Провадження 11-кп/824/1303/2026 Категорія: ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1, 3 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України
ЄУН 742/1713/20 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
9 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6
потерпілої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 липня 2024 року щодо ОСОБА_9 за ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1, 3 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України,
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 липня 2024 року ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1, 3 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді 6 (шести) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна, крім житла.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 6 (шести) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна, крім житла.
Звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1, 3 ст. 357 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження № 12019270210001317 від 21 вересня 2019 року відносно ОСОБА_9 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України в частині кваліфікації за ч. 1, 3 ст. 357 КК України
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
Обвинувачений ОСОБА_9 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких, вважаючи апеляційну скаргу прокурора безпідставною, просить залишити її без задоволення.
Під час апеляційного розгляду захисник в інтересах обвинуваченого заявив усне клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м'який, запобіжний захід, обґрунтувавши клопотання тим, що ОСОБА_9 тривалий час перебуває під вартою, і такий запобіжний захід йому було обрано при постановленні першого вироку. До цього ОСОБА_9 перебував під домашнім арештом, умови якого жодного разу не порушив. На переконання захисника, за встановлених під час апеляційного розгляду обставин, з урахуванням того, що ОСОБА_9 має міцні соціальні зв'язки, має постійне місце проживання, є всі підстави для застосування до нього іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Захисник вкотре наголосив, що попередні вироки у даній справі скасовувались виключно за скаргами захисту у зв'язку з встановленням судами вищих інстанції істотним порушень кримінального процесуального закону щодо допустимості доказів, і дані обставини у своїй сукупності дають підстави ставити під сумнів обґрунтованість висунутого обвинувачення та доцільність подальшого тримання ОСОБА_9 під вартою.
Вислухавши позицію захисника та обвинуваченого, які підтримали заявлене клопотання, прокурора та потерпілу, які категорично заперечували проти задоволення вказаного клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Вироком суду, який наразі оскаржується, обвинувачений визнаний винуватим у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, та йому призначене покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на 6 років 6 місяців з конфіскацією всього особисто належного йому майна, крім житла.
Згідно з положеннями п.п. 4 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку суд може прийняти рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
За вироком суду до обвинуваченого ОСОБА_9 , якому призначено покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально, до набрання вироком законної сили застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 377 КПК України, якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
Проте, на думку колегії суддів, захисником не наведено виняткових випадків, які б давали підстави на даному етапі апеляційного розгляду для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою.
При цьому колегія суддів не бере до уваги доводи захисника про недопустимість доказів у кримінальному провадженні, що, на думку захисника, у своїй сукупності дає підстави ставити під сумнів обґрунтованість висунутого обвинувачення, оскільки оцінку зібраним у кримінальному провадженні та дослідженим як під час судового, так і під час апеляційного розгляду доказам та доводам поданих апеляційних скарг колегія суддів може надати у нарадчій кімнаті за результатами апеляційного розгляду.
На даний час апеляційний розгляд по суті поданих апеляційних скарг не завершений, а відтак доводи клопотання, викладені захисником, щодо незаконності вироку не можуть бути взяті до уваги на даному етапі апеляційного розгляду.
Аналіз наведених вимог чинного законодавства та встановлених на даний час обставин, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, свідчить про те, що тримання під вартою обвинуваченого за наявності вироку суду, який хоча і не набрав законної сили, однак, яким обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, є таким, що у повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним.
Таким чином, тримання обвинуваченого під вартою за вироком суду, яким йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, на даний час є обґрунтованим.
За встановлених обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, а, відтак, клопотання захисника до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 405 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання захисника ОСОБА_8 про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м'який, - особисте зобов'язання або домашній арешт - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4