Справа № 285/6557/25
іменем України
"30" березня 2026 р. селище Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Т.Г. Корсун, за участю секретаря судового засідання М.М. Сороки, представника позивача - не з'явився, відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Ємільчине за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування,
До Ємільчинського районного суду Житомирської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позову зазначено, що 03 липня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та HYUNDAI Santa Fe, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а їх власникам було завдано матеріальних збитків.
Відповідно до ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об?єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Цивільно-правова відповідальність відповідача, як водія транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO станом на дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «ОБЕРІГ» за полісом обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Щодо відшкодування позивачем шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу HYUNDAI Santa Fe, то належний кінцевий розмір страхового відшкодування за вирахуванням франшизи склав 19019 грн.
В процесі врегулювання відшкодування страховик встановив, що застрахований VOLKSWAGEN POLO фактично використовувався як таксі, тоді як при укладенні полісу страхувальник це приховав, що призвело до застосування заниженого коригуючого коефіцієнта. Відповідно до п. 38-1.1 ст. 38-1 Закону №1961-IV страховик набув право регресної вимоги та звернувся до відповідача з вимогою компенсувати 50% виплаченого відшкодування - 9609,50 грн.
Крім того, позивачем проведено розрахунок штрафних санкцій за період з 27.11.2023 по 18.11.2025: розмір основного боргу 9609,50 грн; інфляційні втрати 2019,20 грн; пеня 5494,70 грн; три відсотки річних 570,25 грн, що загалом становить 17693,65 грн. Позивачем у позовній заяві зазначено про орієнтовний розмір судових витрат: 2 422 грн. 40 коп судовий збір, 7 300 грн 00 коп витрати на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 29.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У судові засідання представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судові засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив та позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.
Ухвалою від 30.03.2026 вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 03 липня 2021 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 та HYUNDAI Santa Fe, державний номер НОМЕР_3 , VIN-код НОМЕР_4 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Власником VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .
Відповідача в судовому порядку було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у скоєнні 03.07.2021 ДТП, про що свідчить постанова Дніпровського районного суду міста Києва від 05.08.2021 (справа №755/11880/21).
Суд звертає увагу на те, що вказані обставини не доказуються при розгляді цієї справи, враховуючи положення ч. ч. 4, 6 ст.82 ЦПК України, якими визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як водія транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_2 , станом на 03.07.2021 - дату настання ДТП була забезпечена в ТДВ «СГ «Оберіг» за полісом обов'язкового страхування цивільно правової- відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР- 202331592.
ТДВ «Страхова група «Оберіг» на виконання полісу страхування ЕР- 202331592, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, акту огляду колісного транспортного засобу, ремонтної калькуляції, з метою відшкодування шкоди третій особі за пошкодження транспортного засобу HYUNDAI Santa, державний номер НОМЕР_6 , VIN-код НОМЕР_4 , здійснило виплату відповідного страхового відшкодування в сумі 19019 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.08.2021 №660.
На підставі ст. 108 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.
В ході розслідування страхового випадку встановлено, що транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_2 використовується для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Полісом щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_5 , було застосовано коригуючий коефіцієнт К3=1, замість К3=1.1-1.4, тобто значно менший, ніж передбачено чинними нормативно-правовими актами.
ТДВ «СГ «Оберіг» 01.12.2023 направлено ОСОБА_1 досудову вимогу про виплату грошових коштів у розмірі 9609 грн 50 коп.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч. ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Цивільне процесуальне законодавство закріплює положення щодо того, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. При цьому жодні докази для суду не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як визначено статтею 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За нормами статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою (постанова ВС від 22.01.2019 у справі №676/518/17).
Відповідно до положень статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Частина друга статті 1166 ЦК встановлює презумпцію вини завдавача шкоди, тобто особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України).
Частиною першою статті 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з положеннями статті 11 ЦК України, заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Слід зазначити, що Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 № 1961-IV (в редакції, чинній на час виниклих правовідносин) - є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 цього Закону).
Відповідно до ст. 6 Закону, страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (п.22.1 ст.22 цього Закону).
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого-це шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу (п.п.1 п.1 ст.28 цього Закону).
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ (п. 36.1 ст. 36 цього Закону).
Відповідно до п. 36.2 ст. 36 згаданого Закону, страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,-МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Уразі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Розмір страхового платежу (внеску, премії) встановлюється страховиком самостійно шляхом добутку розміру базового страхового платежу та значень відповідних коригуючих коефіцієнтів, що затверджуються відповідно до пункту 7.2 цієї статті, а також з урахуванням положень пункту 13.2 статті 13 цього Закону. Страховику забороняється встановлювати або пропонувати встановити розмір страхового платежу, розрахований в інший спосіб (п.7.1 ст. 7 згаданого вище Закону).
При укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику (п.17.3 ст. 17 Закону).
Під час укладання полісу страхувальник зазначив, що транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_2 , не використовується як маршрутне таксі.
Згідно з п.1 розділу ІІІ таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розмірі» розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 09.07.2010 №566, сфери використання транспортного засобу (КЗ) визначається залежно від сфери використання транспортного засобу легковий автомобіль (крім таксі), який використовується фізичною особою має розмір коригуючого коефіцієнта 1.
В даному випадку, відповідно до наданої страхувальником інформації щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_5 , при укладенні полісу було невірно зазначено «Сфери використання транспортного засобу» (КЗ) та застосовано коригуючий коефіцієнт лише КЗ=1, як до легкового автомобіля (крім таксі).
