Справа № 752/3938/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2687/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
24 березня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2026 року частково задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12025100010002312, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , Сухопутних військ ЗСУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб, а саме по 12 квітня 2026 року до 18 год. 30 хв.
Визначено ОСОБА_7 заставу, що становить вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 266 240 гривень (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок грн. 00 коп.) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.
У задоволенні клопотання слідчого про невизначення розміру застави відмовлено.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Після отримання і перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У відповідності до частини п'ятої статті 194 КПК України, покладено на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із м. Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; не спілкуватись із свідками, експертами і учасниками даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, які необхідно здати до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснено, що у відповідності до частини десятої статті 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора у кримінальному провадженні.
Не погоджуючись із вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 14 лютого 2026 року, якою застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 - скасувати та застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою проживання, а саме: АДРЕСА_2 .
На обґрунтування апеляційної скарги, захисник посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, необгрунтованою, ухваленою з порушенням норм кримінального процесуального права та є такою, що підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва при постановленні ухвали не було дотримано основоположних принципів кримінального процесуального закону, не враховано та не перевірено належним чином аргументи сторони захисту.
Крім цього, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України суд мав оцінити наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор.
Захисник посилається на те, що твердження сторони обвинувачення стосовно існування вищевказаних ризиків є перебільшеними і ґрунтуються лише на припущеннях.
Так, аргументи про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, повинні бути підкріплені фактичними доказами (рішення ЄСПЛ у справі «Строган проти України»).
Для підтвердження існування ризику, сторона обвинувачення повинна надати суду докази того, що підзахисний вчиняє, раніше вчиняв чи має намір вчинити якісь конкретні дії, метою яких є незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, а слідчий суддя повинен перевірити ці обставини доказами, доданими стороною обвинувачення до матеріалів клопотання.
А сама лише наявність підозрюваних та свідків у кримінальному провадженні не може автоматично означати, що такий ризик існує.
Вказані обставини, як не зазначені прокурором з позиції конкретики, так і не і перевірялися судом.
Адвокат ОСОБА_6 вважає, що недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні стороною обвинувачення, не доведено.
Технічні засоби наразі дозволяють застосування електронного браслета, який дозволить в цілодобовому режимі контролювати пересування підозрюваного і запобігти ризику переховуватися від слідства. Зокрема дане положення закріплене у статті 195 КПК України.
Також апелянт посилається на те, що слідчим суддею під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням непомірно великого розміру застави для підозрюваного, було допущено порушення норм кримінального процесуального права.
Зокрема, слідчим суддею не взято до уваги, що тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом та в матеріалах справи відсутні обґрунтовані докази, які б свідчили про те, що більш м'якший запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Також зауважує, що підозрюваний раніше не судимий, є військовослужбовцем, має належним чином зареєстроване місце проживання у місті Києві, а також фактичне місце проживання у АДРЕСА_2 , де мешкає разом зі своєю матір'ю, яка є пенсіонером за віком, та доглядає за нею і підтримує її, оскільки батько помер.
Таким чином, характеризуючи особу підозрюваного, який має міцні соціальні зв'язки, зокрема мати пенсіонер, зайнятість військовою службою та постійне місце проживання, де можливо відбувати домашній арешт, захисник вважає що наявність достатніх ризиків для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не встановлено та не обґрунтовано.
Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів, у провадженні СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12025100010002312 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 28.04.2022 року ОСОБА_7 відповідно до Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» призвано на військову службу під час мобілізації до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №19 від 19.01.2025 його призначено на посаду механіка 2 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу БпАК.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , в невстановлений у ході досудового розслідування час та спосіб, придбав бойові припаси, без передбаченого законом дозволу, відповідно до ст. 92 Конституції України, ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України, Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, а саме: наступальну осколкову ручну гранату М67, оборонну осколково ручну гранату Ф-1 та 60 патронів калібру 5.45x39 мм, що споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, які в подальшому зберігав у невстановленому досудовим розслідуванні місці.
