Справа №504/4280/25
Провадження №2/504/1889/26
Доброславський районний суд Одеської області
30.03.2026с-ще Доброслав
Доброславський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді -Барвенка В.К.;
секретаря судових засідань - Ориник М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №5, селище Доброслав позовну заяву ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,-
Короткий зміст позовних вимог:
У жовтні 2025 р. ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , яким просила суд визначити їй додатковий строк терміном на три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили, для подання нею заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки - ОСОБА_3 .
Після її смерті відкрилась спадщина.
Разом з покійною проживала та зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , яка згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину.
До нотаріальної контори сторони з заявами про прийняття спадщини не звертались.
Представник позивача просила справу розглянути у свою відсутність, доводи позову підтримала повністю.
Позиція відповідачки :
Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала в повному обсязі і просила розглядати справу за її відсутності.
Встановлені судом фактичні обставини.
Судом встановлено, що позивачка є рідною донькою ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.
Спадщину фактично прийняла ОСОБА_4 .
Згідно із положенням ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відносно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законом України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обовязковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції кожній фізичній та юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом ( рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).
Україна як учасниці конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Рішенням ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі «Белле проти Франції»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду ( рішення ЄСПЛ від 28.10.98 у справі «Перес де Рада Каванилєс проти Іспанії».
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду ( як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції»).
Так, у справі «Delcourt v. Belgium» Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Водночас у справі «Bellet v. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.
Щодо суті:
Принцип «пропорційності» тісно пов'язаний із принципом верховенства права : принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу « пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересам суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь - якого ризику свавілля.
Європейський суд з прав людини в пунктах 33,34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.
Згідно з правовою позицією ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішенні питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979 р., ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь - якої особи на безперешкодне безперешкодне користування своїм майном.
У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року у справі № 6-496 цс17 зазначено, що відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо : 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 20. Ці обставини суд визнав поважними.
Так, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі №580/1300/22 сформулював правовий висновок стосовно застосування принципу «легітимних очікувань», що, головним чином, походить від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обгрунтовані очікування.
Зокрема, Суд зазначив, що принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та грунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи ( статті 22,57,58,94 та 152 Конституції України); реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розуиними та обгрунтованими; правовим підгрунтям (основою) для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути : норма права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі безпосередніх приписів щодо певного права, яке, однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, що визначає механізм реалізації такого права, самостійно не може свідчити про відсутність правового підгрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.
Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року визначено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, повязані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Позивач обгрунтувала пропуск строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері військовим станом в країні, тим, що її чоловік тривалий час перебував у російському полоні, вона перебувала у важкому психологічному стані, також часті перебої у роботі електронних реєстрів органу нотаріату.
Суд враховує всі обставини, зазначені позивачкою.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що позивач з вищевказаних поважних причин пропустила встановлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини, інший спадкоємець- ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення цієї позовної заяви, а тому суд, усуваючи надмірний формалізм, проявляючи певну гнучкість, визначає позивачу додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті матері.
Питання судових витрат у позові не порушувались, підстави для їх розподілу не встановлені.
На підставі наведеного, керуючись ст. 55 Конституції України, ст.ст. 258,259,263, 265, 273, 315, 352, 354 ЦПК України, ч.1 п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» , суд,-
Позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 проти ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини- задовольнити.
Встановити ОСОБА_1 додатковий строк терміном три місяці з дня набрання цим рішенням законної сили, для подання нею заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті матері - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ..
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов'язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Суддя В. К. Барвенко