Справа № 456/1476/26
Провадження № 2-а/456/33/2026
про повернення позовної заяви
31 березня 2026 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарев О. Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (ЄДРПОУ 40108833, адреса: 79007, пл. Генерала Григоренка, 3, м. Львів) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6394092 від 22.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі і справу закрити.
Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17.03.2026 року визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем в клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання письмової заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення строку звернення до суду із цим позовом, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали до суду надійшло клопотання представника позивача адвоката Мазура В.В. про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом.
Клопотання мотивоване тим, пропуск строку зумовлений необхідністю належного з'ясування обставин справи, встановлення відсутності складу адміністративного правопорушення є самостійною підставою для скасування постанови та поважною причиною для поновлення строку на її оскарження. Зазначає, що позивач після винесення постанови неодноразово звертався до адвокатів за правовою допомогою, проте вони не укладали з ним договір, після чого вирішив звернутися до адвоката Мазура В.В. який перебував на тривалому стаціонарному лікуванні в період з 02.01.2026 по 05.01.206, з 27.01.2026 по 10.02.2026, з 11.02.2026 по 17.02.2026, з 03.03.2026 по 10.03.2026.
Оцінюючи наведені представником позивача обставини, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 2 ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
У позовній заяві позивач, просить суд визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА № 6394092 від 22.12.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі і справу закрити.
Позовна заява подана до суду 13.03.2026, відтак позивачем пропущено десятиденний строк з дня ухвалення відповідної постанови.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, та не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Водночас на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
При цьому поновлення строку не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку звернення до суду.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні відповідного процесуального документа повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Водночас, обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку (пункт 49 постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19).
При цьому встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримав копію оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6394092 від 22.12.2025 року цього ж дня, про що свідчить його підпис в графі 9 постанови. Таким чином, строк на оскарження такої закінчився 01.01.2026 року.
Позовна заява подана до суду лише 13.03.2026 року, тобто строк на оскарження пропущено більш ніж на два місяці.
Доводи представника позивача про тривалий пошук позивачем адвоката та відмову адвокатів від укладення з ним договору не підтверджені жодними доказами та дана підстава не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо посилання представника позивача на факт перебування адвоката Мазура В.В. на тривалому стаціонарному лікуванні, суд враховує, що згідно ордера про надання правничої допомоги серія ВК №1213974 від 02.03.2026, договір між позивачем та адвокатом укладено 02.03.2026.
З копій медичних документів, долучених до клопотання, вбачається, що Мазур В.В. перебував на лікуванні в період з 02.01.2026 по 05.01.206, з 27.01.2026 по 10.02.2026, з 11.02.2026 по 17.02.2026, з 03.03.2026 по 10.03.2026.
Факт перебування на лікуванні адвоката до дати укладення договору між позивачем та адвокатом не впливає на поважність строку звернення до суду із даним позовом, оскільки до цього часу адвокатом не здійснювалось представництво його інтересів по даній справі.
Таким чином, вказані документи не підтверджують поважності причин пропуску строку звернення до суду в період з 02.01.2026 по 02.03.2026 року.
Твердження представника позивача про те, що встановлення відсутності складу адміністративного правопорушення є поважною причиною для поновлення строку на оскарження постанови не ґрунтується на положеннях процесуального закону. Більше того, зазначена обставина може бути встановлена судом лише на стадії ухвалення судового рішення у справі, а не при вирішенні питання про відкриття провадження.
Враховуючи вищевикладене, позивач та його представник не навели достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до адміністративного суду протягом встановленого законодавством строку, а також не виконали вимоги ухвали від 17.03.2026. Наведені представником позивача обставини носять суб'єктивний характер та не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Таким чином, позовну заяву слід повернути позивачу.
Керуючись частиною 2 статті 123, статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду, зазначені представником позивача в клопотанні від 27.03.2026 року.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення повернути позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання її копії.
Суддя О. Ю. Писарев