Справа №371/856/25Головуючий у І інстанції: Кириленко М.О.
Провадження № 33/824/828/2026
18 лютого 2026 року суддя Київського апеляційного суду Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу захисника Притули Л.О.в інтересах ОСОБА_1 на постанову Миронівського районного суду Київської області від03грудня 2025 року,
Постановою Миронівського районного суду Київської області від 03грудня 2025 рокуОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.172-6 КУпАП, танакладено на ньогоадміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Не погоджуючись з даним рішенням суду,захисник Притула Л.О.в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, вважаючи її незаконною.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції у своїй постанові не навів мотивів, з яких він не взяв до уваги та відхилив доводи сторони захисту про відсутність складу адміністративного правопорушення та вини у формі прямого чи непрямого умислу у діях ОСОБА_1 .
Звертає увагу, що зміни до законодавства щодо відновлення декларування та необхідності подання декларації у строк 90 календарних днів з дня звільнення з військової служби були прийняті та введені в дію під час проходження ОСОБА_1 військової служби. У зв'язку з необхідністю щоденного виконання поставлених на службі завдань, він не здійснював моніторинг законодавства на наявність змін щодо строків подання декларації звільненими військовослужбовцями.
Також захисник стверджує, що оскільки діючим законодавством чітко не визначено, що слід вважати днем виявлення правопорушення компетентними органами адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, тоне можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування порушення є різними юридичними фактами. А тому, враховуючи той факт,що на час розгляду справи закінчився строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, це є підставою для закриття провадження у справі без встановлення наявності або відсутності вини.
За наслідками розгляду апеляційної скарги просить постанову суду скасувати та закрити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Притули Л.О., які підтримали подану апеляційну скаргута просили її задовольнити, прокурора Фрей Р.А., яка заперечувалапроти задоволення апеляційної скарги,проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він,будучи до05.04.2023 року депутатом Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, який є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, згідно п.п., «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) та приміткою до ст.172-6 КУпАП, на яку поширюється дія Закону, в порушення вимог ч.1 і ч.7 ст.45 розділу VІІ та пп.2-7 розділу ХІІІ Закону, несвоєчасно (28.03.2025), без поважних причин,подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Цією ж постановоюОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він,будучи до 05.04.2023 року депутатом Миронівської міської ради Обухівського району Київської області, який є суб'єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов'язаних з корупцією, згідно п.п., «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон) та приміткою до ст.172-6 КУпАП, на яку поширюється дія Закону, в порушення вимог ч.1 і ч.7 ст.45 розділу VІІ та пп.2-7 розділу ХІІІ Закону, несвоєчасно (28.03.2025), без поважних причин, подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідила обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшла висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог Закону України «Про запобігання корупції», що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Частиною 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а" і "в" пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати, шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства, декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Відповідно до п.2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с.19, 63), рішенням Миронівської міської ради Обухівського району Київської області від 05.04.2023 року № 4069-43-VIII достроково припинено повноваження депутата Миронівської міської ради VIII скликання - ОСОБА_1 .
Згідно довідки Форми 5 від 01.06.2024 року №346 ОСОБА_1 з 17.11.2022 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (а.с. 20,64).
За приписами ч.7 ст.45 Закону №1700-VII суб'єкти декларування з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також поліцейських поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до ведення бойових дій у порядку, визначеному частиною четвертою статті 24 Закону України "Про Національну поліцію" (крім суб'єктів декларування із числа військовослужбовців, зазначених у пунктах 1-5 цієї частини), зобов'язані подати визначені цією статтею декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин - припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (служби в поліції).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.10.2024 року №303 ОСОБА_1 з 09.10.2024 виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 та знятий з усіх видів забезпечення, на підставі наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 від 01.10.2024 року №283, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас (а.с.21,65).
Виходячи з наведеного, уОСОБА_1 виник обов'язок подати щорічну декларацію за 2021 рік не пізніше01 січня 2025 року.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 та 2022 рокиОСОБА_1 подав лише 28.03.2025 року, що є порушенням ст.45 та п.2-7 розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції».
В доводах апеляційної скарги захисник Притула Л.О. стверджує, що суд першої інстанції не взяв до уваги доводи про відсутність складу адміністративного правопорушення та відсутність вини у формі прямого чи непрямого умислу у діях ОСОБА_1 .
Такі доводи апелянта суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки диспозиція ч.1 ст.172-6 КУпАП не передбачає обов'язкової наявності саме прямого умислу як елементу складу правопорушення. Факт наявності у особи статусу суб'єкта декларування, встановлений законом обов'язок подання декларації та його невиконання у визначений строк за відсутності поважних причин, свідчать про наявність вини щонайменше у формі необережності.
Оскільки ОСОБА_1 , як особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у визначений законом строк не подав щорічну декларацію за 2021 та 2022 роки, то суд на законний підставах притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Також у доводах апеляційної скарги захисник зазначала, що діючим законодавством чітко не визначено, що слід вважати днем виявлення правопорушення компетентними органами адміністративних правопорушень, і, враховуючи це, вважає, що строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП вже сплив.
Для встановлення обставин даного адміністративного правопорушення судом було допитано старшого оперуповноваженого 1-го сектору (протидії корупції) УСР в Київській області ДСР Національної поліції України Ототюка М.В., який повідомив, що моментом виявлення правопорушення в даному провадженні слід вважати момент, коли уповноваженою особою встановлено достатні дані, що свідчать про наявність у діях особи складу правопорушення. Після проведення перевірки було складено протокол про адміністративне правопорушення, вручено його копію ОСОБА_1 та в подальшому справа невідкладно була спрямована до суду.
Також при вирішенні даного питання суд першої інстанції врахував роз'яснення Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 №1089/0/2-21 про те, що виявлення адміністративного правопорушення - це установлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об'єктивних та суб'єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов'язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень, тощо).Висновок про те, що виявлене правопорушення, пов'язане з корупцією як сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Отже, датою виявлення вчиненого правопорушення в даному провадженні слід вважати день складання протоколу про адміністративне правопорушення, тобто 29 травня 2025 року, оскільки на момент складання протоколу були зібрані всі необхідні докази, якими обґрунтовується наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, та існувала можливість виконати дії, визначені ч.ч. 2-4 ст. 256 КУпАП.
Оцінюючи доводи захисника про необізнаність ОСОБА_1 щодо зміни строків подання декларації звільненими військовослужбовцями, суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими.
На спростування цих доводів суд апеляційної інстанції також враховує показання старшого оперуповноваженого 1-го сектору (протидії корупції) УСР в Київській області ДСР Національної поліції України Ототюка М.В., який повідомив, що при перевірці попереднього звернення, яке надходило на його розгляд, він спілкування з ОСОБА_1 та повідомляв йому про строк подання декларації після звільнення з військової служби, а тому ОСОБА_1 був обізнаний про те, що має подати декларацію протягом 90 днів після звільнення з військової служби. Під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 повідомив, що несвоєчасне подання ним декларації пов'язано з тим, що він забув подати декларації.
З огляду на викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення суддею норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, як про це зазначається в апеляційній скарзі.
Оскільки рішення суду, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу захисника Притули Л.О. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -
Постанову Миронівського районного суду Київської області від 03грудня 2025 року, якоюОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, - залишити без змін, аапеляційну скаргу захисника Притули Л.О. в інтересах ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз