26 березня 2026 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 752/13898/24
номер провадження: 22-ц/824/1208/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Хитрової Любові Володимирівни на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року у складі судді Кордюкової Ж.І., у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У червні 2024 року акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 10 травня 2011 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом. Таким чином між банком та відповідачем був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору.
Позивач вказував, що на підставі вказаної вище анкети - заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та надано кредитну картку, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому був збільшений до 75 000 грн 00 коп.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу у користування кредитну картку та можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору та здійснювати погашення кредиту шляхом внесення коштів на кредитний рахунок.
Проте відповідач свої зобов'язання за вказаним договором не виконав, посилаючись на те, що його фінансовий номер та банківську картку викрали, а операції щодо зняття коштів здійснював не він. У зв'язку з цим банком проведено перевірку, відповідно до якої встановлено, що операції стали можливими через порушення клієнтом Умов та Правил надання банківських операцій.
Вказував, що станом на 18 березня 2024 року відповідач має заборгованість у загальній сумі 76 125 грн 03 коп., з яких: 61 607 грн 36 коп. - заборгованість за кредитом, 14 517 грн 67 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
З урахуванням наведеного, АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором №б/н від 10 травня 2011 року у розмірі 76 125 грн 03 коп., яка складається із: 61 607 грн 36 коп. - заборгованості за тілом кредиту, 14 517 грн 67 коп. - заборгованості за відсотками.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість в розмірі 61 607 грн 36 коп. та судові витрати в розмірі 1 960 грн 43 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками у розмірі 14 517 грн 67 коп., представник АТ КБ «Приватбанк» - адвокат Хитрова Л.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент виникнення заборгованості відповідач користувався кредитною карткою «Універсальна Голд» № НОМЕР_1 . Разом з тим підписана сторонами заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 17 січня 2022 року, яка є частиною договору про надання банківських послуг, містить в собі всі істотні умови кредитування, а саме: 1) Тип кредиту та розмір кредитного ліміту - відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн 00 коп. (п.1.2 договору); 2) тип кредитної карти - картка «Універсальна GOLD»; 3) Строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією (п.1.2 договору); 4) Процентна ставка, відсотків річних - 40.8% (п.1.3 договору); 5) Кількість та розмір платежів, періодичність - сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4 договору); 6) Розмір мінімального обов'язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн 00 коп, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. договору); 7) Проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі - 81,6% (п.1.5 та п. 2.1.1.2.12 договору).
Вважає, що відповідно до п.1.3 заяви про приєднання сторонами обумовлена відсоткова ставка на рівні 40,8 % для карт Універсальна Gold. Як вбачається з розрахунку заборгованості розмір відсоткової ставки становить 40,8%, що відповідає умовам кредитування, які підписані сторонами, що є найнижчою відсотковою ставкою в залежності від типу картки, якою користується відповідач, а тому відмова суду у стягненні відсотків через недоведення банком яким типом картки користувався відповідач є безпідставною.
Додатково на підтвердження отримання відповідачем картки типу «Універсальна Голд» представником позивача до апеляційної скарги долучено довідку про видані картки ОСОБА_1 . Посилається на те, що судом не були поставленні питання до сторін у справі щодо обставин, які не могли бути встановлені іншим шляхом. Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів, що забезпечує, як наслідок, постановлення законного та обґрунтованого судового рішення.
Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направив.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову становить 76 125 грн 03 коп., що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року в частині задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 61 607 грн 36 коп. в апеляційному порядку не оскаржуються, а тому відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України його законність та обґрунтованість в цій частині колегією суддів не перевіряється.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами 10 травня 2011 року, 17 лютого 2021 року та 17 січня 2022 року були укладені договори банківського рахунку, які містять різні умови щодо кредитного ліміту, річної процентної ставки, розміру платежів за супровідні послуги кредитодавця (щомісячна комісія за обслуговування золотої картки), розмір процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту, відсотків річних, спосіб та строків надання кредиту в залежності від типу кредитної картки «Універсальна» чи «Універсальна Gold».
Судом першої інстанції враховано, що банком не було надано жодних доказів щодо того, якого типу кредитну картку «Універсальна» чи «Універсальна Gold» отримав відповідач при укладанні зазначених договорів. Зазначена обставина позбавила можливості суд перевірити правильність та обґрунтованість нарахування відсотків за користування кредитом. При цьому банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просить у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 14 517 грн 67 коп.
Також судом першої інстанції враховано, що з наданого позивачем розрахунку, вбачається, що він зроблений виходячи з розміру відсотків в розмірі 40,8% річних, тому можна припустити, що відповідачу була видана кредитна картка «Універсальна Gold», проте доказування не може базуватись на припущеннях, а суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами у розмірі 14 517 грн 67 коп.
Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10 травня 2011 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 10 травня 2011 року.
Того ж дня, тобто 10 травня 2011 року, відбувся старт кредитного ліміту в сумі 00 грн 00 коп., який в подальшому був збільшений до 75 000 грн 00 коп.
06 листопада 2018 року відповідач звернувся до позивача з анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
17 лютого 2021 року відповідач підписав анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що ця анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становить договір банківського рахунку.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Основних умов кредитування заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що розмір кредитного ліміту, процентна ставка за кредитом тощо є різною для різних видів кредитних карток та різних видів споживчих кредитів.
17 січня 2022 року відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, в якій зазначено, що вказана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг становить договір банківського рахунку.
Відповідно до пунктів 1.2, 1.3. Основних умов кредитування заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг вбачається, що розмір кредитного ліміту, процентна ставка за кредитом тощо є різною для різних видів кредитних карток та різних видів споживчих кредитів.
