Справа № 355/127/26
Провадження № 2/355/531/26
23 березня 2026 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Памірського Максима Анатолійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
До суду звернувся представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Памірський М.А. з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором № 501390-КС-006 про надання кредиту від 15 березня 2025 року, що становить 44 590,00 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14 000,00 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 21 560,00 гривень; суми заборгованості по штрафам - 0,00 гривень; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 7 000,00 гривень; суми прострочених платежів за комісією - 2 030,00 гривень, а також понесені витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду у розмірі 2 662,40 гривень.
Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 15 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Договір № 501390-КС-006 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». ТОВ «Бізпозика» 15 березня 2025 року направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір № 501390-КС-006 про надання кредиту.
15 березня 2025 року ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договір № 501390-КС-006 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. Зі своєї сторони ТОВ «Бізпозика» направлено ОСОБА_1 через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-2968, на номер телефону НОМЕР_1 (що зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено. Таким чином, 15 березня 2025 року між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 501390-КС-006 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до п. 1 Договору кредиту, ТОВ «Бізпозика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 14000,00 гривень, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит. Згідно з умовами договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процентів за кожен день користування кредитом.
ТОВ «Бізпозика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 14000,00 гривень шляхом перерахування на банківську картку позичальника № 4441-1141 4544-0036.
Як стверджує представник позивача, боржник свої зобов'язання за кредитним договором № 501390-КС-006 про надання кредиту належним чином не виконав, а лише частково сплатив кошти, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договором. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 501390 КС-006 позичальника ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 501390 КС-006 на загальну суму 2870,00 гривень. Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у відповідача станом на 07 січня 2026 року утворилась заборгованість за договором № 501390-КС-006 про надання кредиту, в розмірі 44 590,00 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14 000,00 гривень; суми прострочених платежів по процентах - 21 560,00 гривень; суми заборгованості по штрафам - 0,00 гривень; суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України - 7000,00 гривень; суми прострочених платежів за комісією - 2030,00 гривень.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, однак у позовній заяві та у додаткових поясненнях представник позивача просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, був належно повідомлений про час, місце розгляду справи.
Представник відповідача адвокат Рева І.О. до судового засідання не з'явилася, була належно повідомлена про час, місце розгляду справи. У поданих 23 березня 2026 року представником відповідача додаткових поясненнях адвокат Рева І.О. просила судове засідання, призначене на 23 березня 2026 року, провести за відсутності відповідача та його представника.
03 березня 2026 року до суду від представника відповідача адвоката Реви І.О. надійшли додаткові пояснення, у яких зазначено, що відповідач не погоджується з пред'явленим позовом, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з таких підстав. Позивачем надано договір та паспорт споживчого кредиту, які начебто підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, акцепт, оферту, візуальну форму послідовності дій клієнта, які не містять жодних підписів та анкету клієнта, сформовану 07 січня 2026 року (тобто після укладення договору), яка підписана лише позивачем. Разом з цим, як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, 29 березня 2025 року відповідачем начебто було частково перераховано кошти на погашення заборгованості у розмірі 2870 гривень, при цьому позивач зарахував вказані кошти не на сплату тіла кредиту, а на погашення заборгованості за відсотками та комісією, чим штучно створив додаткове фінансове навантаження на відповідача, адже відсотки нараховуються на тіло кредиту, яке вже станом на 29 березня 2025 року мало становити не 14000 гривень, а 11130 гривень. Отже, за таких обставин, наданий у якості доказу розрахунок заборгованості є неналежним доказом існування заборгованості. Окрім того, такий розрахунок спотворює всі розрахунки за кредитним договором, що вплинуло на загальну суму заборгованості, а отже позивачем не доведено розмір заявлених позовних вимог, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Представник відповідача наголошує на тому, що матеріали справи не містять доказів надсилання відповідачу одноразових ідентифікаторів для підписання договору. Разом з цим відповідач не отримував листів електронною поштою та смс-повідомлень від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» , особистий кабінет не реєстрував, договір не укладав. Наявні в матеріалах справи акцепт та оферта не містять жодного підпису ані позивача, ані відповідача, а тому не є доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України. Окрім того, в наявній в матеріалах справи візуальній формі послідовності дій клієнта зазначено, що оферта направлена клієнту о 10:16:56 , в той час як в оферті визначено час 10:17:00 , в подальшому згідно з візуальною формою послідовності дій клієнта клієнт акцептував оферту о 10:17:41, в той час як в акцепті відображений інший час 10:17:33. Оскільки дані в оферті, акцепті та візуальній формі послідовності дій клієнта не узгоджуються між собою, такі докази в цілому є неналежними та не можуть бути покладені в основу майбутнього рішення. Зі змісту кредитного договору вбачається, що банком встановлено комісію за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме нарахована плата за обслуговування кредитної заборгованості в цілому не підлягає стягненню з відповідача.
