Справа №:755/7157/22
Провадження №: 1-кс/755/858/26
"17" березня 2026 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , заявника адвоката ОСОБА_4 який діє в інтересах обслуговуючого кооперативу «Патріот-2» розглянувши клопотання про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді від 11.08.2022 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12022100040000222 від 17.01.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч3, 4 ст.358 КК України, -
адвокат ОСОБА_4 що діє в інтересах обслуговуючого кооперативу «Патріот-2», звернувся до слідчого судді із клопотанням в порядку ст. 174 КПК України, в якому просить скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді міста Києва від 11.08.2022 року у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022100040000222 від 17.01.2022 року.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 який діє в інтересах обслуговуючого кооперативу «Патріот-2» просив скасувати арешт, з огляду на те, що накладення арешту на вищезазначене майно є необґрунтованим та істотно порушує права заявника, як добросовісного набувача на мирне володіння розпорядження та використання свого майна, не доведено необхідність продовження такого заходу забезпечення, як арешт майна, та на їх думку даний час відпала потреба у такому заході забезпечення, як арешт майна.
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні даного клопотання. Зазначив що наданий час досудове розслідування триває, а тому на даний час потреба у застосуванні саме такого заходу забезпечення, як арешт майна не відпала.
Слідчий суддя, заслухавши адвоката ОСОБА_4 дослідивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, які надано прокурором, заслухавши думку учасників розгляду клопотання, прийшов до наступного.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Так як відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, яка регламентує, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК приймається у формі постанови і з наведенням мотивів такого рішення.
Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду міста Києва від 11.08.2025 року було накладено арешт шляхом заборони користування, володіння та розпорядження об'єктами нерухомого майна - нежитловими будівлями, в кількості АДРЕСА_1 та розташовані на земельних ділянках з кадастровими номерами 8000000000:66:266:0005, 8000000000:66:266:0002 та 8000000000:66:266:0007, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні, у тому числі ті щодо яких встановлена наявність Державної реєстрації речового права.
Дані обставини у сукупності свідчить про обґрунтованість накладеного арешту.
Статтею 174 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім того, на підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Так, у рішенні «East/West Alliance Limited» проти України» (заява № 19336/04) від 23 січня 2014 року Суд зазначив: «…будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар…»
Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.
Клопотання про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді від 11.08.2022 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12022100040000222 від 17.01.2022 подано неуповноваженою особою,а саме представником обслуговуючого кооперативу «Патріот-2», а не володільцем або власником гаражного приміщення АДРЕСА_1.
З урахуванням, того, що клопотання про скасування арешту подано неуповноваженою особою, у зв'язку із чим у задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_4 яка діє в інтересах обслуговуючого кооперативу «Патріот-2» про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді від 11.08.2022 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 12022100040000222 від 17.01.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч3, 4 ст.358 КК України - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: