Справа № 577/47/26
Провадження № 2/581/131/26
31 березня 2026 року селище Липова Долина
Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у заочному порядку у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Липова Долина цивільну справу загального позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Сутність заявлених до суду вимог
У грудні 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 09 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4720717, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці грошові кошти в сумі 29900 грн 00 коп на строк 360 днів із 09 червня 2024 року по 04 червня 2025 року із періодичністю платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, тобто виконало свої зобов'язання в повному обсязі, а відповідачка, у свою чергу, не виконала умов кредитного договору. 31 липня 2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №31/07/25, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до сіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4720717 від 09 червня 2024 року у розмірі 176706 грн 05 коп, із яких: заборгованість за тілом кредиту 29899 грн 00 коп, заборгованість за процентами 131856 грн 06 коп, штрафні санкції 14950 грн 00 коп. У зв'язку з невиконанням взятих на себе зобов'язань у відповідачки перед позивачем утворилась загальна сума заборгованості за кредитним договором №4720717 від 09 червня 2024 року у розмірі 176706 грн 05 коп, яку разом із судовим збором у розмірі 2422 грн 40 коп та витратами на правову допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп товариство просило суд стягнути з відповідача.
Позиція позивача, відповідача по даній справі
Представник позивача про час та місце розгляду справи повідомлявся в порядку п.1 ч.7 ст. 128 ЦПК України, у судове засідання не з'явився, при поданні позову до суду прохав справу розлядати без участі позивача, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідачка, про час та місце розгляду справи повідомлялася в порядку п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України належним чином, у судове засідання повторно не з'явилася, заперечень проти позову (відзиву) не надала.
Процесуальні дії суду у даній справі
Ухвалою місцевого суду від 06 лютого 2026 року у даній справі відкрито провадження, призначено призначено підготовче судове засідання для розгляду позовної заяви на 04 березня 2026 року з викликом сторін. 04 березня 2026 року закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду по суті на 18 березня 2026 року, 18 березня 2026 року розгляд справи відкладено через неявку сторін по справі. 30 березня 2026 року за згодою позивача ухвалено рішення по суті спору.
Установлені судом фактичні обставини даної справи
09 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4720717, на підставі якого остання отримала кредит в сумі 29900 грн 00 коп строком на 360 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом: стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день, знижена процентна ставка становить 0,53% за кожен день, дата надання кредиту - 09 червня 2024 року або 10 червня 2024 року, тип процентної ставки - фіксована, мета отримання кредиту - споживчі (особисті) потреби, кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , у випадку невиконання та/або неналежного виконання клієнтом зобов'язання щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом товариство має право нарахувати, а клієнт зобов'язаний на вимогу товариства сплатити товариству штраф у розмірі 25% від суми невиконаного та/або неналежного виконання зобов'язання, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) (а.с.13-15,45-54,83-93).
Згідно із таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит №4720717 від 09 червня 2024 року, що є Додаток № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4720717 від 09 червня 2024 року, загальна вартість кредиту складає 182614 грн 25 коп, з яких: 29900 грн 00 коп - сума кредиту, 152714 грн 25 коп - проценти за користування кредитом, розрахунковий період складає 360 дні, який поділяється на 12 періодів по 30 днів з відповідними датами платежу. Вказана таблиця також підписана електронним підписом відповідачки шляхом використання одноразового ідентифікатора ( а.с.16 зворотна сторона,94).
Також 09 червня 2024 року ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту, тим самим ознайомилася з умовами кредиту, процентною ставкою, штрафом (а.с.17-18,96-98).
Відповідно до довідки ТОВ «Пейтек», 03 січня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек» укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку № НОМЕР_2 , та відновідно до зазначеного договору успішно перераховано кошти 09 червня 2024 року о 07 год 40 хв на суму 29900 грн 00 коп, призначення платежу: зарахування на карту, ЕПЗ 5168742239911997 (а.с.26).
31 липня 2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу №31/07/2025, згідно з яким до ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги за договором №4720717 від 09 червня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №31/07/2025 від 31 липня 2025 року ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 176706 грн 05 коп, із яких: заборгованість за тілом кредиту 29899 грн 00 коп, заборгованість за процентами 131856 грн 06 коп, штрафні санкції 14950 грн 00 коп (а.с.21,22,23,101-111).