16 березня 2026 року представник позивача надав до суду додаткові пояснення позивача, у яких, серед іншого, вказав, що до позовної заяви була додана візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору, у якій детально відображені всі дії ТОВ «Бізнес Позика» та відповідача щодо укладення кредитного договору в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Ця візуальна форма послідовності дій клієнта щодо укладення кредитного договору була посвідчена директором ТОВ «Бізнес Позика» Тимощуком Р.О. 15 березня 2025 року ОСОБА_1. прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 501390-КС-006 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, ідентифікатора шляхом направлення через ІТС одноразового UA-2968, (направленого позичальнику номер телефону НОМЕР_1 вказаного позичальником в Заявці) електронного повідомлення СМС-повідомлення. Кредитний договір підписаний боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Адреса електронної пошти була зазначена позичальником під час укладення кредитного договору в його особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця. На підтвердження вищезазначеного, до позовної заяви був доданий витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи на веб-сайті кредитодавця "Анкета клієнта", у якому була зазначена адреса електронної пошти позичальника.
Представник позивача у додаткових поясненнях посилався на те, що всі істотні умови кредитного договору тип кредиту, процентна ставка, комісія за надання кредиту , зокрема , строк дії кредиту, графік платежів за кредитним договором тощо - встановлені не у Правилах надання кредитів, Паспорті споживчого кредиту (за споживчими кредитами) чи якихось «тарифах та умовах» , а саме у кредитному договорі , який позичальник уклав з ТОВ «Бізнес Позика» шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідач здійснив платіж за кредитним договором, знаючи про те, що він буде розподілятися зокрема на погашення його заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії кредитного договору. Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 501390-КС-006 позичальника ОСОБА_1 , відповідач на виконання умов договору здійснив часткову оплату за договором № 501390-КС-006 на загальну суму 2870,00 гривень.
До означених додаткових пояснень представником позивача долучено докази, строк для подання яких представник позивача просить поновити позивачу.
Зокрема, представником позивача долучено: відеозапис відеоверифікації позичальника (в електронному вигляді); копія договору про надання послуг № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року, протокол підписів до договору про надання послуг № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року, копія доказу здійснення відповідачем платежу за кредитним договором.
23 березня 2026 року представник відповідача адвокат Рева І.О. подала заяву, у якій просила відмовити ТОВ «Бізнес Позика» у задоволенні клопотання про поновлення строку подачі доказів, а докази, подані ТОВ «Бізнес Позика» разом з додатковими поясненнями від 16 березня 2026 року залишити без розгляду. Заява мотивована тим, що позивач не просив суд визнати поважними причини пропуску строку для подання доказів, просив поновити йому строк для подання доказів без зазначення причин та підстав для його поновлення. За таких обставин, з огляду на положення ст. 43, 81, 83 ЦПК України, з метою недопущення порушення принципу змагальності сторін, представник відповідача вважає, що клопотання позивача про долучення доказів та долучені до них докази підлягають залишенню без розгляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Порядок подання доказів регламентований, зокрема, ст. 83 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1, 2, 4-5 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 83 ЦПК України).
Обов'язок подачі позивачем наявних у нього доказів разом із позовною заявою встановлений також ч. 5 ст. 177 ЦПК України.
Як слід з позовної заяви і додатків до неї, при зверненні до суду з позовом до ОСОБА_1 позивачем не додано відеозапис відеоверифікації позичальника; копія договору про надання послуг № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року, протокол підписів до договору про надання послуг № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року, копія доказу здійснення відповідачем платежу за кредитним договором.
