Справа № 583/4699/25
2/583/109/26
30 березня 2026 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого судді Яценко Н.Г.,
за участю секретаря судового засідання Артеменко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка Сумської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: орган опіки та піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей,
08.10.2025 представниця позивачки звернулася до суду із зазначеним позовом, згідно з яким просить: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення донькою повноліття; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/6 частки всіх видів доходів відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення сином повноліття.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що у 2010 році сторони зареєстрували шлюб, у якому народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України, а також до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства щодо своєї дружини. Із 2017 року стосунки між подружжям почали погіршуватися через відсутність взаєморозуміння, виникали сварки та відносини фактично припинили своє існування. Судовим рішенням від 13.01.2017 шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з матір'ю. З того часу відповідач допомоги на утримання дітей не надавав, з дітьми не спілкується, участі у вихованні, лікуванні, догляді та утриманні не приймає, не цікавиться успіхами у навчанні, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. При цьому позивачка у спілкуванні з дітьми перешкод не чинить. Самостійно утримувала та виховувала дітей, вирішувала всі питання щодо забезпечення їх нормального фізичного та психологічного розвитку. Оскільки відповідач самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, матеріально дітей не утримує, позивачка звернулася з даним позовом до суду.
13.10.2025 ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
12.11.2025 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області, постановленою у відповідності до ч. 5 ст. 259 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати, замінено третю особу службу у справах дітей Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області на орган опіки та піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області.
08.12.2025 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.
14.01.2026 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області, постановленою у відповідності до ч. 5 ст. 259 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати, залучено як третю особу орган опіки та піклування по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради.
10.02.2026 ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області, постановленою у відповідності до ч. 5 ст. 259 ЦПК України без виходу до нарадчої кімнати, замінено неналежну третю особу - орган опіки та піклування по Немишлянському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради на належну - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.
18.03.2026 від Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що в зв'язку з тим, що позивачка разом з дітьми не є мешканцями м. Харкова Департамент служб не є належною юридичною особою та не має можливості розглянути питання про доцільність позбавлення батьківських прав відповідача, надати суду ґрунтовний висновок щодо розв'язання спору між батьками.
Позивачка та її представниця у судове засідання не з'явилися, представниця позивачки подала заяву про розгляд справи без їх участі, наполягає на задоволенні позовних вимог.
Позивачка у судовому засіданні 14.01.2026 пояснила, що перші два роки вони проживали з відповідачем нормально. Після того, як відповідач її побив, він лікувався в психлікарні. Протиправних дій щодо дітей відповідач не вчиняв, однак вчиняв насильство щодо неї в присутності дітей. Почали проживати окремо у 2016 році, коли доньці ОСОБА_5 було 6 років, а сину ОСОБА_4 4 роки. Спочатку ОСОБА_2 телефонував їй, вона давала слухавку дітям. ОСОБА_4 він обіцяв подарунки, говорив, що любить, а з ОСОБА_3 спілкувався лише стосовно неї ( ОСОБА_1 ) та донька сказала, що не хоче більше спілкуватися з батьком, оскільки він цікавиться лише життям позивачки. У 2016 році свекруха возила дітей до батька в м. Тростянець, після того вони не зустрічалися. ОСОБА_4 батька взагалі не пам'ятає. У 2023 році вона вимушена була знайти номер телефону відповідача, оскільки надійшло повідомлення з банку, що відповідач має заборгованість близько 200 тис. грн, вона його запитала навіщо він вказав її адресу. Відповідач погрожував їй, що якщо вона подасть на аліменти, він її знищить, тому вона раніше не подавала на аліменти. У червні 2025 року вона ще раз телефонувала відповідачеві, то він не питав у неї номери телефонів дітей, взагалі не запитував як вони. Діти не проявляють ініціативи спілкуватися з батьком.
Від органу опіки та піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області надійшла заява про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування.
