Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/674/26
Провадження № 2-н/945/37/26
про відмову у видачі судового наказу
31 березня 2026 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Павленко І.В., перевіривши матеріали заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі,
24 березня 2026 року ОСОБА_1 (далі - заявник), через систему «Електронний суд», звернулася до Миколаївського районного суду Миколаївської області в порядку наказного провадження з заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, в якій просить встановити суму аліментів, які будуть стягуватися з відповідача кожного місяця, у розмірі ? від сукупного доходу у відношенні спільної дитини ОСОБА_2 на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2026 року цивільна справа розподілена та передана головуючому судді (судді-доповідачу) Павленко І.В.
Розглянувши заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суддя дійшов висновку, що у видачі судового наказу необхідно відмовити з таких підстав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно вимог п. 4-5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб; заявлено вимогу про стягнення аліментів на дитину у твердій грошовій сумі в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Аналогічне право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів закріплено і в ст. 183-184 СК України.
Згідно з положеннями ст. 162 ЦПК України, заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Приписами ч. 2 ст. 163 ЦПК України визначено, що у заяві повинно бути зазначено:
1) найменування суду, до якого подається заява;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження;
4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються;
5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Згідно ч. 2 ст. 42 ЦПК України, при розгляді вимог у наказному провадженні учасниками справи є заявник та боржник.
Відповідно до ч. 2 ст. 167 ЦПК України, за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу та заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу.
Перевіривши заяву ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі на виконання вимог ч. 2 ст. 163 ЦПК України, суддя зазначає, що вказана заява не містить взагалі відомостей про боржника, заявником не зазначені вимоги і обставини, на яких ґрунтуються заява. Окрім іншого, заявником заявлено вимогу про стягнення аліментів, яка не відповідає вимогам п. 4, 5 ч. 1 ст. 161 ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України, про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи викладене вище, у видачі судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі за заявою ОСОБА_1 необхідно відмовити на підставі п. 1, 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України.
Керуючись ст. 160-163, 165, 166 ЦПК України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі - відмовити.
Роз'яснити заявнику про те, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з моменту її проголошення.
Суддя І.В. Павленко
31.03.2026