Справа № 940/1161/23 Головуючий І-ї інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1165/2025 Доповідач: ОСОБА_2
18 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем - ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 ,
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Одайполе Тетіївського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працюючого, не військовозобов'язаного, раніше судимого: вироком Ірпінського міського суду Київської області від 04.08.2022 року за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України, з урахуванням вимог ст.72 КК України до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 04.08.2022 року та за сукупністю вироків остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, який слід виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 постановлено обчислювати з моменту звернення вироку до виконання. Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_7 , маючи не зняту та не погашену у визначеному законом порядку судимість за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 04.08.2022 року, яким його засуджено за ч.1 ст.369 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, на шлях виправлення та перевиховання не став, а вчинив новий злочин за наступних обставин.
Так, 05.04.2021 року Ірпінським міським судом Київської області, за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 176373 від 23.01.2021 року про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП винесено постанову у справі № 367/534/21 провадження № 3/367/374/2021, яка набрала законної сили 16.04.2021 року та відповідно до якої ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 грн., з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на три роки.
Однак, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду та будучи ознайомлений з нею, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 13.03.2022 року о 10:00 год. керував автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по автодорозі Р-17 (Біла Церква-Тетіїв-Липовець-Гуменне), був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 та відповідно стосовно ОСОБА_7 працівниками поліції винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 13.03.2022 року серії БАБ № 639697 та було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП.
Однак, ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність рішення суду про позбавлення його права керування транспортними засобами, будучи ознайомленим з ним, з метою невиконання рішення суду 22.10.2022 року о 20:40 год. керував автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Набережна в с. Одайпіль Білоцерківського району Київської області, був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 та відповідно стосовно ОСОБА_7 був складений протокол про адміністративне правопорушення від 22.10.2022 року серія ДПР18 № 182672 за ч.1 ст. 130 КУпАП та направлено на розгляд до Тетіївського районного суду Київської області. 22.10.2022 року Тетіївським районним судом Київської області за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення винесено постанову у справі 940/1052/22 провадження 3/940/12/23, яка набрала законної сили 03.02.2023 року та відповідно до якої ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на один рік.
Окрім цього ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність рішення суду про позбавлення його права керування транспортними засобами, будучи ознайомленим з ним, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, 22.10.2022 року о 20:40 год. керував автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Набережна в с. Одайпіль Білоцерківського району Київської області був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху та відповідно стосовно ОСОБА_7 працівниками поліції винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 22.10.2022 року серії БАВ № 151641 та було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Проте ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність рішення суду про позбавлення його права керування транспортними засобами, будучи ознайомленим з ним, з метою невиконання рішення суду 04.07.2023 року о 17:47 год. керував автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Набережна в с. Одайпіль Білоцерківського району Київської області, був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху та відповідно стосовно ОСОБА_7 був складений протокол про адміністративне правопорушення від 04.07.2023 року серія ААБ № 231718 за ч.2 ст. 130 КУпАП та направлено на розгляд до Тетіївського районного суду Київської області. 31.07.2023 року Тетіївським районним судом Київської області за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КупАП, винесено постанову у справі 940/738/23 провадження 3/940/386/23, яка набрала законної сили 11.08.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 грн., з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на три роки, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Окрім цього ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність рішення суду про позбавлення його права керування транспортними засобами, будучи ознайомленим з ним, з метою невиконання рішення суду 04.07.2023 року о 17:47 год. керував автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Набережна в с. Одайпіль Білоцерківського району Київської області, був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху та відповідно стосовно ОСОБА_7 був складений протокол про адміністративне правопорушення від 04.07.2023 року за ч. 5 ст. 126 КУпАП, який направлено на розгляд до Тетіївського районного суду Київської області. 31.07.2023 року Тетіївським районним судом Київської області за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення винесено постанову у справі 940/739/23 провадження 3/940/387/23, яка набрала законної сили 11.08.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотириста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на п'ять років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Проте ОСОБА_7 , достовірно знаючи про наявність рішень суду про позбавлення його права керування транспортними засобами, будучи ознайомленим з ним, з метою невиконання рішення суду 24.08.2023 року о 18:27 год. керував автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Набережна в с. Одайпіль Білоцерківського району Київської області, був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху та відповідно стосовно ОСОБА_7 був складений протокол про адміністративне правопорушення від. 24.08.2023 року серія ААБ № 231699 за ч.1 ст. 130 КУпАП який направлено на розгляд до Тетіївського районного суду Київської області.
