Провадження № 11-кп/824/2281/2026 Категорія: ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 та інш. КК України
ЄУН: 757/35736/19-к Суддя у І інстанції: ОСОБА_1
12 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9
ОСОБА_10
обвинувачених ОСОБА_11
ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 42016000000000473, внесеному до ЄРДР 15 лютого 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України; ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 209 КК України; ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 6 травня 2025 року,
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 6 травня 2025 року задоволено клопотання захисника ОСОБА_8 та обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000473 від 15 лютого 2016 року стосовно вчинення ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, повернутий прокурору Офісу Генерального прокурора для усунення недоліків.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_15 просить скасувати ухвалу суду у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор вказує, що ухвала про повернення обвинувального акту прокурору є формальними та перешкоджає виконанню завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду у зв'язку з чим, рішення суду першої інстанції про повернення обвинувального акту щодо ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , та ОСОБА_11 прокурору є незаконним не вмотивованим, а також з порушенням правової процедури, а тому підлягає скасуванню з призначенням цієї справи до розгляду в суді першої інстанції.
Так, прокурор зазначає, що повертаючи обвинувальний акт, суд погодився із заявленим клопотанням захисника щодо його невідповідності вимогам КПК України, а саме що формулювання обвинувачення, висунуте щодо кожного з обвинувачених, є неконкретним, оскільки не зазначено, які незаконні дії, що містять ознаки шахрайства, кожного з обвинувачених містять склад злочину, в якому вони обвинувачуються, а також не вказано щодо наявності умислу, зокрема, у діях ОСОБА_11 , та в чому він виявлявся. Також те, що в обвинувальному акті відсутні відомості про спосіб завдання потерпілому шкоди, яка відповідає вартості човнів, враховуючи, що човни були поставлені, а зобов'язання виконані, з чим сторона обвинувачення категорично не погоджується.
Прокурор наголошує, що за змістом обвинувального акту ОСОБА_12 , ОСОБА_13 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні умисних дій, які виразились у заволодінні майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, за попередньою змовою, що передбачено ч. 4 ст. 190 КК України, а ОСОБА_11 обвинувачується, зокрема, у вчиненні умисних дій, які виразились у пособництві ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у заволодінні майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, що передбачено ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України. Суд вказав, що формулювання самого обвинувачення, зокрема, щодо ОСОБА_11 фактично відсутнє, оскільки замість формулювання обвинувачення у обвинувальному акті щодо нього відтворено зміст, викладений у фактичних обставинах справи, та вказано на кваліфікацію дій. Суд послався, що аналіз положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України дає підстави для висновку, що фактичні обставини кримінального правопорушення не є тотожними з поняттям «формулювання обвинувачення», відтак не можуть бути ідентичними.
Однак, як зазначає прокурор, в обвинувальному акті викладені фактичні обставини та вказано на правову кваліфікацію кримінального правопорушення, зокрема за ч. 4 ст. 190 КК України. При викладенні фактичних обставин справи, які на думку обвинувачення є встановленими, здійснюється опис дій учасників - зустрічі, дії, тощо.
Як зазначає апелянт, обвинувальний акт відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_11 повністю відповідає вимогам КПК України, оскільки, на виконання вимог, зазначених у п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, у ньому викладені: фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими; правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та викладено формулювання обвинувачення.
При цьому, як зазначає апелянт, питання про відповідність викладення в обвинувальному акті фактичних обставин справи, а також про їх узгодженість з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин чи досліджувати обставини кримінального провадження або докази на їх підтвердження чи спростування.
На думку прокурора, суд вдався до аналізу та формулювання певних висновків, фактично оцінивши обставини, які підлягають доказуванню в ході судового розгляду кримінального провадження по суті, чим вийшов за межі предмету підготовчого судового засідання.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, адвокат ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_11 просить ухвалу суду залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без змін,
Обвинувачена ОСОБА_13 , належним чином повідомлена про день. час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явилась, подала заяву про проведення апеляційного розгляду за її відсутності.
Зважаючи на позицію учасників апеляційного розгляду, положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченої ОСОБА_13 .
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення захисників, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, додатково наголосивши про закінчення строків досудового розслідування у даному кримінальному провадженні станом на час направлення обвинувального акта до суду, обвинувачених, які підтримали позицію захисників, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що 9 липня 2019 року до Печерського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016000000000473, внесеному до ЄРДР 15 лютого 2016 року, за обвинуваченням ОСОБА_12 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 209 КК України, ОСОБА_16 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України.
За результатами підготовчого судового засідання ухвалою суду від 6 травня 2025 року обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні повернутий прокурору як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції послався на те, що обвинувальний акт, який надійшов до суду, не в повній мірі відповідає вимогам ст. 291 КПК України, так як при його складанні стороною обвинувачення не були виконані вимоги п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.
Так, як вбачається з обвинувального акту, ОСОБА_12 , ОСОБА_13 обвинувачуються, зокрема, у вчиненні умисних дій, які виразились у заволодінні майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою, що передбачено ч. 4 ст. 190 КК України, а ОСОБА_11 обвинувачується, зокрема, у вчиненні умисних дій, які виразились у пособництві ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у заволодінні майном шляхом обману, вчиненому в особливо великих розмірах, що передбачено ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України. Однак, у вказаному обвинувальному акті викладено фактичні обставини та вказано на правову кваліфікацію кримінального правопорушення, зокрема за ч. 4 ст. 190 КК України. При викладенні фактичних обставин справи, які на думку обвинувачення є встановленими, здійснюється опис дій учасників - зустрічі, дії, тощо. Разом з тим, формулювання самого обвинувачення, зокрема, щодо ОСОБА_17 , фактично відсутнє, оскільки замість формулювання обвинувачення у обвинувальному акті щодо нього відтворено зміст, викладений у фактичних обставинах справи, та вказано на кваліфікацію дій.
Крім того, обвинувальний акт не містить відомостей про форму вини ОСОБА_11 , а саме, що він мав умисел на отримання від «пособництва», яке йому інкримінується, певної вигоди чи доказів її отримання в будь-якій її формі, враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 190 КК України, це корисливий злочин.
Разом з тим, обвинувальний акт не містить посилань, за яких мотивів ОСОБА_18 було вчинено інкриміноване йому діяння, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України, оскільки в обвинувальному акті відсутня будь-яка інформація щодо отримання ним чи то готівкових коштів, чи коштів в електронному вигляді.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт не містить чіткого формулювання обвинувачення, зокрема, стосовно ОСОБА_17 є неконкретним та містить суперечності, у т.ч. щодо обставин, які впливають на ступінь тяжкості інкримінованого діяння, що у подальшому може негативно вплинути на судовий розгляд, з урахуванням того, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Відсутність конкретного викладення формулювання обвинувачення в обвинувальному акті може істотно вплинути на права учасників кримінального провадження щодо забезпечення права на справедливий суд та свідчить про порушення права на захист обвинуваченого.
Проте, колегія суддів не погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 314 КПК України суд має право зі стадії підготовчого судового розгляду повернути обвинувальний акт прокурору у тому випадку, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу, тобто за наявності таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджають призначенню справи до судового розгляду.
Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Пунктами 1-9 частини 2 статті 291 КПК України визначено перелік тих відомостей, які має містити обвинувальний акт. Зокрема, обвинувальний акт обов'язково повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, а згідно з п. 9 ч. 2 ст. 291 КПК України - дату та місце його складення та затвердження.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора щодо відповідності обвинувального акту вимогам закону, колегія суддів враховує висновок, викладений у Постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, відповідно до якого …закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників:
1) фактичних обставин кримінального правопорушення;
2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення»);
3) формулювання обвинувачення.
При цьому в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому...
Суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
За змістом обвинувального акту у даному кримінальному провадженні у ньому викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, правова кваліфікація кримінальних правопорушень з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення з описом конкретних дій, які інкримінуються кожному з обвинувачених, з зазначенням обставин вчинення ними, на думку слідчого та прокурора, заволодіння чужим майном шляхом обману , в особливо великих розмірах, з вказівкою місця, дати, способу та інших обставин інкримінованого кожному з обвинувачених кримінального правопорушення, форма вини, мотив, мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, тощо, в тих межах, в яких слідчий, прокурор вважали їх встановленими,тобто, викладена позиція сторони обвинувачення в такому виді, як це вважає за правильне прокурор, та, всупереч висновкам суду першої інстанції, з зазначенням об'єктивної та суб'єктивної сторони інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень.
Наведені обставини спростовують висновок суду про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України.
Враховуючи, що згідно з ч. 3 ст. 314 КПК України на стадії підготовчого судового засідання суд має встановити, чи відповідає по формі обвинувальний акт вимогам ст. 291 КПК України, а обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто, суть висунутого обвинувачення, є предметом розгляду кримінального провадження в судовому засіданні, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність недоліків в обвинувальному акті з вказівкою фактично на неповноту та неконкретність обвинувачення, не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону.
При цьому, на переконання колегії суддів, приймаючи рішення за результатами підготовчого судового засідання, місцевий суд має виходити з положень ст. 22, ст. 26 КПК України щодо змагальності та диспозитивності кримінального провадження та положень ст. 337 КПК України, яка визначає межі судового розгляду, який проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише у межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, а обов'язок доказування обставин, передбачених ст.. 91 КПК України, відповідно до ст. 92 КПК України, покладається під час судового розгляду на прокурора.
Зазначені положення норм процесуального законодавства судом першої інстанції не було враховано належним чином.
Таким чином під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено порушень, допущених при складанні обвинувального акту у даному кримінальному провадженні, які б перешкоджали суду першої інстанції призначити кримінальне провадження до судового розгляду, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги прокурора про необґрунтованість повернення обвинувального акту є слушними.
Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, висновок суду першої інстанції про невідповідність обвинувального акту вимогам ст. 291 КПК України та повернення обвинувального акту прокурору є помилковим, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а ухвала суду на підставі п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 409, ч. 1 ст. 412 КПК України у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, а також істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду постановити законне та обґрунтоване рішення, - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що обвинувальний акт направлений до суду поза межами строку досудового розслідування, то колегія суддів наголошує, що ці обставини не були предметом перевірки суду першої інстанції, і рішення у цій частині місцевим судом не приймалось, що позбавляє суд апеляційної інстанції можливості на даному етапі судового розгляду здійснити перевірку таких доводів та прийняти за результатами перевірки рішення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Печерської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_19 - задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 6 травня 2025 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000000473 від 15 лютого 2016 року стосовно вчинення ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 3, 4 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України; ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 209 КК України; ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 190 КК України, повернутий прокурору Офісу Генерального прокурора для усунення недоліків, - скасувати, призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4