Також позовна заява не містить обґрунтування неможливості подання таких доказів разом з поданням позовної заяви. Крім того, позовна заява не містить письмового повідомлення про те, що означені докази не можуть бути подані у встановлений законом строк з об'єктивних причин, що стало б підставою для визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк та встановлення судом додаткового строку для подання вказаних доказів.
Отже, суд дійшов висновку, що клопотання представника позивача про поновлення строку для подання доказів не підлягає задоволенню, а до вказаних вище доказів підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч. 8 ст. 83 ЦПК України.
23 березня 2026 року представник відповідача подала до суду додаткові пояснення, у яких зазначила, що з наданої на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області АТ «Універсал Банк» інформації вбачається, що 15 березня 2025 року мало місце зарахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 14000 гривень від termpll*ptr9av без будь-якого призначення. Від ТОВ «Бізнес Позика» 15 березня 2026 року кошти на рахунок відповідача не надходили. Наявне в матеріалах справи підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід» не містить повної інформації про номер рахунку, на який кошти перераховувалися, призначення платежу за вказаним підтвердженням «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 501390-КС-006 від 15 березня 2025 року Без ПДВ», тоді як виписка по картковому рахунку відповідача не містить платежів з таким призначенням від ТОВ «ПрофітГід» чи від ТОВ «Бізнес Позика». За таких обставин, на переконання представника відповідача, переконливих доказів того, що зарахування коштів було здійснено саме ТОВ «Бізнес Позика», матеріали справи не містять.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи у повному обсязі суд приходить до висновку про можливе часткове задоволення заявлених позовних вимог, оскільки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 ЦПК України слід, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Згідно з положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі.
Судом досліджені матеріли справи у повному обсязі, а саме:
Правила надання споживчих кредитів для продуктів «Кредит 4 місяці» та «Кредит 6 місяців» Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (а.с. 31-34).
Копію паспорта відповідача ОСОБА_1 , з якого слід, що він є громадянином України (а.с. 41-44).
Копію анкети клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця - https://my.tpozyka.com), з якої слід, що відповідач ОСОБА_1 надав свої анкетні дані, місце проживання та реєстрації, РНОКПП, інформацію стосовно бажаного кредиту.(а.с. 29)
Судом встановлено, що вони збігаються з паспортними даними відповідача.
Копію пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 501390-КС-006 (Споживчий кредит. Електронна форма) від 15 березня 2025 року, стосовно якої Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» запропонувало відповідачу ОСОБА_1 укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на умовах: 2.1 кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 14 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика». 2.2. Тип кредиту: кредит. 2.3 Строк, на який надається кредит: 24 тижні. 2.4 Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1%, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. 2.5 Комісія за видачу кредиту: 2 800,00 гривень. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. 2.7 Загальний розмір наданого кредиту: 14 000,00 гривень. 2.8 Строк дії договору: до 30 серпня 2025 року. 2.9 Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 34 625,16 гривень. 2.10 Загальні витрати за кредитом: 20 625,16 гривень. 2.11 Орієнтовна реальна річна процентна ставка: Шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять цілих тридцять шість сотих процентів. 2.12 Денна процентна ставка: 0,87 процентів. У п. 12 - Реквізити та підписи сторін - означеної пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту вказано номер електронного платіжного засобу позичальника: НОМЕР_3 (а.с. 22-24).
Копію паспорта споживчого кредиту (інформація, обов'язкова для ознайомлення позичальником) з якого слід, що відповідач ОСОБА_1 ознайомлений з основними умовами кредитування з урахуванням побажань позичальника, інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для позичальника. Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8844 15 березня 2025 року (а.с. 16-18).
