Справа № 947/12927/26
Провадження № 1-кп/947/883/26
27.03.2026 року
Київський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
провівши в місті Одесі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026163480000099 від 01.02.2026 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Холодіївка Пятихатського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 21.02.2017 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік;
- 23.05.2017 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України призначене покарання поглинуло, призначеним за вироком Вільногірським міським судом Дніпропетровської області від 21.02.2017, до відбуття 3 роки позбавлення волі, на підставі п.1, п.2 ст.75, ч.1 ст.76, ст.104 КК України, від відбуття покарання звільнений з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців. Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21.03.2018 скасовано іспитовий строк та направлено для відбуття покарання 3 роки позбавлення волі;
- 13.11.2018 Баглійським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 23.05.2017 - 1 місяць позбавлення волі, остаточно призначити за сукупністю вироків покарання у вигляді 4 років 1 місяць позбавлення волі;
- 29.11.2011 Заводським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.186, ч.2 ст.187, ч.ч.1-4 ст.70 КК України до 7 років 1 місяць позбавлення волі;
- 11.04.2024 Дніпродзержинським районним судом м.Кривий Ріг Дніпропетровської області за ст.391 КК України, ст.71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_4 ,
захисник ОСОБА_5 ,
В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026163480000099 від 01.02.2026 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
Прокурор просить призначити справу до судового розгляду посилаючись на те, що обвинувальний акт складено із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підсудність визначена вірно, підстав для закриття провадження не має.
Обвинувачений та його захисник погодились з думкою прокурора.
Потерпілий подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України, та судом проведено підготовку до судового розгляду.
Крім того, прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.1, п.2, п.3, п.4, п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 , заперечував проти задоволення клопотання прокурора зазначивши, що досудове розслідування завершено, а тому ризики втратили свою актуальність, просив суд застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту або ж зменшити розмір застави.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Вивчивши подане клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, суд приходить до наступного.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
При розгляді клопотань прокурора відносно обвинуваченої, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).
Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).
Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув'язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Під час досудового розслідування до обвинуваченого було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Обґрунтованість повідомленої під час досудового розслідування ОСОБА_3 підозри було перевірено слідчим суддею при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Приймаючи до уваги те, що на теперішній час ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що санкція ч.4 ст.186 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі, на строк від семи до десяти років, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.
Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато, свідки та потерпілий безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_3 на свідків та потерпілого, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_3 неодноразово судимий та наявна інформація про те, що останньому повідомлено про підозру в іншому кримінальному провадженні.
Разом з тим, суд вважає, що прокурором не доведено яким чином обвинувачений може перешкоджати кримінальному провадженню або ж знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому не доведено існування ризиків, передбачених п.2, п.4 ч.1 ст.177 КПК України.
Виходячи з вищевикладеного, враховуючи те, що встановлені ризики, передбачені п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, не зникли та продовжують існувати, суд приходить до переконання, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.
В частині визначеного розміру застави, суд, з огляду на майновий та сімейний стан обвинуваченої, встановлені в судовому засіданні ризики, обставини інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, вважає, що раніше визначений розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку обвинуваченого, під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, у випадку її внесення, а тому такий розмір застави зміні не підлягає.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд, та може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 314, 315, ст.ст.370-372 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу застосованого до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, до 25.05.2026 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» з раніше визначеним розміром застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_3 , слід негайно звільнити з-під варти.
Роз'яснити обвинуваченому, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення вказаної застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на строк до 25.05.2026 року включно, обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, а саме:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися з місця проживання без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- заборонити спілкуватися зі свідками кримінального провадження;
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_3 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026163480000099 від 01.02.2026 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України на 03.04.2026 року о 10 годині 00 хвилин.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Участь прокурора, обвинуваченого та його захисника у судовому розгляді є обов'язковою.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення в частині продовження дії запобіжного заходу, в іншій частині оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1