Представник Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення про судове засідання на офіційному веб-сайті судової влади України. Крім того, про розгляд зазначеної справи відповідач повідомлявся і у телефонному режимі. Заяв про відкладення розгляду справи не надавав, правом на подання відзиву не скористався, а тому відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У даному випадку суд вжив усіх необхідних заходів, передбачених ст. 128, ст. 30 ЦПК України для повідомлення відповідача про розгляд його справи, у зв'язку з чим вважає, що про розгляд даної цивільної справи відповідач повідомлений в установленому законом порядку.
Приймаючи до уваги викладене, з огляду на позицію сторони позивача, суд проводить заочний розгляд справи на підставі наявних доказів, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення учасників справ, покази свідка, опитавши у судовому засіданні з участю психолога неповнолітню ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 , вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступного висновку.
Встановлено, що сторони з 20.07.2010 по 21.02.2017 перебували в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 28.07.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову харківського міського управління юстиції, та рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31.01.2017 по справі №583/3651/16-ц (а.с. 16, 21).
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 27.05.2011 виконавчим комітетом Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданим 17.04.2013 виконавчим комітетом Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області (а.с. 27, 32).
Згідно з довідкою Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 17.07.2025 №215 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в домогосподарстві за адресою: АДРЕСА_1 , та має такий склад сім'ї: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 22).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.04.2024, зареєстрованого в реєстрі за №724, житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 13.04.2024 №374171028 (а.с. 23-26).
З довідок №228 та №229, виданих 21.07.2025 Чернеччинським ліцеєм (опорним закладом освіти) Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчаються в цьому закладі. За час навчання у закладі біологічний батько дітей не приводив їх на заняття та не забирав після закінчення навчального дня, не цікавився у класних керівників доньки та сина, як вони навчаються та які проблеми ц них виникають в процесі навчання (а.с. 30, 34).
Відповідно до характеристики з навчального закладу від 23.07.2025 №231 учениця 8 класу ОСОБА_3 має позитивну характеристику (а.с. 31).
Згідно з характеристикою від 23.07.2025 №133 учень 6 класу ОСОБА_4 має позитивну характеристику, його мати приділяє належну увагу вихованню дитини, приймає активну участь у житті класу та ліцею, постійно цікавиться успіхами дитини та регулярно відвідує ліцей, забезпечує все необхідне для повноцінного розвитку та навчання сина. Батько, ОСОБА_2 за період навчання ОСОБА_4 успіхами дитини не цікавився та ліцей не відвідував (а.с. 35).
З довідки про отримання (нетримання) допомоги від 22.07.2025 №465 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Охтирської РДА та з 01.08.2024 до 31.07.2025 їй було призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям, за вказаний період було нараховано 41079,04 грн (а.с. 36).
Згідно з довідкою про доходи від 25.07.2025 №23 ОСОБА_1 отримувала матеріальну допомогу як член добровольчого формування ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з виконанням завдань, пов'язаних з виникненням надзвичайної ситуації. Загальна сума доходу за період з 01.01.2025 по 30.06.2025 становить 51000,00 грн (а.с. 37).
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона є хрещеною ОСОБА_4 . У 2016 році, після того як ОСОБА_2 побив позивачку, відбиві їй нирку, вона забрала ОСОБА_1 зі дітьми від відповідача поки ним займалися працівники поліції. Після цього свідок з відповідачем не спілкувалася. З дітьми відповідач не спілкується, діти не знають його як батька. Офіційно сторони розірвали шлюб у 2017 році. Свідок не чула щоб відповідач давав гроші дітям, чи телефонував їм. Відповідач часто грав у комп'ютерні ігри, у побуті поводив себе непередбачувано, залякував дружину мечем в присутності дітей.
