Справа № 357/4630/26
1-кс/357/645/26
про арешт майна
30 березня 2026 року слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши в м. Біла Церква, у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна, у кримінальному провадженні № 12026111030000469 від 20 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
згідно із вищезазначеним клопотанням, прокурор ОСОБА_3 зазначав, що 19 березня 2026 року о 15:20 год. на 131 км. «Київ-Одеса» в напрямку м. Київ трапилася ДТП, в ході якої ОСОБА_4 , керуючи вантажним автомобілем марки «DAF», н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «KRONE», н.з. НОМЕР_2 , їхав у напрямку м. Київ, та в один із моментів різко на нерегульований пішохідний перехід справа на ліво вибігла жінка ОСОБА_5 та вдарилась об причіп вище вказаного транспортного засобу.
В результаті ДТП водія ОСОБА_4 було госпіталізовано до Ставищанської центральної районної лікарні, з діагнозом: ампутація великого пальця ноги лівої кінцівки, рвані рани зап'ястя лівої верхньої кінцівки.
У ході огляду місця ДТП виявлений та вилучений автомобіль марки «DAF», н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «KRONE», н.з. НОМЕР_2 , власником яких є ОСОБА_6
19 березня 2026 року вказаний автомобіль та причіп визнані речовими доказами.
Зараз з ними необхідно провести експертизи, а також слідчий експеримент.
Прокурор зазначав, що його повернення може призвести до його приховування, пошкодження, знищення або псування та унеможливить використання, як речового доказу та проведення необхідних судових експертиз та слідчого експерименту.
Отож, з метою збереження речових доказів, прокурор ОСОБА_3 просив:
- накласти арешт на майно, яке вилучене 19 березня 2026 року, під час огляду місця події, а саме автомобіль «DAF FT XF 105.410», н.з. НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_6 , а також напівпричіп марки «KRONE», н.з. НОМЕР_2 ;
- заборонити відчуження вказаного майна до прийняття рішення у кримінальному провадженні.
У судовому засіданні від 30 березня 2026 року, прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання за підстав та обставин зазначених у ньому.
Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя провів розгляд без власника майна, оскільки власник майна та його представник ОСОБА_7 звернулися до суду із заявами про розгляд клопотання без їх участі, проти накладення арешту, шляхом накладення заборони відчуження не заперечували.
Слідчий суддя заслухавши прокурора, дослідивши надані ним матеріали, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про арешт майна.
Згідно із ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Вимогами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя повинен враховувати:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
До того ж, на виконання вимог ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя має перевірити:
- чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- чи потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- чи може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Вирішуючи клопотання, в межах заявлених вимог, слідчий суддя установив, що Білоцерківським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026111030000469 від 20 березня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно з витягом, предметом досудового розслідування є дорожньо-транспортна пригода, яка трапилася 19 березня 2026 року о 15:20 год. на 131 км. «Київ-Одеса» в напрямку м. Київ в ході якої ОСОБА_4 , керуючи вантажним автомобілем марки «DAF», н.з. НОМЕР_1 , з напівпричепом «KRONE», н.з. НОМЕР_2 , їхав у напрямку м. Київ та в один із моментів різко на нерегульований пішохідний перехід справа на ліво вибігла жінка ОСОБА_5 та вдарилась об причіп вище вказаного транспортного засобу.
Згідно з протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 19 березня 2026 року, за результатами огляду місця ДТП виявлені та вилучені: автомобіль «DAF FT XF 105.410», н.з. НОМЕР_1 , а також напівпричіп марки «KRONE», н.з. НОМЕР_2 .
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отож, автомобіль «DAF FT XF 105.410», н.з. НОМЕР_1 , а також напівпричіп марки «KRONE», н.з. НОМЕР_2 , відповідають ознакам речового доказу, оскільки були учасниками ДТП.
Своєю чергою, відповідно до постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 20 березня 2026 року, вказані транспортні засоби визнані речовими доказами.
Слідчий суддя погоджується, що іншим чином, аніж шляхом накладення арешту, забезпечити збереження вищезазначеного майна, як речового доказу неможливо, оскільки з ним будуть проводитися експертизи та слідчий експеримент.
Слідчий суддя вважає, що потреби досудового розслідування виправдовують такий спосіб втручання у право власності власника майна, а наслідки для нього, які настануть внаслідок арешту є виправданими. У даному випадку необхідність виконання завдання кримінального провадження, зокрема забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування, переважає приватний інтерес власника майна.
Отож, виходячи з викладеного, враховуючи вимоги розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, слідчий суддя вважає за необхідне: накласти арешт на майно, яке вилучене 19 березня 2026 року, під час огляду місця події, а саме автомобіль «DAF FT XF 105.410», н.з. НОМЕР_1 , а також напівпричіп марки «KRONE», н.з. НОМЕР_2 , власником яких є ОСОБА_6 , шляхом заборони відчуження вказаного майна до прийняття рішення у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. 170-175, 309-310 КПК України, слідчий суддя
клопотання прокурора Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , про арешт тимчасово вилученого майна, - задовольнити.
Накласти арешт на майно, яке вилучене 19 березня 2026 року, під час огляду місця події, а саме автомобіль «DAF FT XF 105.410», н.з. НОМЕР_1 , а також напівпричіп марки «KRONE», н.з. НОМЕР_2 , власником яких є ОСОБА_6 , шляхом заборони відчуження вказаного майна до прийняття рішення у кримінальному провадженні.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом 5 (п'яти) днів з дня її оголошення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Ухвала виконується негайно слідчим, прокурором.
Слідчий суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1