13 лютого 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , вивчивши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року,
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року, зокрема, ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 22.03.2026 року включно, та визначено ОСОБА_3 розмір застави, що складає 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 898 560 гривень.
Таке рішення суд, врахувавши те, що ризики та обставини, передбачені ст.ст. 177-178 КПК України, що існували на момент обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу, не зменшились і не зникли, та те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, та міру покарання, яка може бути призначено обвинуваченому у разі доведення його винуватості, не виключає, що обвинувачений може ухилятися від суду, впливати на свідків та інших обвинувачених, вчинити інші кримінальні правопорушення, і тому визнав необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , який за своїм віком і станом здоров'я не має специфічних особливостей стану здоров'я, що унеможливлювало його тримання під вартою, строк тримання під вартою, а також відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України визначив розмір застави.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу суду в частині визначення розміру застави та постановити нову ухвалу, якою визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у співмірному, реальному та доступному для обвинуваченого ОСОБА_3 розмірі, з урахуванням його майнового стану, наявності трьох неповнолітніх дітей та принципу пропорційності, а саме - у розмірі не більше 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить близько 332 800 гривень.
Перевіривши апеляційну скаргу на відповідність вимогам закону, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 необхідно відмовити, виходячи з наступного.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 392 КПК України, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Справа №11-кп/824/3786/2026 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_4
Категорія: ч. 3 ст. 307 КК України Доповідач ОСОБА_1
При цьому, частина друга наведеної норми закону регламентує, що ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених Кримінальним процесуальним кодексом України, а ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Наведені положення кримінального процесуального закону дозволяють зробити висновок про те, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті лише ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги та оскаржуваної ухвали суду, захисником ОСОБА_2 оскаржується ухвала суду лише в частині визначення розміру застави.
Наведене свідчить про те, що ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року була оскаржена захисником ОСОБА_2 з підстав, з яких вона не підлягає оскарженню.
Відповідно до ч. 4 ст. 399 КПК України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
З огляду на викладене, суддявважає, що у відкритті провадження, відповідно до положень ст. 399 КПК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст. 399 КПК України, суддя
відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 22 січня 2026 року, якою, зокрема, ОСОБА_3 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 22.03.2026 року включно, та визначено ОСОБА_3 розмір застави, що складає 270 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 898 560 гривень.
Копію ухвали з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на підставі ч. 6 ст. 399 КПК України.
Суддя
Київського апеляційного суду ОСОБА_1