Відповідно до наданого ТОВ «Лінера Україна» розрахунку за договором №4720717 від 09 червня 2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 31 липня 2025 року за період з 09 червня 2024 року по 11 червня 2025 року, за ОСОБА_1 непогашений залишок заборгованості складає 176706 грн 05 коп (а.с.24,122-127).
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 23 лютого 2026 року, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ коштів: 09 червня 2024 року у розмірі 29900 грн 00 кп (а.с.132-133).
Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі
Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст.ст.526,530 ч.1 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною 1 статті 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 516 ЦК України).
Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Висновки суду по суті заявлених вимог
1. За встановлених обставин справи суд уважає, що між сторонами виникли цивільні правовідносини, які врегульовані ст.ст.509, 526, 547, 549, 1048, 1050, 1054 ЦК України та нормами законодавства про електронну комерцію та споживче кредитування, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. У разі прострочення відповідачем повернення чергової частини кредитних коштів позивач має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору. За невиконання зобов'язання може бути встановлена відповідальність у виді пені і штрафу.
Матеріалами справи підтверджується ініціювання ОСОБА_1 укладання договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, її звернення до ТОВ «Лінеура Україна» із зазначенням бажаного розміру позики, надання нею необхідних для укладення договору особистих даних, зокрема, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, номер мобільного телефону (а.с.13-16,83-94).
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту підписані електронним підписом відповідачки шляхом використання одноразового ідентифікатора, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, уклавши його відповідно до вимог закону, та довівши у доступній формі відповідачці умови кредитування.
Із наданого позивачем суду розрахунку заборгованості вбачається неповне повернення відповідачкою отриманих кредитних коштів, процентів за їх користування у строки визначені електронним кредитним договором, тому суд уважає, що підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача суми заборгованості за тілом кредиту та правильно обрахованими процентам за користування кредитними коштами, розрахунок яких наведено нижче.
Розрахунок розміру заборгованості по тілу кредиту відповідає умовам кредитного договору, докази зворотнього у суду відсутні.
Разом із цим, 24 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Даним законом передбачено зокрема, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %. Як вбачається зі змісту позовних вимог та розрахунку заборгованості (а.с.24) позивач, обраховуючи заборгованість за відсотками, починаючи з 09 червня 2024 року по 03 червня 2025 року не дотримався зазначених вище положень закону щодо розміру денної процентної ставки, нараховуючи процентну ставку «Стандарт» в розмірі 1,5 за один день користування кредитом.
Тому суд, застосовуючи у даному спорі принцип "суд знає закон" в межах наданих йому процесуальних повноважень та заявлених позовних вимог, надаючи самостійну кваліфікацію правової природи відносин між сторонами спору, уважає за необхідне самостійно обрахувати правильно визначений відповідно до норм закону розмір процентів за користування кредитними коштами з 09 червня 2024 року та протягом 360 днів строку дії договору, тобто до 03 червня 2025 року. На думку суду, остаточно стягненню з відповідача підлягає 77590 грн 31 коп процентів за користування кредитом відповідачкою (розрахунок виглядає так: (29899, 99 грн сума боргу ? 1% в день) / 100% ? 360 днів=107 639,96 грн - 30049 грн 65 коп проведених проплат у рахунок погашення нарахованих процентів) .
Таким чином, вимога про стягнення процентів є частково обгрунтованою та підлягає задоволенню у вищеобрахованому судом розмірі.
2. Із приводу позовної вимоги про стягнення штрафних санкцій у період воєнного стану, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1-3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За змістом норм п.6.4,6.5 кредитного договору нарахування штрафу є різновидом договірної відповідальності боржника за прострочення сплат чергових платежів по кредиту.
Ураховуючи те, що з 24 лютого 2022 року по теперішній час у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022» за №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року та Указу Президента України 14 липня 2025 року № 478/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні діє воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався і діє станом на теперішній час.
Пунктом 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, ТОВ «Лінеура Україна» не мало права нараховувати ОСОБА_1 штраф з 15 липня 2024 року і по 11 червня 2025 року у період дії в Україні воєнного стану, яка прострочила виконання грошового зобов'язання за кредитним договором від 09 червня 2024 року, оскільки за законом відповідач звільнений від такого виду договірної відповідальності, такі кошти в якості заходу цивільної відповідальності для нього не нараховуються та підлягають списанню позивачем. Тому у задоволенні заявленої вимоги слід також відмовити у зв'язку з тим, що вона не грунтується на законі, тобто у зв'язку з її безпідставністю. Аналогічні правові висновки узгоджуються із актуальною судовою практикою суду касаційної інстанції, викладену у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22.