При цьому, в ході розслідування страхового випадку, було встановлено, що транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_5 , використовувався для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі.
Підтвердженням даного факту є наявність на транспортному засобі VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 ознак використання транспортного засобу для перевезення пасажирів і вантажів з метою отримання прибутку, а саме наявність наліпок з логотипом служби таксі «Bolt».
Крім того, даний факт підтверджений відповіддю Bolt Operations OU, відповідно до якої транспортний засіб VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_5 , зареєстрований на їх платформі в період використання з 28.12.2020 по 25.02.2022.
Відповідно до розпорядження №566 (п.1 розд. ІІІ таблиці «Коригуючі коефіцієнти та їх розміри» сфери використання транспортного засобу (КЗ) визначається залежно від сфери використання транспортного засобу легковий автомобіль або автобус з кількістю місць для сидіння до 20, який використовується фізичною особою для надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування або для надання послуг із перевезення пасажирів та їх багажу на таксі має розмір коригуючого коефіцієнта 1.1-1.4.
Таким чином, полісом щодо транспортного засобу VOLKSWAGEN POLO, державний номер НОМЕР_5 , було застосовано коригуючий коефіцієнт КЗ=1, замість КЗ = 1.1-1.4, тобто значно менший, ніж передбачено чинним законодавством.
Відповідно до п. 38-1.1 ст. 38-1 згаданого вище Закону, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.
За викладених обставин, суд вважає, що 50% виплаченого позивачем розміру страхового відшкодування 9609,50 грн повинен відповідач сплатити позивачу, який має право регресу до винної внаслідок ДТП особи, тобто в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч. 2 ст. 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду завдану джерелом підвищеної небезпеки, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч. 5 ст. 1187 ЦК України, п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу про виплату грошових коштів з вимогою сплати грошових коштів у розмірі 9609,50 грн., проте вказана вимога залишилася без задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до здійсненого позивачем розрахунку убачається, що останнім розмір інфляційних втрат розраховано в сумі 2019 грн, нараховано пеню у сумі 5494,70 грн та 3 % річних у розмірі 570,25 грн.
У спростування зазначеного відповідачем будь яких доказів суду не надано.
Отже, беручи до уваги вищевикладене, позов знайшов своє підтвердження, а тому підлягає задоволенню, у зв'язку з чим із ОСОБА_1 на користь ТДВ «Страхова група «Оберіг» необхідно стягнути кошти в сумі 17693,65 грн, що складається із розміру основної заборгованості у розмірі 9609,50 грн., інфляційних витрат у розмірі 2019,20 грн., пені у розмірі 5494,70 грн та 3 % річних у розмірі 570,25 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір в дохід держави в сумі 2 422,40 грн.
В частині стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.
Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, опис виконаних адвокатом робіт, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Встановлено, що 16.07.2025 між ТДВ «Страхова Група «Оберіг», як клієнтом, та адвокатом Войціховським А.В., як адвокатом, укладено договір про надання професійної правничої допомоги.
Відповідно до п. 1.1 договору, КЛІЄНТ доручає, а ВИКОНАВЕЦЬ приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу та представляти інтереси КЛІЄНТА у судах всіх інстанцій, з усіма правами, передбаченими процесуальним законодавством, в органах ДВС, перед приватними виконавцями, а також у всіх державних та недержавних установах, органах місцевого самоврядування, організаціях всіх форм власності (в органах МВС, СБУ, прокуратури, ДПС, управліннях національної поліції, тощо) по всім категоріям справ, пов'язаних із стягненням на користь КЛІЄНТА страхових відшкодувань, які були сплачені згідно полісів укладених КЛІЄНТОМ (в тому числі, але не виключно по стягненню безпідставно набутих коштів, стягнення страхових відшкодувань у порядку регресу, стягнення страхових відшкодувань у порядку суброгації).
Пунктами 4.4 договору сторонами погоджено, що гонорар ВИКОНАВЕЦЬ за виконання окремих процесуальних дій встановлюється у визначеному розмірі, який передбачений п.п.4.4.1, 4.4.2, 4.4.3, 4.4.4., 4.4.5, 4.4.6. Підставою для оплати винагороди за даним договором є акт прийому-передачі наданих послуг. За результатами надання правової допомоги складається акт прийому-передачі наданих послуг, що підписується Сторонами. В акті прийому-передачі наданих послуг вказується обсяг наданої Адвокатом правової допомоги та її вартість.
19 листопада 2025 року між ТДВ «Страхова група «Оберіг» та адвокатом Войціховським А.В. підписано акт прийому-передачі наданих послуг №31490 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 16.07.2025.
Відповідно до вищевказаного акту прийому-передачі наданих послуг, загальна сума винагороди за даним актом прийому-передачі наданих послуг складає 7 300 грн. Вказано, що послуги надані в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 7 300 грн.
Керуючись ст. ст. 1-13, 77-83, 89, 95, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» до ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» відшкодування шкоди у розмірі 17693 грн 65 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» витрати на правничу допомогу у розмірі 7 300 грн 00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто Ємільчинським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його переглядякщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова група «Оберіг» (вул. Васильківська, 14, м. Київ, 03040; код ЄДРПОУ 39433769).
Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складено 30 березня 2026 року
Суддя Т. Г. Корсун