Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/4056/26
17 березня 2026 року м. Київ
Слідчий суддя Подільського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Подільського УП ГУНП в м. Києві щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
ОСОБА_3 , який діє в інтересах ГО «Нон-стоп Україна», звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Подільського УП ГУНП в м. Києві.
Заявник зазначив, що у порушення вимог КПК України уповноваженими особами Подільського УП ГУНП в м. Києві не внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його, як голови ГО «Нон-стоп Україна», заявою від 03.03.2026 (за вих. № 03/03/2026-2-48) про вчинення кримінальних правопорушень, направленою електронною поштою.
В обґрунтування скарги вказав, що за його заявою від 03.03.2026 до Єдиного реєстру досудових розслідувань мали бути внесені відомості про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 336, ч.2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України, що, на його думку, вчинені Міністром охорони здоров'я України ОСОБА_4 , заступником Міністра охорони здоров'я України ОСОБА_5 , в.о начальника фармацевтичного управління Міністерства охорони здоров'я - ОСОБА_6 , головою Національної служби здоров'я України - ОСОБА_7 , в.о голови Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками - ОСОБА_8 , директором Департаменту контролю якості лікарських засобів та крові Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками - ОСОБА_9 , начальником Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Харківській області - ОСОБА_10 .
Будучи належним чином повідомленим про час, дату та місце розгляду справи, в судове засідання скаржник не з'явився, явку представника ГО «Нон-стоп Україна» в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не поінформував.
Представник Подільського УП ГУНП в м. Києві в судове засідання не з'явився. Про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Слідчий суддя ухвалив розглядати скаргу за відсутності представника Подільського УП ГУНП у м. Києві, оскільки його неявка в силу ст. 306 КПК України не перешкоджає розгляду скарги.
Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК України, § 1, ст.ст. 303-308 КПК України.
У ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що підлягають оскарженню на стадії досудового розслідування.
Слідчий суддя у цій справі повинен встановити, чи скарга відповідає вимогам процесуального закону. Для цього необхідно встановити, чи: 1) скарга була подана особою, що має право подавати скаргу, 2) скарга підлягає розгляду у Подільському районному судді м. Києва (підсудна цьому суду), 3) подана в строк, передбачений ч. 1 ст. 304 КПК України, а також 4) оскаржується рішення, дія чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, яка підлягає оскарженню (тобто, належить до зазначених у ч. 1 ст. 303 КПК України).
Зокрема, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України слідчому судді підлягає оскарженню бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. У частині 5 цієї статті визначено вичерпний перелік відомостей, які вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зокрема короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела (пункт 4).
Положеннями ч. 4 ст. 214 КПК України встановлено, що слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Частиною 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про:
1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;
3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;
4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;
5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;
6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;
7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Крім того, згідно з положеннями п. 2 Глави 3 «Порядок внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру» Розділу ІІ «Порядок формування та ведення Реєстру» Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 30 червня 2020 року № 298, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам пункту 4 частини п'ятої статті 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, прокурор, слідчий, дізнавач після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із, серед іншого, зазначенням обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, вноситься до ЄРДР. Всі інші заяви, після їх надходження підлягають розгляду згідно із законом, яким не є закон про кримінальну відповідальність.
Вказане дає підстави для висновку, що законодавством, зокрема ч.ч. 1, 4 ст. 214 КПК України, виділено дві самостійних процедури, відповідно і повноваження прокурора, слідчого, дізнавача при їх здійсненні щодо, по-перше, прийняття і реєстрації заяви (повідомлення) про кримінальні правопорушення (ч. 4), по-друге, внесення відомостей до ЄРДР за результатом розгляду належно прийнятої і зареєстрованої заяви (повідомлення) про кримінальні правопорушення (ч. 1).
Слідчий суддя враховує, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацією про його обставини, втім, таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про наявність ознак вчиненого кримінального правопорушення. Заявник не має обов'язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак наведення фактичних обставин, які спонукають його вважати, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення, свідчить про наявність підстав для початку перевірки таких обставин компетентними органами та їх посадовими особами, та надає реальну можливість здійснення такої їх перевірки.
Матеріалами справи підтверджується факт направлення на електронну пошту Подільського УП ГУНП в м. Києві заяви ОСОБА_3 від 03.03.2026 (за вих. № 03/03/2026-2-48) про вчинення, на його думку, низки кримінальних правопорушень.
Зі змісту згаданої заяви ОСОБА_3 слідує, що він повідомив про те, що «Міністр охорони здоров'я - ОСОБА_4 , заступник Міністра охорони здоров'я Міністерства охорони здоров'я - ОСОБА_5 , в.о начальника фармацевтичного управління Міністерства охорони здоров'я - ОСОБА_6 , голова Національної служби здоров'я України - ОСОБА_7 , в.о голови Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками - ОСОБА_8 , директор Департаменту контролю якості лікарських засобів та крові Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками - ОСОБА_9 , начальник Державної служби з лікарських засобів та контролю за наркотиками у Харківській області - ОСОБА_10 , залучивши ряд підконтрольних юридичних та фізичних осіб, створили організовану злочинну групу, діяльність якої спрямована на встановлення повного контролю над ДП «Фармакопейний Центр» з метою монополізації процедур лабораторного аналізу, передреєстраційних досліджень та сертифікації лікарських засобів, отримання неправомірної вигоди від суб'єктів фармацевтичного ринку, штучного створення бар'єрів для конкурентів і забезпечення преференцій підконтрольним компаніям шляхом впливу на результати контролю якості та видачу відповідних висновків».
