Апеляційне провадження Справа № 755/823/26
№ 33/824/1697/2026
30 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Зеленчука М.М.
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мустафаєвої Юлії Леонідівни на постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №557778 від 03 січня 2026 року, водій ОСОБА_1 02 січня 2026 року о 23 год. 51 хв. у м. Києві, вул. Батальйону Шейха Мансура, керувала транспортним засобом NissanRogue, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкірного покрову обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгера на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №557761 від 03 січня 2026 року, водій ОСОБА_1 02 січня 2026 року о 23 год. 50 хв. у м. Києві, вул. Батальйону Шейха Мансура, керуючи транспортним засобом NissanRogue, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки не вибрала безпечної швидкості, не впоралася з керуванням та здійснила зіткнення з транспортним засобом Peugeot308, д.н.з. НОМЕР_2 та в подальшому здійснила наїзд на паркан будинку за адресою м. Київ, вул. Батальйону Шейха Мансура, 21 чим порушив п. 13.1, п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Постановою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, із застосуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП, за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17 000 грн. із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665,60 грн.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 - адвокат Мустафаєва Ю.Л. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року, провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова суду винесена без надання захиснику доступу до матеріалів справи, тобто з порушенням вимог ст. 268 КУпАП, а саме порушено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника.
Крім того, в апеляційний скарзі адвокат Мустафаєва Ю.Л. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, посилаючись на те, що він був пропущений з поважних причин, оскільки копію оскаржуваної постанови захиснику було надіслано лише 13 лютого 2026 року.
В судовому засідання захисник ОСОБА_1 - адвокат Мустафаєва Ю.Л. підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., пояснення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 02 лютого 2026 року, ОСОБА_1 та її захисник в судовому засіданні присутній не був.
13 лютого 2026 року до електронного кабінету адвоката Мустафаєвої Ю.Л. було доставлено постанову.
З апеляційною скаргою захисник звернувся 15 лютого 2026 року, тобто протягом 10 днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Враховуючи вказані обставини, положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Відповідальність за ст. 124 КпАП України передбачена у зв'язку з порушенням учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно п. 12.1 ПДР України, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 13.1 ПДР України, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст.266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно з п.п.2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №557778 від 03 січня 2026 року, водій ОСОБА_1 02 січня 2026 року о 23 год. 51 хв. у м. Києві, вул. Батальйону Шейха Мансура, керувала транспортним засобом NissanRogue, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, почервоніння шкірного покрову обличчя, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора Драгера на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №557761 від 03 січня 2026 року, водій ОСОБА_1 02 січня 2026 року о 23 год. 50 хв. у м. Києві, вул. Батальйону Шейха Мансура, керуючи транспортним засобом NissanRogue, д.н.з. НОМЕР_1 , не врахувала дорожньої обстановки не вибрала безпечної швидкості, не впоралася з керуванням та здійснила зіткнення з транспортним засобом Peugeot308, д.н.з. НОМЕР_2 та в подальшому здійснила наїзд на паркан будинку за адресою м. Київ, вул. Батальйону Шейха Мансура, 21 чим порушив п. 13.1, п. 12.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушень, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №557778 від 03 січня 2026 року;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03 січня 2026 року;
рапортом поліцейського Дробота Є.С.;
поясненнями свідка ОСОБА_2 ;
постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА№ 6451819 від 03 січня 2026 року, згідно якої ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 126 КУпАП;
відеозаписами з бодікамери, які підтверджують вимогу поліцейського пройти у встановленому законом порядку огляд на стан сп'яніння на місці зупинки або в медичному закладі та висловлену відмову ОСОБА_1 від проходження будь-якого огляду на стан сп'яніння.
Так, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції було задоволено клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Мустафаєвої Ю.Л. щодо перегляду відеозапису з нагрудної камери поліцейських.
Під час перегляду відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_1 , допустила дорожньо-транспортну пригоду, пошкодивши транспортні засоби та паркан. Під час спілкування з працівниками поліції визнала себе винною у пошкодженні одного транспортного засобу та паркану. На пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з виявленими ознаками, погодилася пройти огляд за допомогою приладу Драгер, однак дізнавшись, що Драгер привезе інший екіпаж працівників поліції, зачинилася у своєму автомобілі, у якому на пасажирському сидінні перебували її речі. Враховуючи, що ОСОБА_1 зачинилася в транспортному засобі та на неодноразові прохання поліцейських відчинити транспортний засіб, зокрема і для проходження огляду, не реагувала, поліцейський обгрунтовано оцінив такі дії як ухилення (відмова) від проходження огляду, повідомивши, що буде складено протокол за відмову від проходження огляду.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія А № 140, сторінка 29, пункт 46).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи, що суд оцінює докази у їх сукупності, на відеозаписі з нагрудної камери зафіксовано всі події, які необхідні для з'ясування та встановлення дійсних обставин справи, апеляційний суд вважає, що факт порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху ОСОБА_1 підтверджений належними та допустимими доказами, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не керувала транспортним засобом, їй не було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки або проїхати на огляд до медичного закладу апеляційний суд вважає безпідставними оскільки вони спростовуються наявним у справі відеозаписом, з якого встановлено як факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом (підтвердила особисто під час керування транспортним засобом, не заперечувала факт пошкодження одного транспортного засобу та паркану), так і встановлення ознак сп'яніння та відповідно пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Доводи про відсутність в матеріалах справи акту огляду на стан сп'яніння, відсутність підпису ОСОБА_1 у направленні до медичного закладу, невручення їй копії такого направлення, що позбавили її можливості самостійно пройти огляд, не свідчать про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд зауважує, що водій ОСОБА_1 відмовилася від підпису протоколу про адміністративне правопорушення, та вчиняла дії, які свідчать про ухилення від проходження огляду.
Будь-яких порушень норм КУпАП, у тому числі при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, які б стали підставою для скасування постанови суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винною за ч. 1 ст. 130 КУпАП не встановлено.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови в оскаржуваній частині та закриття провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, захисником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду винесена без надання захиснику доступу до матеріалів справи, тобто з порушенням вимог ст. 268 КУпАП, а саме порушено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки адвокат мав можливість ознайомитися з матеріалами справи в приміщенні суду, однак такої заяви не подавав.
Таким чином, вищенаведені та усі інші твердження захисника не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, а зводяться до суперечливої інтерпретації дійсних обставин справи та відповідних норм чинного законодавства і, на думку апеляційного суду, фактично спрямовані на уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення шляхом закриття провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування в цій частині апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін. Постанова суд першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП не оскаржується, тому не була предметом перегляду в цій частині.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Мустафаєвої Юлії Леонідівни - залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В.В. Саліхов