В подальшому, 10.09.2025 о 14 год 28 хв ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Йорданська, 11-Д, незаконно збув ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бойові припаси, а саме: наступальну осколково ручну гранату М67, оборонну осколково ручну гранату Ф-1 та 60 патронів калібру 5.45x39 мм, що споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, отримавши грошові кошти у сумі 3000 гривень. Цього ж дня в період часу з 14 год 45 хв по 17 год 10 хв в ході проведення огляду місця події за адресою: АДРЕСА_3 , за координатами 50.5299823, 30.189637 ОСОБА_11 добровільно видав працівникам поліції: наступальну осколково ручну гранату М67, яка є придатна до вибуху вибуховим пристроєм промислового виготовлення, оборонну осколково ручну гранату Ф-1, яка є придатна до вибуху вибуховим пристроєм промислового виготовлення та 60 патронів калібру 5.45x39 мм, що споряджені кулями «ПС» зі сталевим осердям, що належать до боєприпасів нарізної вогнепальної зброї, які були вилучені.
Він же, продовжуючи свою злочинну діяльність, в невстановлений у ході досудового розслідування час та спосіб, придбав бойові припаси, без передбаченого законом дозволу, відповідно до ст. 92 Конституції України, ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України, Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471- XII, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, а саме: 2 оборонно осколково ручні гранати Ф-1, які є придатними до вибуху вибуховими пристроями промислового виготовлення та являється бойовими припасами, які в подальшому зберігав у невстановленому досудовим розслідуванням місці.
В подальшому 14.01.2026 близько 13 год 20 хв ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою м. Київ вул. Антоновича, 176, на парковці ТРЦ «Ocean Plaza», незаконно збув ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бойові припаси, а саме: 2 оборонних осколково ручних гранати Ф-1, які є придатними до вибуху та являються вибуховими пристроями промислового виготовлення та бойовими припасами, отримавши грошові кошти у сумі 5000 гривень. 14.01.2026, в період часу з 13 год 34 хв по 14 год 49 хв в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, площа Деміївська, 1 ОСОБА_11 добровільно видав працівникам поліції: 2 оборонно осколково ручні гранати Ф-1, які є придатними до вибуху вибуховими пристроями промислового виготовлення та бойовими припасами, які були вилучені.
Він же, продовжуючи свою злочинну діяльність, в невстановлений у ході досудового розслідування час та спосіб, придбав бойові припаси, без передбаченого законом дозволу, відповідно до ст. 92 Конституції України, ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України, Постанови Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21.08.1998 № 622, а саме: наступальну осколково ручну гранату М67, оборонну осколково ручну гранату Ф-1, 70 патронів калібру 5.56 мм та 210 патронів калібру 5,45 мм.
10.02.2026 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Озерна, 3-А на АЗС «Паралель» незаконно збув ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бойові припаси, а саме: 210 предметів зовні схожі на бойові припаси, а саме: патрони до нарізної вогнепальної зброї 5,45 мм, отримавши грошові кошти у сумі 3000 гривень.
10.02.2026 року в період часу з 17 год. 05 хв. по 17 год. 35 хв. за адресою: м. Київ, вул. Приозерна, 3-А на території АЗС «Паралель» проведено огляд місця події, в ході якого ОСОБА_11 добровільно видав 210 патронів до нарізної вогнепальної зброї калібром 5,45 мм, які були вилучені.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, 12.02.2026 близько 18 год 27 хв, ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м. Київ, пр. Науки, 1, незаконно збув ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , бойові припаси, а саме: передмет зовні схожий на наступальну осколково ручну гранату М67, передмет зовні схожий на оборонну осколково ручну гранату Ф-1 та предмет зовні схожий на 70 патронів калібру 5.56 мм, які є придатними до вибуху вибуховими пристроями промислового виготовлення та бойовими припасами, отримавши грошові кошти у сумі 8000 гривень. 12.02.2026 р., в період часу з 20 год 10 хв по 20 год 40 хв в ході проведення огляду місця події за адресою: м. Київ, площа Деміївська, за координатами 50.405024, 30.517841 ОСОБА_11 добровільно видав працівникам поліції: наступальну осколково ручну гранату М67, оборонну осколково ручну гранату Ф-1 та 70 патронів калібру 5.56 мм, які були вилучені.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Києва, громадянин України, українець, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , Сухопутних військ ЗСУ, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий.