Свідок ОСОБА_10 , який доводиться позивачці братом, суду пояснив, що приблизно з 2017 року, а саме після припинення проживання у родині, відповідач не спілкується з дітьми. Стосунки у сторін погіршилися після народження дитини, відповідач зловживав алкогольними напоями. У свідка був конфлікт з відповідачем з приводу різних поглядів на життя. В утриманні дітей відповідач не допомагав. Родину утримувала сестра і її батько, відповідач не працював. ОСОБА_3 розповідала, що батько не телефонує їм, не спілкується, матері не допомагає. Причиною розлучення сторін стало застосування відповідачем щодо позивачки фізичного насилля, зловживання відповідачем алкогольними напоями. У присутності дітей відповідач перебував в стані сп'яніння. Коли свідок приходив до сестри, то ніколи відповідача не бачив. На переконання свідка, у відповідача відсутні батьківські почуття. Позивачка не зверталася до суду з позовом про стягнення аліментів на дітей, оскільки боялася, що відповідач потім звернеться до дітей з таким позовом. Мати відповідача до війни спілкувалася з дітьми, а з початком війни припинила спілкування, приїздила лише для оформлення ВПО. Свідку відомо, що відповідача притягували до кримінальної відповідальності.
Крім того, у судовому засіданні, у присутності психолога були опитані самі діти.
Так неповнолітня ОСОБА_3 суду повідомила, що вона проживає з матір'ю та бабусею. З 8-ми років не спілкується з батьком, оскільки він не цікавився її справами, а лише некоректно висловлювався на адресу мами та бабусі. Десь у 2019-2020 роках вони один раз їздили до нього в гості в м. Тростянець. Один раз у 2018 році чи у 2019 році батько прислав їм подарунки до Дня народження. Зараз батько з нею не спілкується і не телефонує, матеріально не допомагає. Раніше вони спілкувалися з бабусею по татовій лінії, але на початку війни остання виїхала в м. Москва і вони припинили спілкування. До розлучення батьків, коли проживали разом, з батьком були нормальні відносини, зараз вона батька майже не пам'ятає. Вважає, що позбавлення батьківських прав батька є справедливим, оскільки він не приймає участі в її житті, не спілкується, жодного разу до них не приїздив. Мати казала, що якщо вона бажає, то може спілкуватися з батьком, але вона не хотіла.
Малолітній ОСОБА_4 суду повідомив, що коли батьки жили разом, батько з ними не проводив час, спілкувалися переважно з мамою. Батька він пам'ятає погано, зараз вони не спілкуються, батько не телефонує до них. Раніше вони спілкувалися з бабусею по татовій лінії, то вона їм передавала привіт від батька. У нього немає бажання спілкуватися з батьком. Не заперечував з приводу позбавлення його батька батьківських прав стосовно нього.
Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно вимог ч.ч. 1, 7 ст. 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В п.п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
За приписами ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За приписами абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.
З наведеного вбачається, що права батьків і дітей становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у право на повагу до приватного і сімейного життя. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, однак права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, які повинні бути в першу чергу враховані судом, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Положеннями ст. 150 СК України визначено обов'язок батьків щодо виховання та розвитку дитини.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
В ч. 1 ст. 164 СК України передбачені підстави позбавлення батьківських прав, зокрема, визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Отже, ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками, що має систематичний та постійних характер, та має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
За приписами ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. За приписами ч.ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення та поновлення батьківських прав, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Таким чином, вирішення питання про позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки, а також достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька, як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку.
Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка посилається на те, що ОСОБА_2 від виконання своїх обов'язків по вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_3 та малолітнього сина ОСОБА_4 свідомо самоусунувся та не бажає займатися їх вихованням і піклуватися про них.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Разом з цим, суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує невиконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
Надана на підтвердження позовних вимог довідки з навчального закладу не підтверджують факт свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, а лише надають загальну характеристику виховання дітей позивачкою, яка разом з дітьми проживають в іншому населеному пункті ніж відповідач.
