Провадження № 11-кп/824/2832/2026 Категорія: ч. 1 ст. 286-1 КК України
ЄУН: 361/2231/25 Суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1
5 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12024111130002455за обвинуваченням
ОСОБА_8 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гоголів Броварського району Київської області, громадянина України, з середньою освітою, працюючого водієм автотранспортних засобів Департаменту України «Центр обслуговування підрозділів Національної поліції України», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 на вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року,
Вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року затверджено угоду про примирення від 30 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024111130002455, укладену між потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_8 .
ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, та призначено йому узгоджене покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., без додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Цим же вироком вирішені питання щодо долі речових доказів та відшкодування процесуальних витрат.
Згідно з вироком суду, до Броварського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024111130002455, у відповідності до якого слідує, що 26 жовтня 2024 року близько 17 години 00 хвилин ОСОБА_8 , керуючи технічно справним автомобілем марки «КІА» моделі «SOUL» реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи при цьому в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив п.п. а) п. 2.9 Правил дорожнього руху України, рухаючись по автомобільній дорозі «Київ-Суми-Юнаківка» в напрямку до с. Жердова в межах Броварського району Київської області, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, чим порушив п.п. б) п.2.3 Правил дорожнього руху України затверджених Постановою КМУ №1306 від 10 жовтня 2001 року, проїжджаючи ділянку дороги за 2,9 км до буд. № 48-А по вул. Жердовська в с. Гоголів, не обрав безпечну швидкість свого руху, в результаті чого втратив можливість постійно контролювати рух свого транспортного засобу та безпечно керувати ним, чим порушив п.12.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого допустив виїзд керованого ним автомобіля марки «КІА» моделі «SOUL» реєстраційний номер НОМЕР_1 на ліве відносно напрямку його руху узбіччя, де в подальшому допустив з'їзд в кювет з перекиданням транспортного засобу.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «КІА» моделі «SOUL» реєстраційний номер НОМЕР_1 - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості у вигляді переломів 3 та 4 ребер справа зі зміщенням уламків.
Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п. а) п. 2.9, п. 2.3 та п. 12.1. Правил дорожнього руху України перебувають у причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення потерпілому ОСОБА_10 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості.
Вказані дії ОСОБА_8 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
30 травня 2025 року між потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_8 укладено угоду про примирення,у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Згідно з даною угодою потерпілий ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_8 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 286-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у зазначеному діянні. Також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_8 ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.
На підставі вимог ч.2 ст. 69 КК України, враховуючи підстави, передбачені частиною першою цієї статті, потерпілий та обвинувачений дійшли згоди не призначати ОСОБА_8 додаткове покарання, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
Не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок щодо ОСОБА_8 , яким затверджено угоду про примирення, у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального кодексу, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість; призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор наголошує, що угода, затверджена оскаржуваним вироком, суперечить вимогам КПК України та її умови не відповідають інтересам суспільства.
Зокрема, як вважає прокурор, затверджуючи судовим рішенням укладену між потерпілим та обвинуваченим подану ними до суду угоду про примирення, суд першої інстанції не дотримався в повній мірі вимог ч. 7 ст. 474 КПК України щодо обов'язку перевірити угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону та інтересам суспільства. Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, має двооб'єктний склад, а саме: основним безпосереднім об'єктом даного кримінального правопорушення є безпека руху й експлуатації автомобільного та деяких інших видів транспорту, і лише його додатковим обов'язковим об'єктом виступає життя і здоров'я особи. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16 лютого 2021 року, з метою більш жорсткого дотримання учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, Кримінальний кодекс України доповнено ст. 286-1, санкція якої передбачає більш суворе покарання, ніж санкція ст. 286 КК України.
Крім цього, цим же законом внесені зміни до ст. ст. 45-48, 75 КК України щодо прямої заборони на звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям, примиренням винного з потерпілим, з передачею особи на поруки, у зв'язку із зміною обстановки, а також звільнення від відбування покарання з випробуванням при засудженні за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286-1 КК України, відповідно до вимог ст. 477 КПК України, законодавцем не віднесено до кримінальних проваджень у формі приватного обвинувачення. Тому, оскільки у вказаному провадженні основним безпосереднім об'єктом виступають публічні інтереси, прокурор зазначає, що укладення угоди про примирення у ньому не допускається. Разом з тим, суд, затвердивши угоду про примирення між обвинуваченим ОСОБА_8 , який керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння і потерпілим, та ухваливши на її підставі обвинувальний вирок, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а саме п. 2 ч. 7 ст. 474 КПК України, хоча мав би відмовити у затвердженні угоди, оскільки її умови не відповідають інтересам суспільства.