Згідно з випискою по банківському рахунку за період з 10 травня 2011 року по 19 березня 2024 року відповідач користувався кредитними коштами, здійснював оплату послуг та товарів.
З наданого банком розрахунком заборгованості вбачається, що:
станом на 31 травня 2015 року відповідач має заборгованість за кредитом у розмірі 38 грн 87 коп.;
станом на 30 вересня 2019 року відповідач має заборгованість за кредитом у розмірі 14 грн 26 коп.
станом на 18 березня 2024 року відповідач має заборгованість у загальній сумі 76 125 грн 03 коп., з яких: 61 607 грн 36 коп. - заборгованість за кредитом, 14 517 грн 67 коп. - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Зі змісту позову вбачається, що АТ КБ «Приватбанк» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема, заборгованість за нарахованими відсотками.
Із дослідженого витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку вбачається його мінливий характер, тому вказані Умови та правила не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження № 14-131цс19.
У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки в матеріалах справи відсутня заява відповідача про визнання позову, і оскільки саме на позивача в силу положень ст.ст.12, 13 ЦПК України покладається доведення обставин, на які він посилається на підтвердження своїх вимог, відтак дані обставини не свідчать про визнання ОСОБА_1 обставин, на які посилається позивач, або наявність підстав для визнання судом цих обставин встановленими.
Матеріалами справи підтверджено, що 17 лютого 2021 року та 17 січня 2022 року ОСОБА_1 подав до АТ КБ «Приватбанк» заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, чим приєднався до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», «Миттєва розстрочка. Кредит готівкою» Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунку, прийняв всі права та обов'язки, встановлені в цьому договорі, та зобов'язався належним чином їх виконувати.
Разом з тим підписані відповідачем заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг містять умови кредитування по двом типам кредитного продукту (видам карток): «Універсальна» та «Універсальна Gold», ці умови відрізняються в частині процентної ставки, розміру кредитного ліміту, орієнтовної загальної вартості кредиту, реальної річної процентної ставки, процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання.
Позивачем не надано доказів на підтвердження видачі ОСОБА_1 конкретного типу кредитного продукту («Універсальна» або «Універсальна Gold»), що унеможливлює перевірку правильності нарахування процентів за користування кредитними коштами у відповідності до умов укладеного договору, а також перевірку правильності розрахунку заборгованості за цими процентами.
Крім того, паспорт споживчого кредиту, який підписаний ОСОБА_1 21 червня 2020 року, містить інформацію по семи різним типам кредитного продукту (кредитним карткам) з різними умовами використання і тарифами (а.с.20-23).
Установивши вказані обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
У позові АТ КБ «Приватбанк» зазначало, що на підставі укладеного договору сторони узгодили тип кредитної картки - кредитну картку «Універсальна». Проте наявна в матеріалах справи виписка за договором не містить відомостей щодо виду карток, а лише їх номер (а.с.51-64). Заява про приєднання до Умов та Правил надання послуг, підписана ОСОБА_1 також не містить відомостей щодо узгодження між сторонами конкретного типу кредитної картки, який підлягав оформленню та видачі клієнту, а також матеріали справи не містять доказів оформлення та видачі ОСОБА_1 конкретного типу кредитної картки.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить про те, що сторона у справі зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.13 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками стало підставою для вмотивованого висновку суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість позову, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуг від 17 січня 2022 року, підписаній відповідачем, зазначено основні умови кредитування, а саме, відповідно до п.1.3 вказаної заяви сторонами обумовлена відсоткова ставка на рівні 40,8 % - для карт Універсальна Gold та відповідно до розрахунку заборгованості розмір відсоткової ставки становить 40,8%, що відповідає умовам кредитування, та є найнижчою відсотковою ставкою в залежності від типу картки, якою користується відповідач, а тому представник позивача вважає, що відмова суду у стягненні відсотків через недоведення банком яким типом картки користувався відповідач є безпідставною, колегія суддів відхиляє як необгрунтовані.
Колегія суддів враховує, що позивач не пред'явив вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання з підстав та у розмірі, встановлених актами законодавства, зокрема ст.ст.625, 1048 ЦК України, а суд не вправі виходити за межі позовних вимог та стягувати такі проценти самостійно.
Що стосується долученої представником банку до апеляційної скарги довідки про типи карток виданих ОСОБА_1 , то колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно з вимогами ст.83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Відповідно до ч.2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 3 ст.367 ЦПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Зі змісту апеляційної скарги убачається, що представник банку посилається на указану вище довідку про типи карток, як на доказ, що підтверджує тип отриманих відповідачем карток та дати їх видачі.
Однак будь-яких посилань щодо неможливості подання цієї довідки до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від заявника, апеляційна скарга не містить.
За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Отже, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі, а не суду.
У справах про стягнення кредитних коштів на банк або іншу фінансову установу покладений обов'язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, в іншому випадку, без доведення цього факту, втрачається право банку на пред'явлення будь-якої вимоги.
Доведення позивачем умов кредитування і наявності заборгованості є обов'язком позивача, виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого ст.12 ЦПК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №61-28582ск18.
Таким чином колегія суддів приходить до висновку про відсутність процесуальних підстав для прийняття судом апеляційної інстанції нового доказу, а саме, довідки про типи карток виданих ОСОБА_1 , оскільки такий доказ до суду першої інстанції позивачем не подавався, він не був предметом дослідження суду першої інстанції, а також представником банку не обґрунтовано та не надано доказів неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Таким чином, рішення суду в оскаржуваній частині є вмотивованим та містить обгрунтовані висновки суду щодо обставин, які мають значення для вирішення спору. Суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог ст.ст.12, 13, 81, 89 ЦПК України, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Апеляційний враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення в оскаржуваній частині відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Згідно з ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - адвоката Хитрової Любові Володимирівни залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: