Справа № 592/18124/24
Провадження № 1-кп/592/189/26
31 березня 2026 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Суми клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12024200480002770 від 13.09.2024 щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який, обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
встановив:
у провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми перебуває зазначене кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу, в якому просить застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб.
Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України. Прокурор зазначає про на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. За версією сторони обвинувачення ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, неодноразово не з'являвся в судові засідання, через що перебував у розшуку, відтак існує ризик переховування обвинуваченого від суду. Також посилається на ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу в цьому кримінальному провадженні.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав з викладених у ньому підстав.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували проти застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали за можливе застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_5 на обґрунтування своєї позиції посилалась на те, що наразі обвинувачений проживає разом із цивільною дружиною у квартирі, яка належить їх на праві власності, має хворобу серця. Також в обвинуваченого є матір, яка є особою з інвалідністю. Зазначила, що 30.03.2026 обвинувачений був затриманий працівниками правоохоронних органі на виконання ухвали суду, та подальшому звільнений увечері 30.03.2026, проте обвинувачений сам прийшов у судове засідання.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, зазначив, що наразі не підтримує спілкування з потерпілою та не буде на неї впливати.
Дослідивши клопотання, заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов таких висновків.
Частинами 1, 2 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого корисливого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризик переховування від суду обумовлений серед іншого можливістю притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
Суд уважає, що прокурор довів існування ризику переховування обвинуваченого від суду з огляду на те, що обвинувачений ОСОБА_4 , будучи достеменно обізнаним про перебування на розгляді в суді обвинувального акту щодо нього, неодноразово не з'являвся в судові засідання, у зв'язку з чим був оголошений в розшук, а провадження у справі було зупинене, що свідчить про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також суд дійшов висновку про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості впливу на потерпілу у цьому кримінальному проваджені ОСОБА_6 , з огляду на те, що вони певний час проживали разом, обвинувачений знає про її місце перебування, відтак існує ризик впливу обвинуваченого на останню з метою зміни показів. Суд зауважує, що ризик впливу на потерпілих існує не лише на етапі досудового розслідування кримінального провадження, а й надалі на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілих та їх дослідження.
Водночас, стороною обвинувачення не доведено неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема, цілодобового домашнього арешту.
Під час розгляду клопотання про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу суд відповідно до положень ст. 178 КПК України врахував, що обвинувачений ОСОБА_4 має сталі соціальні зв'язки - матір та цивільну дружину, проживає разом з цивільною дружиною, яка висловила письмову згоду на проживання її цивільного чоловіка ОСОБА_4 в її квартирі в разі обрання останньому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, має постійне місце проживання, також був врахований стан здоров'я обвинуваченого, а саме наявність вродженої хвороби серця, відсутність судимостей в обвинуваченого. Крім того, суд урахував, що після звільнення обвинуваченого з-під варти, останній з'явився за викликом у судове засідання, хоча мав змогу здійснити втечу, оскільки не знаходився під контролем працівників правоохоронних органів.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
З огляду на викладені обставини про особу обвинуваченого та його репутацію, суд приходить до висновку про недоведеність прокурором недостатності застосування для запобігання ризикам більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Більш м'яким запобіжним заходом є домашній арешт, який відповідно до ч. 1, 2 ст. 181 КПК України полягає в забороні обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби та може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
З огляду на доведеність обґрунтованості підозри, наявність існування ризиків, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, вважаю за доцільне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, а саме домашній арешт і заборонити ОСОБА_4 цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
З огляду на викладене клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 176-178, 181, 193, 194, 196, 331, 376 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, з забороною цілодобово залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
-прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора або суду;
-не відлучатися із м. Суми без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого , прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування із потерпілою ОСОБА_6 ;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт( паспорти) для виїзду за кордон або інші документи, що дають право на виїзд та в'їзд в України.
Строк дії ухвали до 28 травня 2026 року включно.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч. 5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали негайно після проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні - ОСОБА_3 .
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Суддя ОСОБА_7