Крім того, звертає увагу прокурор і на те, що судом допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування при призначенні обвинуваченому покарання вимог ст. 69 КК України. Більш того, судом взагалі не зазначено, які самі обставини та дані про особу обвинуваченого вважає таким, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене, оскільки в оскаржуваному вироку судом жодним чином не зазначено, які самі обставини істотно знизили ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, судом безпідставно застосовано положення ст. 69 КК України, тобто застосовано закон, який не підлягає застосуванню, чим неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність.
Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (затвердження угоди про примирення) та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (застосування ст. 69 КК України) призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особи обвинуваченого через м'якість, оскільки санкцією ч. 1 ст. 286-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 3 років, та відповідно до положень ч. 1 ст. 75 КК України, вказане кримінальне правопорушення не належить до тих, у яких суд може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу прокурора, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора.
Потерпілий, повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився, будь-яких заяв та клопотань не подавав.
Заслухавши доповідь судді, позицію прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, захисника та обвинуваченого, які заперечували щодо апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Частиною 1 ст. 55 КПК України визначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року затверджено угоду про примирення від 30 травня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024111130002455, укладену між потерпілим у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та обвинуваченим ОСОБА_8 .
Ухвалюючи рішення про затвердження угоди, укладеної 30 травня 2025 року між обвинуваченим та потерпілим, суд у вироку зазначив, що угода про примирення була укладена на підставі статей 468, 469, 471, 473, 474 КПК України.
Згідно з угодою обвинувачений повністю визнав свою винуватість у вчиненому злочині, відшкодував повністю завдані збитки, беззастережно визнав обвинувачення в обсязі обвинувального акту у судовому провадженні.
Сторони узгодили призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України, з урахуванням обставини, що пом'якшують покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, без позбавлення права керування транспортними засобами, з наведенням відповідного обґрунтування, обставин, що пом'якшують покарання та дають підстави для застосування положень ст. 69 КК України.
Отже, на думку колегії суддів, суд перевірив угоду на відповідність вимогам кримінального процесуального закону, затвердив її та постановив вирок на підставі угоди, як це передбачено вимогами ст. ст. 474, 475 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурора містяться доводи щодо невідповідності покарання, призначеного ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286-1 КК України, із застосуванням вимог ст. 69 КК України.
Проте такі доводи не можуть бути предметом розгляду апеляційної інстанції, з огляду на вимоги п. 3, ч. 3 ст. 394 КПК України про те, що вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення може бути оскарженим прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому згідно з частиною третьою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Водночас, в апеляційній скарзі прокурора не наведено переконливих доводів про незаконність вироку суду першої інстанції щодо недотримання вимог ст. 469 КПК України.
На думку колегії суддів, угода про примирення, укладена між обвинуваченим та потерпілим у цьому кримінальному провадженні відповідає вимогам ч. 1, ч. 3, ч. 5 ст. ст. 469 КПК України.
Посилання прокурора на те, що суд проігнорував вимоги ст. 474 КПК України та затвердив угоду, яка явно протирічить інтересам суспільства, є непереконливими, позаяк прокурор не вказав, яким інтересам суспільства протирічить затвердження угоди про примирення у провадженні щодо ОСОБА_8 .
Окрім того, колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 6 грудня 2018 року (справа № 756/11661/17), згідно з якою при визначенні того, чи можна укладати угоди про примирення між потерпілим та обвинуваченим щодо двооб'єктних (багатооб'єктних) злочинів, суд має не тільки керуватись вимогами статей 468, 469, 474 КПК України, а й встановити, чи не суперечить зміст такої угоди інтересам суспільства та чи забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення.
Угода про примирення являє собою ключовий інструмент узгодження інтересів учасників кримінально-правового конфлікту та забезпечення їх балансу. Адже сторони шляхом компромісних і взаємовигідних рішень між собою адаптують норми права про примирення щодо конкретного випадку, чим задовольняють свої інтереси, а в результаті і суспільні інтереси.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст укладеної між обвинуваченим та потерпілим угоди про примирення жодним чином не суперечить інтересам суспільства, у ній повною мірою забезпечено баланс інтересів сторін угоди про примирення для цілей норм статей 469, 474 КПК України.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про примирення може бути оскаржений обмеженим колом суб'єктів із підстав, які чітко визначені кримінальним процесуальним законом, а саме ч. 3 ст. 394 КПК України.
Отже, при затвердженні угоди про примирення, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_8 та потерпілим ОСОБА_10 , та постановлення вироку на підставі цієї угоди суд першої інстанції дотримався вимог кримінального процесуального закону.
За відсутності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_8 у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування вироку суду відносно нього та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, як про це прохає в апеляційній скарзі прокурор, а тому колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора Броварської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2025 року щодо ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 286 -1 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4