Копію прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 501390-КС-006 (Споживчий кредит. Електронна форма) від 15 березня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 з викладеними нижче умовами пропозиції (оферти) Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» укласти договір про надання кредиту з використанням інформаційно-комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» ознайомлений. Повністю і безумовно їх прийняв та акцептує: п. 2.1 кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 14 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика». 2.2 Тип кредиту: кредит. 2.3 Строк, на який надається кредит: 24 тижні. 2.4 Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1 %, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. 2.5 Комісія за видачу кредиту: 2 800,00 грн. комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. 2.7 Загальний розмір наданого кредиту: 14 000,00 гривень. 2.8 Строк дії договору: до 30 серпня 2025 року. 2.9 Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 34 625,16 гривень. 2.10 Загальні витрати за кредитом: 20 625,16 гривень. 2.11 Орієнтовна реальна річна процентна ставка: Шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять цілих тридцять шість сотих процентів. 2.12 Денна процентна ставка: 0,87 процентів. Мається електронний підпис одноразовим ідентифікатором позичальника UA-2968 15 березня 2025 року (а.с. 25-27)
Копію договору № 501390-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 15 березня 2025 року, з якого слід, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) уклали договір про надання кредиту з використанням інформаційно комунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» на наступних умовах: п.п. 2.1-2.5 кредитодавець надає позичальнику кредит в розмірі 14 000,00 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика». Тип кредиту: кредит. Строк, на який надається кредит: 24 тижні. Стандартна процентна ставка за кредитом: в день 1 %, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Комісія за видачу кредиту: 2 800,00 гривень. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору. Встановлений договором розмір комісії не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.
Відповідно до п.п. 2.7-2.12 договору № 501390-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 15 березня 2025 року загальний розмір наданого кредиту: 14 000,00 гривень. Строк дії договору: до 30 серпня 2025 року. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 34 625,16 гривень. Загальні витрати за кредитом: 20 625,16 гривень. Орієнтовна реальна річна процентна ставка: Шість тисяч дев'ятсот вісімнадцять цілих тридцять шість сотих процентів. Денна процентна ставка: 0,87 процентів. Мається підпис електронним підписом одноразовим ідентифікатором позичальника НОМЕР_4 . номер телефону: НОМЕР_1 15.03.2025 10:17:33 (а.с. 19-21)
Копію візуальної форми послідовності дій клієнта ОСОБА_1 та ТОВ «Бізпозика» щодо укладення електронного договору про надання кредиту 501390-КС-006 від 15 березня 2025 року в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com за підписом директора ТОВ «Бізпозика» Тимощука Р.О. (а.с. 28).
Копію підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів директора ТОВ «ПрофітГід» О. Король, відповідно до якого остання підтверджує, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-5 від 04 листопада 2020 року та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції: f114c275-0175-11f0-b90e-000c29d57ed2_1; надавач платіжних послуг: ТОВ «ПрофітГід», код ЄДРПОУ: 39932827, ліцензія на переказ коштів без відкриття рахунку Національного банку України № 21/991-рк від 29 травня 2025 року. Платник: ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код ЄДРПОУ 41084239. Номер транзакції: 44202-66858-26034. Дата/ час здійснення переказу: 15 березня 2025 року, 10:18. Сума переказу, грн: 14 000.00 гривень. Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_3 . Емітент платіжної картки отримувача MONOBANK (UNIVERSAL BANK). Призначення переказу: Перерах. коштiв ОСОБА_1. ІПН НОМЕР_2 зг. до кредитного дог. № 501390-КС-006 від 15.03.2025 Без ПДВ (а.с. 30).
Копію розрахунку заборгованості за договором № 501390-КС-006 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) від 15 березня 2025 року, наданого директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Тимощук Р.О., з якого слід, що залишок заборгованості відповідача ОСОБА_1 згідно кредитного договору станом на 06 січня 2026 року складає 44 590 гривень, з яких: заборгованість за кредитом: 14 000 гривень; заборгованість по відсотках: 21 560 гривень; заборгованість по комісії: 2030 гривень; заборгованість по відсотках за ст. 625 ЦК України: 7 000 гривень (а.с. 12-14).
Як слід з копії довідки про стан заборгованості ОСОБА_1 за договором № 501390-КС-006 про надання кредиту від 15 березня 2025 року, станом на 06 січня 2026 року загальна заборгованість за договором становить 44 590 гривень, з яких: заборгованість за кредитом: 14 000 гривень; заборгованість по відсотках: 21 560 гривень; заборгованість по комісії: 2030 гривень; заборгованість по відсотках за ст. 625 ЦК України: 7 000 гривень (а.с. 15).