Захисник ОСОБА_8 не погоджуючись з вироком суду подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вирок в частині призначеного покарання та на підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.
На обґрунтування своїх апеляційних вимог захисник зазначає про те, що судом не було дотримано принципів справедливості індивідуалізації покарання та співмірності вчиненого діяння даним про особу обвинуваченого, що призвело до призначення надмірно суворого покарання.
Вважає, що судом не дотримано в повному обсязі вимоги статей 50, 65, 75 КК України та при призначенні покарання обвинуваченому за ч.1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі не враховано, що зазначене кримінальне правопорушення, відповідно до ст.12 КК України належить до нетяжких злочинів, характер вчиненого діяння не становить суспільної небезпеки та не потягло жодних негативних наслідків, обвинувачений визнав вину в повному обсязі, щиро покаявся та активно сприяв розкриттю злочину на досудовому слідстві та під час судового розгляду.
На переконання захисника, поза увагою суду залишилося те, що ОСОБА_7 є особою молодого віку, одружений, має стійкі соціальні зв'язки, утримує неповнолітню дитину, позитивно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліках в лікаря нарколога і психіатра та не становить жодної небезпеки для суспільства.
Захисник звертає увагу на те, що він не ставить питання про пом'якшення покарання, проте, з урахуванням наведених обставин в їх сукупності, зважаючи на мету покарання вважає, що виправлення ОСОБА_7 можливе без ізоляції його від суспільства шляхом застосування до нього звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
Заступник керівника Київської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу.Однак, до початку апеляційного розгляду від заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 надійшло клопотання про відмову від поданої апеляційної скарги на підставі ст.ст. 36, 403 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 403 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне прийняти відмову прокурора від апеляційної скарги на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Судовий розгляд вказаного кримінального провадження проводився в суді першої інстанції в порядку ч.3 ст.349 КПК України, а тому висновки суду щодо фактичних обставин справи, які не оспорювались і стосовно яких докази судом не досліджувались, апеляційним судом не перевіряються.
Рішення суду в частині доведеності вини ОСОБА_7 та правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст.382 КК України учасниками судового провадження не оспорюється.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про суворість призначеного обвинуваченому покарання та необхідність застосування до призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання положень ст. 75 КК України та звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації це покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч.1 ст.382 КК України вимог вищезазначених норм кримінального закону повною мірою дотримався.
Так, призначаючи обвинуваченому вид та розмір покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу винного, який раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, одружений, має утриманні малолітню дитину, не працюючий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, висновок органу пробації про високу ймовірність вчинення повторного правопорушення.
Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнав повне визнання ОСОБА_7 своєї винуватості. Обставинами, які згідно ст.67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, суд визнав вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану та рецидив злочинів.
Врахувавши зазначені обставини, а також принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вирішив за необхідне, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч.1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік.
Також, судом враховано те, що вироком Ірпінського міського суду Київської області від 04.08.2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 369 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, який обвинуваченим не сплачений, тому визнав за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання відповідно до ч.1 ст.71 КК України, з урахуванням вимог ст.72 КК України, а саме до покарання, призначеного за цим вироком, повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ірпінського міського суду Київської області від 04.08.2022 року і за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік та штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, який слід виконувати самостійно.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки призначене ОСОБА_7 покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, тобто для досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого не узгоджуються з вимогами ст. 71 КК України.
Призначене судом покарання відповідає вимогам закону, є справедливим і достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень, підстав для його пом'якшення чи застосування ст.75 КК України за апеляційними доводами захисника не встановлено, а тому його апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а вирок суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Вирок Тетіївського районного суду Київської області від 14 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
_______________ _______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4