих та свідків.
Колегія суддів також вважає, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, з огляду на фактичні обставини справи, скоєння ОСОБА_13 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, насильницький їх характер.
Окрім того, виходячи з того, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
При розгляді клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_13 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд також бере до уваги обставини даного кримінального провадження, ступінь тяжкості інкримінованих кримінальних правопорушень, насильницький характер інкримінованих кримінальних правопорушень, особливо великий розмір майнової шкоди, у завданні якої він обвинувачується, інкримінування вчинення злочинів у складі організованої групи, особи обвинуваченого, зокрема вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків та його майновий стан.
У відповідності до положень ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини суд також враховує, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого особливо тяжкого кримінального правопорушення, може спонукати обвинуваченого вживати заходів, спрямованих на уникнення кримінальної відповідальності. Окрім того, перебуваючи на волі, та зважаючи на покарання, яке йому загрожує у випадку доведення винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, може ухилятись від суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, а тому, враховуючи справжні інтереси суспільства та конкретні обставини кримінального провадження, суд вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час розгляду кримінального провадження в суді.
Із урахуванням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_13 , тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень та інших обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, передбачених ст. ст. 176-178, 183, 193-194, 196 КПК України, оскільки вище указане в своїй сукупності, вказує, що ризики, які були підставою для обрання та неодноразового продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 , не зменшились та не перестали існувати, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу, не зможе запобігти вище зазначеним ризикам, що вказує на доцільність тримання обвинуваченого ОСОБА_13 під вартою, задля запобігання ризикам, визначених ст. 177 КПК України.
Оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, суд вважає, що інша міра запобіжного заходу не здатна забезпечити належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_13 , а стороною захисту не надано доказів, які свідчать, що з'явились нові обставини для зміни запобіжного заходу відносно цього обвинуваченого.
Разом із цим, суд також враховує правову позицію Європейського суду, яка сформульована, зокрема, у п.80 рішення у справі "Марченко проти України" про те, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
Для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам, є запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При продовженні запобіжного заходу, колегія суддів, враховуючи підстави, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, згідно до вимог п.1 ч.4 ст.183 КПК України, вважає за доцільне не визначати розмір застави обвинуваченому ОСОБА_13 , оскільки він обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, одне з яких є тяжким злочином, а інший особливо тяжким злочином, із застосуванням насильства небезпечного для життя та здоров'я, а також погроз застосування такого насильства.
Таким чином, на підставі викладеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 на 60 діб, не визначаючи розмір застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 194, 197, 199, 314, 315, 331, 369, 372, ч. 2 ст.376, 395 КПК України, суд
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_13 про зміну йому запобіжного заходу, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023161180000646 від 02 липня 2023 року, - відмовити.
Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_13 - ОСОБА_17 про звернення до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів стосовно дій прокурора, - відмовити.
Клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури ОСОБА_19 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 липня 2023 року за №12023161180000646, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
Строк тримання під вартою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.187, ч.3 ст.146 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 липня 2023 року за №12023161180000646, продовжити на 60 діб, тобто до 15 травня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою, яка тримається під вартою з моменту вручення копії ухвали.
Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому ОСОБА_13 , його захиснику, а також направити уповноваженій службовій особі в місця тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_13 .
Суддя-доповідач ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3