12.02.2026 о 18:30 год. ОСОБА_7 затримано, у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім цього, 13.02.2026 року в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження, відповідно до ст. ст. 42, 276, 277, 278 КПК України ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
14.02.2026 року старший слідчий слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12025100010002312, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначав, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами контролю за вчиненням злочину; протоколами оглядів місця події; протоколами допитів свідків; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення; іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
Слідчий у клопотанні зазначав, що підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно ч. 2 ст. 177, ст. 194 КПК України, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому за погодженням з прокурором звернутися з клопотанням до суду про обрання запобіжного заходу у зв'язку з тим, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком того, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду є те, що він, усвідомлюючи міру покарання за кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, не має міцних соціальних зв'язків, офіційного працевлаштування, може навмисно переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності.
Інкримінований підозрюваному злочин відноситься до кримінальних правопорушень проти власності, що в сукупності свідчить про ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки підозрюваного.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після пред'явлення письмового повідомлення про підозру, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Також наявний ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків та потерпілого.
При встановленні наявності цього ризику необхідно врахувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов'язаних із введенням воєнного стану на території України.
Ризик впливу на свідків також обумовлюється можливим використанням ОСОБА_7 знайомств, зв'язків, обізнаності про осіб, які є свідками у даному кримінальному провадженні, з метою підбурювання їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання показань, які суперечитимуть зібраним у справі.
Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв'язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).
Оскільки свідки сторони обвинувачення відповідно не допитувались судом безпосередньо, існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу підозрюваного, такі особи можуть змінити свої показання або відмовитися від дачі показань у суді.
Необхідно враховувати й те, що для здійснення тиску не обов'язково осіб знати особисто. Для цього достатньо, наприклад, того, що особі, якій загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, після ознайомлення з матеріалами справи стануть відомі анкетні дані свідків, і з метою уникнення покарання, можуть вчинятися дії, покликані на примушення свідків до зміни показань або до відмови від їх надання.
При оцінці ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, необхідно виходити з встановлених вище ризиків впливу ОСОБА_7 на свідків, що може бути вчинений шляхом примушування їх до відмови від давання показань, а також до давання завідомо неправдивих показань шляхом вмовлянь, описаний вище вплив містить ознаки самостійного кримінального правопорушення, передбаченого ст. 386 КК України.
Також, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби та у випадку не застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній, будучи військовослужбовцем та перебуваючи за місцем несення військової служби, може вчинити нові кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення служби.
Слідчий у клопотанні посилався на те, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Тобто, підозрюваний, не будучи ізольованим від суспільства, зможе переховуватись від суду, зможе незаконно впливати на свідків, вчинити нові кримінальні правопорушення.
Зазначав, що необхідно врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення, соціальні зв'язки підозрюваного, із урахуванням його репутації, віку та стану здоров'я.
Сторона обвинувачення також просила суд врахувати, що міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання.
Вищевказане свідчить про неможливість запобігання вищенаведеним ризикам, шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2026 року частково задоволено клопотання старшого слідчого слідчого відділу Голосіївського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у кримінальному провадженні № 12025100010002312, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянина України, українця, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , Сухопутних військ ЗСУ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб, а саме по 12 квітня 2026 року до 18 год. 30 хв.
Визначено ОСОБА_7 заставу, що становить вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 266 240 гривень (двісті шістедесят шість тисяч двісті сорок грн. 00 коп.) у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.
У задоволенні клопотання слідчого про невизначення розміру застави відмовлено.
Роз'яснено, що підозрюваний або заставодавець мають у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Підозрюваний, звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Після отримання і перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення, під вартою в якому знаходиться підозрюваний, обвинувачений, негайно здійснює розпорядження про його звільнення з-під варти та повідомляє про це усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю. Перевірка документа, що підтверджує внесення застави, не може тривати більше одного робочого дня.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У відповідності до частини п'ятої статті 194 КПК України, покладено на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов'язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із м. Києва та Київської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; не спілкуватись із свідками, експертами і учасниками даного кримінального провадження; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, які необхідно здати до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області.