3. Крім того, ураховуючи той факт, що ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу від 31 липня 2025 року відступлено право вимоги щодо відповідача на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал», і таке відступлення відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.512 та ст.513 ЦК України, то позов підлягає до задоволення у повному обсязі.
4. Також, суд уважає, що право позивача на майно у виді наданих у користування грошових коштів та правильно обрахованих процентів на них також захищається та практично гарантується ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки такі грошові кошти в автономному значенні є майном фінансової установи, яке добровільно та у визначені строки не повертається іншою особою (відповідачем у даній справі), на такі вимоги грунтуються за договорі та нормах закону (п.27-35 рішення Європейського суду з прав людини від 05 жовтня 2011 року у справі від 11 липня 2017 року у справі «Moreira Ferreira v. Portugal»).
Розподіл судових витрат по справі
Із матеріалів справи убачається, що позовна заява подана через систему «Електронний суд» та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2422 грн 40 коп. Відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України та ураховуючи часткове задоволення заявленого позову (на 61 %), суд пропорційно стягує з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1477 грн 66 коп.
Що стосується вимоги представника позивача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 10000 грн 00 коп, то суд дійшов висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування, представником позивача надано: договір №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року про надання правової допомоги, акт №13870 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно з договором №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року із загальною сумою витрат 10000 грн 00 коп, ордер про надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» від 22 грудня 2025 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю Столітнім М.М. від 18 вересня 2020 року, рахунок на оплату №13870-22/12-2025 від 22 грудня 2025 року на суму 10000 грн 00 коп, заявку №13870 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року (30,31-32,33,99-100).
При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд ураховує те, що дана справа не є складною за предметом та підставою позову, у ній представник позивача підготував і подав позов до суду, не приймаючи участі у судових засіданнях, надав юридичну консультацію позивачу, отримавши від неї відповідні документи, у даній категорії спорів сформована усталена судова практика, обсяг наданих правових послуг як за своїм змістом та тривалістю не є значним, певне значення даної справи для позивача, яке пов'язується із стягненням із відповідача належних позивачу грошових коштів.
Разом із цим, суд, практично застосовує норму ч.3 ст.141 ЦПК України, якою визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У даній справі суд, ураховуючи сутність правничої допомоги, яка повинна надаватися у даній справі із урахуванням сутності існуючого спору, не вбачає правових умов для віднесення до змісту правової допомоги таких видів послуги як зустріч адвоката та клієнта, надання адвокатом усної первинної консультації та роз'яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства, дослідження наданих клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи, аналіз чинного законодавства, підготовка декількох позицій на підставі вивчення питання для ефективного захисту права клаєнта, письмова юридична консультація, проведення адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів, складання та оформлення адвокатських запитів (вони за своїм сутнісним змістом включаються до послуги складання позовної заяви після самостійного отримання стороною позивача доказів із необгрунтованим витраченням на них від 0,5 до 1 години часу), а також із урахуванням ціни позову та частково задоволених судом позовних вимог заявлені витрати є необгрунтовано завищеними та не відповідають критеріям обгрунтованості, реальності та пропорційності таких витрат щодо предмету спору, включаючи ціну позову та складність справи. Із урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про доцільність стягнути з відповідача зменшений розмір цих витрат у сумі 4000 грн 00 коп. Дані висновки суду узгоджуюються із наближеними правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, у п. 148,149 постанови від від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, та із правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа № 280/2635/20), у п.141-144 постанови цього суду від 29 січня 2025 року у справі № 756/1428/22.
Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265, 282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором №4720717 від 09 червня 2024 року в розмірі 107490 (сто сім тисяч чотириста дев'яносто) гривень 30 (тридцять) копійок, із них: заборгованість за тілом кредиту - 29899 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) гривень 99 (дев'яносто дев'ять) копійок, заборгованість за процентами - 77590 (сімдесят сім тисяч п'ятсот дев'яносто) гривень 31 (тридцять одна) копійка.
Відмовити у задоволенні позовної вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення штрафних санкцій та частини процентів за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» 1477 грн 66 коп повернення судового збору та 4000 грн 00 коп понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Заочне рішення може бути переглянуте Липоводолинським районним судом Сумської області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Липоводолинського районного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивачем рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» (місцезнаходження юридичної особи: м.Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2, код ЄДРПОУ 44559822).
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Повний текст рішення суду складено 31 березня 2026 року.
Суддя Д. В. Бутенко