Також не бере до уваги на підтвердження доводів позивачки і надані позивачкою вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 05.12.2011 по справі №1-376/11, який 21.12.2011 набрав законної сили, за яким ОСОБА_2 було визнано винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 189 КК України та призначено йому покарання за цим законом у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_2 призначено іспитовий строк 1 рік і звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з покладенням обов'язків (а.с. 17-19), та постанову Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 01.06.2016 по справі №583/1757/16-ц про визнання ОСОБА_2 винуватим у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме за вчинення домашнього насильства щодо своєї дружини ОСОБА_1 , та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту строком 5 діб (а.с. 20), оскільки такі не є свідченням наявності підстав для позбавлення відповідача батьківських прав у розумінні положень ст. 164 СК України.
Отже, докази, які були надані стороною позивача, суд не вважає достатніми та переконливими для застосування до відповідача такої крайньої міри впливу як позбавлення батьківських прав стосовно своєї дитини.
Відповідно до ч. 4-6 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер. Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки недостатньо спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Наведене узгоджується з висновками, що викладені у постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 317/2256/22.
Відповідно до наданого висновку органу опіки та піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області від 26.02.2026 №82, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оцінивши висновок орган опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , суд вважає, що він не є достатньо об'єктивним та обґрунтованим, оскільки не містить даних, які об'єктивно характеризують відповідача як особу, яка не здійснює своїх батьківських обов'язків, а також переконливих доводів щодо доцільності позбавлення батьківських прав, якими він керувався під час прийняття рішення. Зазначений висновок не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, чи наявності з боку батька загрози для дітей, їх здоров'я та психічного розвитку. Висновок не містить доводів щодо відповідності застосування такого крайнього заходу інтересам дітей та необхідності в такий спосіб захисту їх прав.
Як вже зазначалося, суд може у виняткових випадках, при доведеності винної поведінки когось ізбатьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
У справі «Мамчур проти України» (Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним
Європейський суд з прав людини у справі «Савіни проти України» зазначив, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.
З урахуванням наведених норм права, які покликані на забезпечення перш за все інтересів дитини, установлених судом обставин, відсутності належних і допустимих доказів ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, суд доходить висновку, що поданий позивачкою позов у частині позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 має штучний характер, а не утворенням для відповідача негативних наслідків у виді позбавлення батьківських прав і не відповідає інтересами самих дітей.
Таким чином, за обставин недоведеності свідомого нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками, а також беручи до уваги, що він не вчиняв щодо дітей жорстокого поводження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для позбавлення його батьківських прав, оскільки інтересам дітей не слугує розірвання їх зв'язку з батьком, а тому у цій частині позов задоволенню не підлягає.
Вирішуючи позов в частині стягнення з відповідача аліментів суд бере до уваги, що одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення СК України.
В ст. 141 СК України зазначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За приписами ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
У відповідності з ч. 1 ст. 77 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З урахуванням встановлених судом обставин справи та вимог закону, з огляду на майновий стан сторін, а також те, що обов'язок по утриманню дитини покладається на обох батьків, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягувати щомісячно аліменти на утримання його дітей у визначеному позивачкою розмірі, що відповідає загальним засадам сімейних відносин - справедливості, розумності, моральності.
При цьому, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК суд допускає негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.
Враховуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають вирішенню відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог. Отже з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 1331,20 грн, за позовну вимогу про стягнення аліментів, враховуючи, що позивачка при подачі такого позову звільнена від сплати судового збору. Судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений позивачкою за позовну вимогу про позбавлення батьківських, відшкодуванню не підлягає у зв'язку з відмовою у задоволенні позову в цій частині.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 77-81, 141, 263-265, 280-282, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 08 жовтня 2025 року.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 08 жовтня 2025 року.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах суми платежу аліментів за один місяць.
В іншій частині позову відмовити.
Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов'язків щодо виховання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована за адресою:АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Третя особа: орган опіки і піклування Чернеччинської сільської ради Охтирського району Сумської області, місцезнаходження:вул. Заводська, 2, с. Чернеччина Охтирського району Сумської області, код ЄДРПОУ 45193867.
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, місцезнаходження: вул. Чернишевська, буд. 55, м. Харків, код ЄДРПОУ 26489104.
Суддя Охтирського міськрайонного суду
Сумської області Н.Г. Яценко