Справа № 489/1460/26
Провадження № 3/489/578/26
іменем України
30 березня 2026 року місто Миколаїв
Суддя Інгульського районного суду міста Миколаєва Валігурський Г.Ю., розглянувши матеріали справи, які надійшли з Управління державного нагляду (контролю) у Миколаївській області Державної служби України з безпеки на транспорті, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП не відомий,
за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),
Старшим державним інспектором відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Миколаївській області складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення серії № ПП016027 від 17.02.2026 у якому зазначено, що 17.02.2026 о 12:30 у м. Миколаєві по просп. Богоявленському, 1, ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів на таксі автомобілі «ГАЗ 31105», н.з. НОМЕР_1 , без державної реєстрації, як суб'єкт господарювання, визначених ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України та/або без державної ліцензії з певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Вимогами ч. 1 ст. 268 КУпАП передбачено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату,час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
З огляду на викладене, вважаю за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності ОСОБА_1 .
З'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, та оцінивши їх в сукупності, суддя дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 164 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Згідно з ч. 1 ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, окрім іншого зазначається: суть адміністративного правопорушення, прізвища, адреси свідків, якщо вони є, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність з перевезення пасажирів на таксі без державної реєстрації, як суб'єкт господарювання, визначених ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 58 Господарського кодексу України та/або без державної ліцензії з певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до ст. 7 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності».
Слід зазначити, що Господарський кодекс України втратив чинність 28.08.2026, а тому невідповідністю в діях ОСОБА_1 його нормам не може бути обґрунтоване вчинення адміністративного правопорушення.
Водночас суд, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і змінювати формулювання висунутого обвинувачення та відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 24 ч. 1 статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», про порушення якої стверджує особа, яка склала протокол, ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності: перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів внутрішнім водним, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЦК України, фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою.
Згідно з визначенням наведеним у п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Виходячи із положень ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який є підставою для висунутого обвинувачення.
Відповідно до вимог пункту «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа, яка обвинувачується у вчиненні правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти неї.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
До протоколу додані фотознімки посвідчення водія ОСОБА_1 , свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «ГАЗ 31105», н.з. НОМЕР_1 , а також вказаного автомобіля, на даху якого зафіксована шашка «995» та напис таксі у верхньому лівому куті лобового скла.
Водночас протокол та додані до нього матеріали справи не містять жодних фактичних даних щодо здійснення господарської діяльності пов'язаної з перевезенням пасажирів. Так не наведено жодних обставин щодо фактичного здійснення перевезень пасажирів, їх кількості, вартості перевезень, не встановлено їх осіб та не допитано в якості свідків.
Отже, матеріали справи не доводять, що ОСОБА_1 фактично надавав послуги з перевезення пасажирів та отримував дохід.
Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти росії» від 30.05.2013 та «Карелін проти росії» від 20.09.2016, у випадку, коли викладена в протоколі фабула правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Таким чином, встановлені в судовому засіданні обставини вказують на те, що складений відносно особи протокол про адміністративне правопорушення не може бути підставою для притягнення її до адміністративної відповідальності за вчинення інкримінованого правопорушення, у зв'язку з тим, що не містить повних та необхідних відомостей про вчинене особою правопорушення, що вказує на недоведеність винуватості такої особи в інкримінованому їй правопорушенні.
Відповідно до конституційного принципу, закріпленого в ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Зазначене є підставою для закриття провадження у справі через недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у зв'язку з недоведеністю належними доказами складу такого адміністративного правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог закону і не дає змоги встановити винуватість особи в інкримінованому їй правопорушенні, у зв'язку з чим висновок особи, яка склала протокол, є необґрунтованим належним чином та суперечить чинним нормативним актам, внаслідок чого такий висновок носить суб'єктивний характер та не відповідає вимозі щодо його допустимості та достатності.
Керуючись статтями 164, 247, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 164 КУпАП щодо ОСОБА_1 закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого диспозицією ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Миколаївського апеляційного суду через Інгульський районний суд міста Миколаєва.
Суддя Г.Ю. Валігурський