За наведених у заяві обставин ОСОБА_3 прохав внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 255, ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 367, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369 КК України, та розпочати досудове розслідування.
Дослідивши зміст заяви ОСОБА_3 від 03.03.2026, слідчий суддя констатує, що в ній не наведено конкретних відомостей, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень.
Заявник не наводить об'єктивних даних, які б підтверджували зазначені ним відомості, а лише висуває загальне припущення про можливе вчинення протиправних (злочинних) дій, надаючи суб'єктивну оцінку правомірності тих чи інших дій, виходячи з власного аналізу та бачення (трактування) норм закону України про кримінальну відповідальність. Фактично, висловлювання скаржника про ймовірні протиправні дії або рішення посадових осіб органів державної влади та суб'єктів господарювання мають загальний характер, без зазначення конкретних (ідентифікуючих) обставин вчинення правопорушення.
Крім того, для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 364 КК України необхідно настання тяжких наслідків, які відповідно до примітки цієї статті у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян. В обґрунтування настання таких наслідків, заявник не вказує суму шкоди, яка завдана від таких дій, що унеможливлює встановити чи існує причинно-наслідковий зв'язок між такими діями та наслідками.
Так само не міститься у заяві і будь-яких об'єктивних фактів щодо надання та отримання неправомірної вигоди і заявник не конкретизує, які саме службові особи, кому, коли, за які саме дії та в якому розмірі надавали/одержували неправомірну вигоду.
Не підтверджені ознаки об'єктивної сторони і інших складів злочинів, зокрема із інформації, викладеної в скарзі, неможливо встановити чим саме підтверджується факт привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем чи вчинення дій, направлених на легалізацію майна, одержаного злочинним шляхом.
Указане позбавляє орган досудового розслідування можливості провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності / відсутності в діяннях вказаних осіб складу злочину (злочинів). Така перевірка зазначених у заяві ОСОБА_3 від 03.03.2026 припущень зводилась би до перевірки широкого кола правовідносин господарської діяльності (рішень та дій, бездіяльності) суб'єктів господарювання та посадових осіб органів державної влади.
Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування допустимо лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне ж відкриття кримінального провадження є недопустимим, позаяк призводить до можливого порушення прав конкретних осіб, відносно яких таке провадження безпідставно ініційовано, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів.
У той же час здійснення на стадії внесення до ЄРДР відомостей попередньої перевірки викладеної в заяві інформації покликано не допустити перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення.
Крім того, вказані у заяві відомості про кримінальні правопорушення зводяться до незгоди ОСОБА_3 із нормативно-правовим регулюванням в окремих галузях економіки, рішеннями у сфері господарської діяльності окремих підприємств та суб'єктів господарювання, що базується на інформації, отриманій з відкритих джерел загального доступу, а також на власних припущеннях про можливі порушення закону у вказаних сферах; такі припущення про ймовірне вчинення протиправних дій зроблені заявником, ґрунтуючись виключно на суб'єктивному уявленні щодо правомірності рішень і дій посадових та службових осіб органів державної влади.
Вказані висновки корелюються із висновками (за аналогічних обставин та обґрунтування), до яких дійшов й Вищий антикорупційний суд в ухвалі від 16.03.2026 (у справі № 991/2338/26), якою відмовив у задоволенні скарги голови ГО «Нон?стоп Україна» ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей після отримання його заяви від 03.03.2026 про кримінальні правопорушення, що за змістом аналогічна заяві ОСОБА_3 від 03.03.2026 (за вих. № 03/03/2026-2-48), яка є предметом дослідження й у цій справі.
Водночас слідчий суддя зважає на таке.
Положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 306 КПК України визначено окремі аспекти здійснення судового контролю в кримінальному провадженні, зокрема, розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, зокрема: такі скарги розглядаються слідчим суддею місцевого суду (слідчим суддею Вищого антикорупційного суду) в скорочені строки (не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше п'яти днів з моменту надходження скарги), розгляд здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Таким правовим регулюванням забезпечується ефективний судовий захист прав, свобод чи законних інтересів особи.
Цими приписами визначається як процедура судового розгляду справи (скарги) (за обов'язкової участі певного учасника - скаржника (або його захисника, представника) і можливість розгляду з підстав відсутності, виключно, слідчого, дізнавача чи прокурора), так і визначено низку процесуальних вимог до слідчого судді, слідчого, дізнавача чи прокурора, а також до особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника.
Саме таким є обов'язок скаржника (або його захисника, представника) прибути на судове засідання, в якому розглядається його скарга - він встановлений імперативним приписом, що не передбачає альтернативної поведінки, зокрема зазначення у скарзі прохання про її розгляд без участі автора скарги (або його захисника, представника). Протилежне прямо суперечить вимогам ч. 3 ст. 306 КПК України. Метою участі скаржника в судовому засіданні є сприяння реалізації особою свого права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності повноважних осіб, прийняттю об'єктивного та законного рішення, а також демонструє суду заінтересованість особи в результатах розгляду його скарги.
Отже, законом дозволено здійснювати судовий розгляд без участі представника слідчого, дізнавача чи прокурора, й виключається така можливість за умови неявки скаржника.
Натомість скаржник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, явку представника ГО «Нон-стоп Україна» в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не поінформовано.
Керуючись ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Подільського УП ГУНП в м. Києві щодо невнесення відомостей про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за його заявою про вчинене кримінальне правопорушення від 03.03.2026 (за вих. № 03/03/2026-2-48) - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1