Миколаївської області
Справа №477/401/26
Провадження №1-кс/477/237/26
про застосування запобіжного заходу
25 березня 2026 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Вітовського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42026152410000027 від 18 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в м. Миколаєві Миколаївської області та фактично проживає в АДРЕСА_1 , водія ІНФОРМАЦІЯ_2 , одруженого, не судимого, має на утриманні непрацездатну дружину та неповнолітнього сина,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
25 березня 2026 року слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42026152410000027 від 18 лютого 2026 року за частиною третьою статті 368 КК України.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом вимагання військовослужбовцем територіального центру комплектування та соціальної підтримки за попередньою змовою зі службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 неправомірної вигоди у розмірі 2000 доларів США за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища, 18 лютого 2026 року внесено відомості до ЄРДР за №42026152410000027 та розпочато досудове розслідування за частиною третьою статті 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлений факт отримання водієм ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7 та невстановленими службовими особами Інгульського РТЦК та СІІ м. Миколаєва, поєднаним з вимаганням, 24 лютого 2026 року та 23 березня 2026 року неправомірної вигоди у загальній сумі 2400 доларів США за прийняття рішення щодо зняття ОСОБА_8 з обліку військовозобов'язаних осіб, які знаходяться у розшуку за порушення правил мобілізаційного обліку.
24 березня 2026 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням.
На думку слідчого необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Наявність указаних ризиків слідчою обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, та з метою уникнення покарання може виїхати до іншої країни чи непідконтрольної Україні території. Також, слідчий у поданому клопотанні вказує, що ОСОБА_5 , з метою прикриття своєї незаконної діяльності, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, з огляду на те, що під час досудового розслідування не віднайдено усіх документів, а підозрюваний може вживати заходів щодо знищення чи спотворення речей та документів, що вказує про наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 177 КПК України.
Також, слідчий ОСОБА_3 у поданому клопотанні посилається на наявність ризику, передбаченого пунктом 3, 4 та 5 частини першої статті 177 КПК України, відповідно до яких ОСОБА_5 , з метою перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні, може впливати на свідків та інших невстановлених осіб, яким він мав передати неправомірну вигоду. Крім того, слідчий у поданому клопотанні посилається на те, що ОСОБА_5 може вчиняти дії на перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Застосування до підозрюваного ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу не дозволить запобігти зазначеним вище ризикам.
Крім того, в разі визначення судом застави, слідчий у поданому клопотанні просив суд вийти за межі розміру застави, встановленої статтею 183 КПК України, з урахуванням особи ОСОБА_5 , який підозрюється у вчинені тяжкого злочину, а також те, що вчинення злочину супроводжувалося негативним враженням від безладдя та безкарності, що є виключним випадком, зважаючи на суспільно- політичну ситуацію в державі та проведення бойових дій на території України та визначити заставу у розмірі, що перевищує межі, встановлені статтею 183 КПК України, у сумі 1 000 000 грн з покладенням на нього певних обов'язків.
У судовому засіданні проголошено резолютивну частину ухвали.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання слідчого ОСОБА_3 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указував про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого. Просив застосувати менш тяжкий запобіжний захід, так як має на утриманні неповнолітню дитину та непрацездатну дружину, яка перебуває на 12 тижні вагітності, повністю співпрацює з органом досудового розслідування щодо встановлення обставин кримінального провадження, що на його думку знижує ступінь указаних слідчим ризиків.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання слідчого, посилаючись на не доведеність ризиків належними та достатніми доказами. Також посилався і на непомірний розмір застави, що слідчий просив визначити у якості альтернативного запобіжного заходу та просив врахувати соціальні зв'язки підозрюваного, а саме наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини та непрацездатної вагітної дружини, що свідчить про відсутність підстав для застосування до нього найсуворішого запобіжного заходу, а розмір застави, що зазначений слідчим у клопотанні належними чином не обґрунтований та є непомірним для підозрюваного.
Заслухавши доводи прокурора, захисника та підозрюваного, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя встановив наступне.
Відповідно до витягу з кримінального провадження №42026152410000027 від 24 березня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 лютого 2026 року внесено відомості про кримінальне правопорушення, кваліфіковане за частиною третьою статті 368 КК України за фактом вимагання військовослужбовцем територіального центру комплектування та соціальної підтримки за попередньою змовою зі службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади чи службового становища.
В ході досудового розслідування встановлено, що 15 лютого 2026 року, точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, на номер телефона ОСОБА_10 в мобільному менеджері «WhatsApp» зателефонував його знайомий ОСОБА_8 , який з проханням проконсультувати його щодо проходження військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) та подальших дій особи, яка підлягає мобілізації, у випадку якщо вона перебуває у розшуку у зв'язку з порушенням порядку військового обліку.
Під час телефонної розмови ОСОБА_10 розповів ОСОБА_8 загальний порядок постановки на облік військово зобов'язаної особи, отримання відповідного направлення на ВЛК та процедури, яка є законною щодо зняття з розшуку особи у зв'язку з оновленням даних військовозобов'язаного та проходження ВЛК. Крім того, в ході розмови ОСОБА_8 уточнив у ОСОБА_10 про можливість стати на військовий облік в районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (далі - РТЦК та СІ І) розташованому на території міста Миколаєва, на що ОСОБА_10 відповів, що він не є компетентним у вказаному питанні, однак може проконсультуватися з іншою особою.
В цей же день, у невстановлений в ході досудового розслідування час, ОСОБА_10 зателефонував військовослужбовцю ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , так як останній був обізнаний щодо процедури постановки па військовий облік військовозобов'язаних осіб. Під час телефонної розмови, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_10 про те, що він відряджений до ІНФОРМАЦІЯ_2 та на теперішній час проходить службу у вище вказаному центрі. В ході телефонної розмови ОСОБА_10 мав намір проконсультуватися з ОСОБА_5 щодо процедури постановки на військовий облік військовозобов'язаних осіб в РТЦК та СП, розташованих на території міста Миколаєва та відправив копії документів на ім'я ОСОБА_8 в мобільному менеджері «WhatsApp», однак ОСОБА_5 зазначив, що спілкуватись з приводу вказаного питання останній буде тільки під час особистої зустрічі.
Водночас, у ОСОБА_5 , який у невстановлений в ході досудового розслідування час та місці, дізнавшись про те, що ОСОБА_8 являється військово зобов'язаною особою та перебуває в розшуку за ТЦК, виник злочинний умисел, направлений на отримання неправомірної вигоди разом із невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому залучивши до протиправної діяльності сержанта 3 категорії групи персоналу ОСОБА_7 , якому розповів деталі свого злочинного плану, на що останній добровільно погодився.
Надалі, 17 лютого 2026 року близько 17:00 год., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_10 зустрівся разом із ОСОБА_11 у заздалегідь обумовленому місці біля гостинного комплексу «КАРАВЕЛА», що розташований за адресою: м. Миколаїв, вул. Терасна, 13.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_10 , про те що перевірив ОСОБА_8 в Єдиному електронному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг» та встановив, що останній перебуває на обліку військовозобов'язаних осіб, які знаходяться у розшуку за порушення правил мобілізаційного обліку, однак ОСОБА_5 має можливість зняти ОСОБА_8 з вказаного обліку.
Під час розмови зі ОСОБА_10 , ОСОБА_5 висунув вимогу про надання йому особисто неправомірної вигоди в сумі 2 000 доларів СІІІА за прийняття завідомо незаконного рішення про зняття ОСОБА_8 з обліку військовозобов'язаних осіб, які знаходяться у розшуку за порушення правил мобілізаційного обліку.
ОСОБА_10 усвідомлюючи, що ОСОБА_5 вчиняє дії, направлені на отримання неправомірної вигоди за вирішення питання щодо завідомо незаконного рішення про зняття ОСОБА_8 з обліку військовозобов'язаних осіб, які знаходяться у розшуку за порушення правил мобілізаційного обліку, з метою викриття злочинних намірів та притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_5 , звернувся із відповідною заявою до правоохоронних органів.
20 лютого 2026 року у вечірній час доби, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_10 та повідомив, що останньому необхідно надати йому особисті документи ОСОБА_8 , а саме паспорт громадянина України, карту фізичної особи - платника податків та військово-обліковий документ.
В цей же день, о 18:13 год. ОСОБА_10 зустрівся із ОСОБА_5 у заздалегідь обумовленому місці в приміщенні АЗС «ОККО», що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Олекси Алмазова, 53-Г, де ОСОБА_10 передав ОСОБА_5 оригінали особистих документів ОСОБА_8 .
Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди, під час розмови зі ОСОБА_10 , ОСОБА_5 висунув вимог у про надання неправомірної вигоди в два етапи, визначивши суму першої частини у сумі 1200 доларів США та другу у сумі 800 доларів США відповідно.
24 лютого 2026 року о 12:13 год. ОСОБА_10 зустрівся із ОСОБА_5 у заздалегідь обумовленому місці біля гастроному «ЛІСКИ», який розташований за адресою: м. Миколаїв, Євгенія Логінова, напроти Миколаївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №52. Перебуваючи у вказаному місці о 12:31 год., діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_10 передав на вимогу ОСОБА_5 , а останній отримав частину неправомірну вигоду в сумі 1200 доларів США за вирішення питання щодо зняття ОСОБА_8 з обліку військовозобов'язаних, за порушення правил мобілізаційного обліку.
Надалі, 05 березня 2026 року о 16:03 год. ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди, за попередньою змовою із ОСОБА_7 та невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , зустрілись в заздалегідь обумовленому місці в приміщенні кафе «ПІЦА ЛАЙТ», що розташоване за адресою: м. Миколаїв, вул. Аркасівська, 47. Під час розмови ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 про те, що особисті документи ОСОБА_8 будуть передані до ІНФОРМАЦІЯ_5 з метою зняття ОСОБА_8 обліку військовозобов'язаних. Крім того, ОСОБА_7 зазначив, що складені відносно ОСОБА_8 адміністративні протоколи за порушення правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів також будуть анульовані.
Продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди, під час розмови зі ОСОБА_10 , ОСОБА_5 за попередньою змовою із ОСОБА_7 та невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , знову висунув вимогу про надання другої частини неправомірної вигоди однак вже в розмірі 1200 доларів США після зняття ОСОБА_8 з обліку військовозобов'язаних осіб.
В подальшому, 23 березня 2026 року близько 15:13 год. ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, направлений на вимагання та отримання неправомірної вигоди, зустрівся з ОСОБА_10 у заздалегідь обумовленому місці напроти АЗС «ВОГ», що розташована за адресою: м. Миколаїв, вул. Ігоря Бедзая, 12.
Перебуваючи у вказаний час у зазначеному місці, діючи під контролем правоохоронних органів, ОСОБА_10 передав на вимогу ОСОБА_5 , який діяв за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 , другу частину неправомірної вигоди в сумі 1 200 доларів США за прийняте рішення щодо зняття ОСОБА_8 з обліку військовозобов'язаних осіб, які знаходяться у розшуку за порушення правил мобілізаційного обліку
Після одержання вказаної неправомірної вигоди, протиправні дії ОСОБА_5 , припинені правоохоронними органами та останнього затримано у порядку статті 208 КІІК України.
Зі змісту повідомлення про підозру від 24 березня 2026 року, вбачається, що цього ж дня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, а саме в одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, поєднане з вимаганням, яка з дотриманням положень статті 278 КПК України йому вручена.
Слідчий суддя, на підставі оцінки сукупності отриманих доказів, дійшов висновку про причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому діяння, що може містити ознаки злочину, в якому він підозрюється.
Наявність підозри вчинення ОСОБА_5 злочину, зазначеного у повідомленні про підозру, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами у їх сукупності, зокрема: заявою ОСОБА_10 від 18 лютого 2026 року про можливе вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення; матеріалами за результатами виконання доручення слідчого УСР в Миколаївській області від 19 лютого 2026 року №21142, відповідно до яких встановлено причетність до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 19 лютого 2026 року щодо противоправних дій ОСОБА_5 з вимагання та одержання неправомірної вигоди для себе в сумі 2000 доларів США за зняття з розшуку; протоколом допиту ОСОБА_8 , від 19 лютого 2026 року щодо висунення ОСОБА_10 , вимоги про надання неправомірної вигоди працівникам РТЦК та СП; протоколом огляду від 24 лютого 2026 року наданих ОСОБА_10 грошових коштів в сумі 1200 доларів США; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 28 лютого 2026 року, щодо надання ОСОБА_5 неправомірної вигоди в сумі 1200 доларів США за зняття ОСОБА_8 з розшуку ТЦК та СП; протоколом про результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту від 25 лютого 2026 року в якому відображено надання 24 лютого 2026 року ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_5 , частини неправомірної вигоди в розмірі 1200 доларів США; протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій №1575т/55/113-2026 від 26 лютого 2026 року, №1576т/55/113-2026 від 26 лютого 2026 року, №1574т/55/113-2026 від 26 лютого 2026 року, №1573т/55/113-2026 від 26 лютого 2026 року, №1815т/55/113-2026 від 04 березня 2026 року, №1816т/55/113-2026 від 04 березня 2026 року, №1817т/55/113-2026 від 04 березня 2026 року, №1818т/55/113-2026 від 04 березня 2026 року, №1819т/55/113-2026 від 04 березня 2026 року, №1822т/55/113-2026 від 04 березня 2026 року, №1897т/55/113-2026 від 09 березня 2026 року, №1898т/55/113-2026 від 09 березня 2026 року, №1899т/55/113-2026 від 09 березня 2026 року, №1900т/55/113-2026 від 09 березня 2026 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 23 березня 2026 року, в якому відображено час та місце затримання ОСОБА_5 підстави затримання та інформація про виявлене майно під час особистого обшуку, зокрема 12 банкнот номіналом 100 доларів США кожна, номери яких співпадають з коштами, наданими ОСОБА_10 у якості неправомірної вигода; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_10 від 24 березня 2026 року щодо надання ОСОБА_5 , неправомірної вигоди в сумі 1200 доларів США за зняття з розшуку РТЦК та СП та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності, що свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення дій, які охоплюються складом злочину передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, що в силу положень частини третьої статті 132 КПК України, частини другої статті 177 КПК України є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема і запобіжного заходу.
При цьому, з огляду на заперечення захисника ОСОБА_6 , що надані ним слідчому судді під час розгляду клопотання, слід роз'яснити, що слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Згідно частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За положеннями процесуального законодавства України, що застосовуються з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та відповідної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), окремі положення яких можна екстраполювати на норми національного законодавства, що не містять однозначного регулювання спірних питань, вбачається, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані статтею 5 Конвенції, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до частини першої та другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Разом з тим частиною четвертою статті 194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, слідчим суддею досліджена вище та за встановлених обставин така підозра є вочевидь обґрунтованою.
Щодо ризиків кримінального провадження то ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
За змістом клопотання слідчого ОСОБА_3 про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та пояснень прокурора ОСОБА_4 , що надані ним у судовому засіданні вбачається, що в обґрунтування наявності підстав, для застосування до підозрюваного запобіжного заходу на виконання приписів пункту 2 частини першої статті 194 КПК України, зазначено про існування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4, 5 частини першої статті 177 КПК України, а саме ризики, які дають підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати чи спотворити будь-яку з речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Оцінюючи наведені слідчим ризики на предмет їх реальності, в сукупності з наданими у судовому засіданні поясненнями прокурора, а також поясненнями сторони захисту, слідчий суддя вважає не доведеним наявність наступних ризиків у цьому кримінальному провадженні.
Так, в обґрунтування ризику можливості переховування від органу досудового розслідування, слідчий та прокурор посилається на те, що ОСОБА_5 повідомлений про підозру в тяжкому злочині, через що може вчинити дій направлені на залишення території України.
У свою чергу з усталеної судової практики вбачається, що тяжкість покарання сама по собі не може бути ризиком, зумовленим можливістю перераховування від слідства та/або суду.
ЄСПЛ у своїх рішеннях (справа «Becciev v. Moldova», «Свершов проти України», «Єлоєв проти України», «Тимошенко проти України», «Луценко проти України») неодноразово наголошував, що тяжкість злочину, в якому обґрунтовано підозрюється особа, має суттєве значення, однак не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою.
У пункті 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Подвезько проти України» (Заява № 74297/11), суд встановлював, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними.
Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчієв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).
Наведена позиція Європейського суду з прав людини свідчить про те, що взагалі будь-які ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. Отже, сама по собі тяжкість покарання ще не свідчить про наявність ризику, передбаченого пункту 1 частини першої статті 177 КПК України.
Крім того, указана слідчим та прокурором обставина, щодо тяжкості інкримінованого підозрюваному правопорушення, не може оцінювати в якості ризику, так як вказана обставина повинна бути оцінена лише відповідно до положень статті 178 КПК України, тобто як додаткові відомості, які посилюють існування певних ризиків.
Оцінюючи доводи щодо ризику втечі та можливого переховування від органів досудового розслідування, слідчий суддя враховує і ту обставину, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, має позитивну характеристику за місцем роботи, має постійне місце проживання де проживає з родиною, що вказує на пристойну міцність його соціальних зв'язків та думку слідчого судді спростовує доводи органу досудового розслідування про ймовірність ризику пов'язаного з переховуванням підозрюваного від слідства та суду.
Також, слідчий суддя вважає надуманими та необґрунтованими посилання слідчого щодо можливості підозрюваного ОСОБА_5 виїхати на непідконтрольну частину території України, з огляду на його посаду та зміст його посадових обов'язків, з урахування долучених стороною захисту відомостей проходження ним служби у Збройних Силах України.
Таким чином доводи прокурора в частині існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України не містять належних доказів ймовірності його існування.
В підтвердження існування ризику, передбаченого пунктом 4 частини першої статті 177 КПК України, ні слідчим ні прокурором не наведено жодного доводу в контексті існування таких обставин, які б надавали підозрюваному можливість перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Оцінюючи доводи органу досудового розслідування на предмет наявності ризику, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 177 КПК України, слідчий суддя також дійшов висновку про його необґрунтованість з огляду на те, що діяльність ОСОБА_5 не має ознак систематичності, а вчиненні ним дії були виявлені та припинені органом досудового розслідування, тому слідчий суддя вважає досить сумнівними доводи слідчого та прокурора про можливість підозрюваного продовжити кримінальне правопорушення.
Оцінюючи дані доводи органу досудового розслідування, слідчим суддею береться до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_5 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
При цьому, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено існування ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як досудовим розслідуванням цього кримінального провадження проводиться ряд слідчих (розшукових) дій для встановлення та документування протиправних дій підозрюваного та виявлення інших осіб, що можуть бути причетними до його вчинення, тому вважається переконливими доводи слідчого, що ОСОБА_5 , використовуючи свої знайомства серед посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , матиме можливість вчинити дії направленні на знищенні чи спотворення документів, які можуть мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що на думку слідчого судді підтверджує існування ризику, передбаченого пунктом 2 частини першої статті 177 КПК України.
Крім того, слідчий суддя вважає наявним існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні, з огляду на те, що підозрюваний може впливати на осіб, які сприяли викриттю його протиправної діяльності та яким можуть бути відомі обставини вчинення ним дій, пов'язаних із вимаганням та отриманням неправомірної вигоди розтратою, внаслідок чого може впливати на них з метою надання ними показів, що виправдовують його, що вказує на наявність ризику, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України.
Оцінюючи встановлені слідчим суддею ризики, через призму положень статті 178 КПК України, слідчим суддею, окрім вищевикладеного враховується також і те, що підозрюваний ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем та позитивно характеризується за місцем несення служби, одружений, проживає разом з дружиною та неповнолітньою дитиною, має постійне місце проживання, одноособово утримує непрацездатну дружину та неповнолітню дитину, що вказує на досить міцні соціальні зв'язки підозрюваного.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, необхідного для запобігання існуючим ризикам, слідчий суддя враховує таке.
Згідно із частиною першою статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки.
Тобто застосування такого запобіжного заходу можливе не тільки за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення особою злочину та ризиків, а й у разі неможливості зменшити наявні ризики до розумних меж через застосування більш м'яких запобіжних заходів.
У справі «Амбрушкевич проти Польщі» ЄСПЛ зазначив, що перед застосуванням до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою національний судовий орган повинен обов'язково розглянути можливість застосування інших, альтернативних триманню під вартою, заходів. Позбавлення свободи може бути виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається.
У справі «Хайредінов проти України» ЄСПЛ вказав, що стаття 5 Конвенції гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту є конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.
У справах «Лабіта проти Італії» та «Харченко проти України» ЄСПЛ зазначив, що ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного заходу у вигляді ув'язнення. Питання проте, чи є тримання під вартою обґрунтованим, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
У всіх випадках, коли ризику ухилення підозрюваного від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, підозрюваного має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ у справі «Вренчев проти Сербії»).
Разом з тим відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення суд, крім інших обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
При цьому, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Частиною третьою статті 176 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
З огляду на викладене, враховуючи тяжкість злочину, спосіб його вчинення та наслідки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим, конкретні обставини кримінального провадження та характер інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, а саме: його вік, сімейний стан, соціальні зв'язки, спосіб життя взагалі, зокрема те, що останній є військовослужбовцем, отримує дохід, має зареєстроване місце проживання, вперше притягається до кримінальної відповідальності, має на утриманні вагітну, непрацездатну дружину, яка має розлади здоров'я (патологія F25.1) та неповнолітню дитину, яких утримує самостійно, слідчий суддя дійшов висновку про наявність достатніх підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, оскільки органом досудового розслідування не доведено, що запобігти існуючим ризикам, окрім як застосуванням такого виняткового запобіжного заходу неможливо.
Обираючи запобіжний захід, що не пов'язаний з триманням під вартою, слідчий суддя враховує і те, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту, з урахуванням тієї обставини, що останній потребує вільного пересування для здійснення своєї діяльності, не відповідатиме ефективності здійснення досудового розслідування, та може унеможливить належне виконання ним запобіжного заходу та негативно впливати на його трудову діяльність.
При цьому, слідчий суддя, враховуючи склад кримінального правопорушення, ймовірний спосіб вчинення злочину, роль ОСОБА_5 у його вчиненні, з урахуванням доводів підозрюваного, щодо його майнового стану, дійшов висновку про можливість застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави.
Відповідно до частини першої статті 182 КПК України застава є одним із запобіжних заходів, який полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (а саме постановою КМУ від 11 січня 2012 року №15) з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
За частинами четвертою та п'ятою статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому визначення розміру застави віднесено до виключної компетенції слідчого судді, з огляду на що доводи слідчого щодо можливості визначення застави підозрюваному ОСОБА_5 у певному розмірі не є наперед прийнятною для слідчого судді.
За частиною шостою статті 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
При визначенні розміру застави відносно підозрюваного ОСОБА_5 з огляду на приписи статті 182 КПК України, слідчим суддею враховується спосіб його життя, а саме відсутність у нього дорого вартісного майна; відсутність високого доходу, за рахунок якого, останній мав би можливість сплатити заставу у розмірі, зазначеному прокурором у поданому клопотанні; відомостей про те, що спосіб життя підозрюваного вказує на наявність у нього для цього засобів та можливостей, органом досудового розслідування не надано та слідчим суддею не встановлено.
Матеріали клопотання слідчого не містять жодних відомостей, щодо його майнового стану, тому підстав, які б вказували на необхідність у визначенні розміру застави з виходом за межі встановлені частиною п'ятою статті 182 КПК України, слідчим суддею не встановлено.
Враховуючи роль підозрюваного у кримінальному правопорушенні та характер вчиненого кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, а також той факт, що злочин вчинено в умовах воєнного стану, з урахуванням розміру доходу підозрюваного, пояснень підозрюваного щодо його майнового стану, слідчий суддя дійшов висновку для визначення такого розміру застави у розмірі, передбаченому пунктом 2 цієї частини на рівні 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з урахуванням даних про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає, що, не зважаючи на підозру у вчиненні тяжкого злочину та передбачене за нього покарання, вірогідність ухилення підозрюваного від виконання процесуальних обов'язків не є надто високою, у зв'язку з чим до нього може бути застосований інший, більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме застава з покладенням певних обов'язків, передбачених частиною п'ятою статті 194 КПК України, що зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків і належної поведінки. Саме такий запобіжний захід, на думку слідчого судді, буде відповідати тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу підозрюваного, а також буде пропорційним тим ризикам, які об'єктивно існують.
Керуючись статтями 131-132, 176-179, 182, 193, 194, 205, 309, 369-372 КПК України,
Клопотання задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави, визначивши її в розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) гривень.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 20 травня 2026 року включно наступні обов'язки:
- прибувати за першою вимогою до слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну місця проживання та місця роботи;
- не відлучатися із міста Миколаєва Миколаївської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- утриматися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, крім випадків участі у проведенні слідчих (розшукових) дій у даному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що не пізніше п'яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави він зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, слідчому судді. З моменту застосування запобіжного заходу у виді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.
Роз'яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 368 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.. Також заставодавцю роз'яснюється, що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов'язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.
Роз'яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області.
Підозрюваного ОСОБА_5 звільнити з-під варти у залі суду, в зв'язку із застосуванням запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Контроль за виконанням ухвали та покладених на підозрюваного обов'язків покласти на прокурорів Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, що здійснюють процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42026152410000027 від 18 лютого 2026 року та слідчих, які здійснюють у ньому досудове розслідування.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_12