З відповіді Акціонерного товариства «Універсал Банк» за підписом заступника Голови Правління АТ «Універсал Банк» О. Лугової, наданої на виконання ухвали Баришівського районного суду Київської області від 10 лютого 2026 року слід, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) емітувалась платіжна картка № НОМЕР_5 (та відкрито під неї відповідний банківський рахунок). З виписки про рух коштів за платіжною карткою № НОМЕР_5 за період з 15 березня 2025 року по 30 серпня 2025 року слід, що 15 березня 2025 року о 10:18 ОСОБА_1 отримав на свій рахунок в АТ «Універсал Банк» грошові кошти у розмірі 14 000,00 гривень (а.с. 76-80; 131-135).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як слід з ч. 1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно п.п. 5, 6, 7 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У суду не виникло сумніву про те, що кредитор виконав вимоги закону, уклав договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, користуючись Законом України «Про електронну комерцію». У свою чергу відповідач, використовуючи своє право згідно укладеного договору, підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором та отримав кредитні кошти, які використовував на свій розсуд.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України слід, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За ч. 1 ст. 1048 ЦК України слід, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.
Таким чином, як було встановлено судом, сторона позивача, уклавши з відповідачем договір про надання кредиту свої зобов'язання виконало, перерахувало грошові кошти відповідачу. Відповідач не виконав своїх зобов'язань перед стороною позивача, не повернув борг стосовно своїх кредитних зобов'язань, чим порушив умови договору. Відтак, позовні вимоги сторони позивача в частині стягнення суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14000,00 гривень; суми прострочених платежів по процентах- 21560,00 гривень, всього: 35560,00 гривень 00 копійок, законні та підлягають задоволенню.
Стосовно суми прострочених платежів за комісією - 2 030,00 гривень, яку просить сторона позивача стягнути з відповідача, суд приходить до висновку, що в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити з таких підстав.
Як слід з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства. З таких підстав в цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 7 000,00 гривень, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 ЦК України слід, що особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
З правових висновків постанови Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18 ) слід, що примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта. Крім того тлумачення статей 14, 16 ЦК України дозволяє зробити висновок, що не є ефективним способом захисту визнання неправомірними дії в частині не зарахування сплати, зобов'язання зарахувати перераховані щомісячні платежі, скасування та списання безнадійної заборгованості, зобов'язання скасувати суму пені, заборона здійснювати подальше нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитним договором, зобов'язання вчинити дії із скасування нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій, зобов'язання скасувати незаконно нараховані штрафні санкції за несвоєчасну здійснену оплату, оскільки не передбачають відповідного обов'язку іншого суб'єкта цивільного правовідношення та не забезпечують відновлення прав особи, що заявляє такі вимоги.
Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 22 березня 2017 року в справі №6-3063цс16, постанові від 18 жовтня 2023 року по справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Отже, нарахована стороною позивача, сума боргу, яка складається із заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 7 000,00 гривень в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. З таких підстав у задоволенні позовних вимог в цій частині стороні позивача слід відмовити.
Відповідно до ч.1 п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки стороною позивача був сплачений судовий збір у сумі 2662,40 гривень, було задоволено частину позовних вимог, яка складається з 44590,00 гривень позовних вимог, задоволено 35560,00 гривень (35560,00х100) :44590,00=79,74%, судовий збір 2662,40 гривень, задоволено 79,74%, (2662,40х79,74%):100%= 2123 гривень 00 копійок, що підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2,4,12,13, 81,89,128, 141, 223, 229, 263-265 ЦПК України, ст. ст.6, 205, 207, 526,625,626, 628, 638,639,1048,1050,1052,1054 ЦК України, -
Позовну заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» Памірського Максима Анатолійовича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26 офіс 411) заборгованість за договором №501390-КС-006 про надання кредиту від 15 березня 2025 року в розмірі 35560 (тридцять п'ять тисяч п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок, що складається з :
-суми прострочених платежів по тілу кредиту - 14000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок;
-суми прострочених платежів по процентах-21560 (двадцять одна тисяча п'ятсот шістдесят) гривень 00 копійок.
В іншій частині заявлених позовних вимог у сумі 9030 (дев'ять тисяч тридцять) гривень 00копійок відмовити за необґрунтованістю заявлених позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: 01133: місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26 офіс 411) понесені судові витрати під час подачі позовної заяви до суду по сплаті судового збору у розмірі 2123 (дві тисячі сто двадцять три) гривень 00 копійок.
На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Київського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 27 березня 2026 року.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов