Справа № 752/4080/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2416/2026 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
23 березня 2026 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року про відмову в роз'ясненні ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2025 у справі №752/4080/25 (провадження №: 1-кс/752/8066/25) у кримінальному провадженні №42024100000000001 від 03.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 про роз'яснення ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2025 у справі №752/4080/25 (провадження №: 1-кс/752/8066/25).
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд клопотання про роз'яснення ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2025 у справі №752/4080/25 (провадження №: 1-кс/752/8066/25).
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що неповнота судового розгляду полягає в тому, що слідчим суддею вказано, що «слідчий суддя не встановив необхідності роз'яснення судового рішення, оскільки вивчення заяви встановлено, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам статті 372 КПК України, за своїм змістом є зрозумілою, зміст не містить неоднозначного трактування, підстави та мотиви прийняття даного рішення наведені в ухвалі», проте ухвала, що потребує роз'яснення не містила і не містить в мотивувальній частині встановлених судом обставин з посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів та мотивів, з яких слідчий суддя виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки 13.01.2026 оскаржувану ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, а апеляційну скаргу ОСОБА_6 подав до суду 06.02.2026, відтак колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Прокурор та апелянта у судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про поважні причини свого неприбуття не повідомили та клопотань про відкладення судового засідання не подавали.
З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули у судове засідання.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції.
Згідно з цією статтею, національний засіб юридичного захисту має бути таким, що дозволяє компетентному національному органу як розглянути «небезпідставну скаргу», подану на підставі Конвенції так і забезпечити відповідну сатисфакцію. Держави наділені певним полем розсуду щодо способу, в який вони забезпечують виконання своїх зобов'язань за цим положенням («De Souza Ribeiro v. France» п. 78, заява №22689/07, рішення 13.12.2012 року, «Байсаков проти України» п. 70, заява №54131/08, рішення 18.02.2010 року).
Викладену у статті 13 Конвенції вимогу щодо «ефективного засобу правового захисту» належить тлумачити як таку, що має на увазі настільки ефективний засіб захисту, наскільки це можливо з огляду на притаманні конкретному контексту обмеження можливостей для оскарження ( «Klass and Others v/ Germany», п. 69 ).
У змісті статті 13 Конвенції не існує будь-яких обмежень для застосування до будь-якого з аспектів «права на судовий розгляд», зафіксованого в пункті 1 статті 6 Конвенції («Kudla v. Poland» (GC) п.151).
Будь-які обмеження, що містяться у національному законодавстві про право на перегляд, повинні за аналогією з правом на доступ до суду, що міститься в пункті 1 статті 6 Конвенції, мати законну мету і не порушувати саму суть цього права («Galstyan v. Armenia» п. 125, «Gurepka v. Ukraine» п. 59, «Krombach v. France» п. 96, «Shvydka v. Ukraine» п. 49).
Беручи до уваги вищезазначену аналогію, доречним є повторення встановленого принципу Суду про важливість права на доступ до суду, з урахуванням важливої ролі права на справедливий судовий розгляд у демократичному суспільстві. У випадках, де існує право на оскарження відповідно до статті 2 Протоколу №7, воно має бути настільки ж ефективним (Airey v. Ireland», п. 24, «Shvydka v. Ukraine» п. 49).
Як вбачається з матеріалів провадження, 11.12.2025 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва відмовлено у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42024100000000001, відомості щодо якого внесені 03.01.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
19.12.2025 до слідчого судді надійшла заява від адвоката ОСОБА_7 про роз'яснення ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2025, в якій він просить роз'яснити з яких саме підстав та з посиланням на які норми КПК України слідчий суддя дійшов висновків про відмову в задоволенні заяви про скасування арешту майна.
13.01.2026 ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні заяви про роз'яснення ухвали.
Слідчий суддя виходив з того, що зміст ухвали є зрозумілим, що виключає її неоднозначне розуміння та необхідність тлумачення у відповідності до ст. 380 КПК України
З таким висновком слідчого судді колегія суддів погоджується, з наступних підстав.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1 ст. 380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. За наслідками розгляду такої заяви судом постановлюється рішення про задоволення заяви або відмови у її задоволенні.
Виходячи зі змісту вищевказаної норми закону роз'яснення рішення - це викладення рішення у більш ясній і зрозумілій формі. Здійснюючи роз'яснення судового рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
Отже, роз'ясненню підлягає лише незрозуміле судове рішення, зумовлене його нечіткістю за змістом, можливістю різного тлумачення висновків суду, коли воно є незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, та тих осіб, котрі будуть здійснювати його виконання. При цьому під час роз'яснення судового рішення не може ставитися питання про зміну рішення, про внесення до нього нових даних або про роз'яснення мотивів прийняття рішення. Об'єктом роз'яснення у КПК України визнано судове рішення.
У ст. 164 КПК України зазначені вимоги до ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до речей і документів. Так, у такій ухвалі має бути зазначено: (1) прізвище, ім'я та по батькові особи, якій надається право тимчасового доступу до речей і документів; (2) дата постановлення ухвали; (3) положення закону, на підставі якого постановлено ухвалу; (4) прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи або найменування юридичної особи, які мають надати тимчасовий доступ до речей і документів; (5) назва, опис, інші відомості, які дають можливість визначити речі і документи, до яких повинен бути наданий тимчасовий доступ; (6) розпорядження надати (забезпечити) тимчасовий доступ до речей і документів зазначеній в ухвалі особі та надати їй можливість вилучити зазначені речі і оригінали або копії документів, якщо відповідне рішення було прийнято слідчим суддею, судом; (7) строк дії ухвали, який не може перевищувати двох місяців з дня постановлення ухвали, за виключенням ухвал, постановлених на виконання вимог частини другої статті 562 цього Кодексу; (8) положення закону, які передбачають наслідки невиконання ухвали слідчого судді, суду.
Таким чином, на переконання колегії суддів, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 11.12.2025 не підлягає роз'ясненню, оскільки зміст вказаної ухвали слідчого судді є зрозумілим, що виключає її неоднозначне розуміння та необхідність тлумачення у відповідності до ст. 380 КПК України.
Доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді - без змін.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13 січня 2026 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ОСОБА_4