Роз'яснено підозрюваному, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин та не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші, покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується в порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Роз'яснено, що у відповідності до частини десятої статті 182 КПК України у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора у кримінальному провадженні.
З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 с. 263 КК України.
Зокрема, обґрунтованість підозри ОСОБА_7 підтверджується доказами, які додані до клопотання, а саме: протоколами контролю за вчиненням злочину; протоколами оглядів місця події; протоколами допитів свідків; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення; іншими матеріалами кримінального провадження в своїй сукупності.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке йому інкриміноване.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Як зазначив слідчий суддя, слідчим та прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення та усвідомлення можливості призначення покарання у виді тривалого позбавлення волі самі по собі можуть бути мотивом для втечі. Поряд із цим, оцінюючи ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, слідчим суддею враховано, що підозрюваний у судовому засіданні підтвердив факт перебування у статусі особи, яка самовільно залишила військову частину (СЗЧ), та зазначив, що наразі очікує чергового проходження ВЛК. Сам факт самовільного залишення військової частини свідчить про наявність у підозрюваного реальної можливості ухилятися від виконання покладених на нього обов'язків та уникати належного контролю з боку державних органів, що у сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує ризик переховування від органів досудового розслідування та суду.
При цьому слідчим суддею правильно взято до уваги статтю 23 КПК України, яка встановлює принцип безпосередності дослідження показань, за змістом якого суд досліджує докази безпосередньо, і показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Тобто доказове значення у кримінальному провадженні матимуть саме ті показання свідків, які будуть надані останніми безпосередньо під час судового розгляду в судовому засіданні, а не надані ними в ході досудового розслідування. На думку слідчого судді, вказане доводить, що з метою зміни свідками своїх показань на користь підозрюваного або відмови від дачі показань, останній може впливати на вказаних осіб у незаконний спосіб.
Також слідчий суддя обгрунтовано вважав, що слідчим та прокурором доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність. З огляду на фабулу кримінального провадження, слідчим суддею враховано, що встановлені слідством епізоди не є одноразовими, а вчинялися з певною періодичністю, що свідчить про стійкість протиправної поведінки та відсутність ознак випадковості.
Отже, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини, визначені п. п. 1-3, ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, обґрунтованість підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами справи.
З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків в даному кримінальному провадженні.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінального правопорушення, попри доводи органу досудового розслідування про неможливість визначення альтернативного запобіжного заходу, дійшов висновку про визначення підозрюваному застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 266 240 грн.
Враховуючи обставини кримінального правопорушення, його корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, правильним є висновок слідчого судді про те, що застава в сумі 266 240 гривень з покладенням обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
Оцінюючи можливість застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд апеляційної інстанції насамперед використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Колегія суддів зазначає, що ймовірно вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, у якому він підозрюється, має високий ступінь суспільної небезпеки, за обставинами провадження встановлено наявність передбачених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, при цьому рішення суду за результатами розгляду питання щодо можливості застосування запобіжного заходу повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Як вбачається із матеріалів провадження, слідчий суддя, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу ОСОБА_7 .
Отже, сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу.
А тому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про існування підстав для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом.
Доводи захисника про необґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення є безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, правильність кваліфікації дій підозрюваного, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про недоведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Твердження апелянта про недоведеність органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегією суддів не приймаються до уваги та не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
Отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формі або формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу, ризик у кримінальному провадженні має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню.
Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення ним дій, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Посилання апелянта на особистісні характеристики підозрюваного, а саме те, що він не судимий, є військовослужбовцем, має належним чином зареєстроване місце проживання у місті Києві, а також фактичне місце проживання у АДРЕСА_2 , де мешкає разом зі своєю матір'ю, яка є пенсіонером за віком, та доглядає за нею і підтримує її, не спростовують висновки слідчого судді про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не являються достатньою підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого чи застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
Посилання апелянта на те, що у разі застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту він буде дотримуватись прав та обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та, також, не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду справи по суті та їм буде надана відповідна правова оцінка з огляду на те, що слідчому судді на момент розгляду клопотання органу досудового розслідування не надається весь обсяг доказів у кримінальному провадженні та досудове розслідування триває.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга захисника з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 176,177, 178, 181, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_______________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3