30 березня 2026 року місто Чернівці справа №723/3626/25
провадження №22-ц/822/581/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача Височанської Н. К.
суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.
за участю секретаря судових засідань Факас А.В.
учасники справи:
заявник - Черешський психоневрологічний будинок-інтернат,
заінтересовані особи - орган опіки та піклування виконавчого комітету Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Білака Миколи Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 січня 2026 року, головуючий в суді першої інстанції суддя Пташник А.М., присяжні Ваврич К.І., Войтко Ю.В.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025 року заявник Черешський психоневрологічний будинок-інтернат, в інтересах якого діє представник Зинич Юрій звернувся до суду із заявою (клопотанням) про визнання ОСОБА_2 недієздатним, заінтересованими особами вказав: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області, ОСОБА_1 .
Посилався на те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в Черешському психоневрологічному будинку-інтернат з 07 квітня 2018 року і по даний час.
Відповідно до заключення ЛКК, ОСОБА_2 дійсно хворіє, в інтернатну установу поступив з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг, виражений змішаний тип дефекта.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним та призначено опікуна.
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2023 року продовжено рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2018 року про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним строком на два роки.
Просили суд визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатним.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 січня 2026 року заяву Черешського психоневрологічного будинку-інтернат, заінтересовані особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чудейської сільської ради Чернівецького районну Чернівецької області, ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 недієздатним - задоволено.
Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителя АДРЕСА_1 , недієздатним.
Стягнуто з державного бюджету на користь ДУ "ІСП МОЗУ" витрати за проведення експертизи.
Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги
Частково не погоджуючись із рішення суду адвокат Білак М.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 подав 23 лютого 2026 року до апеляційного суду апеляційну скаргу на вказане рішення суду.
Вказав, що ухвалюючи рішення про визнання особи недієздатною, суд одночасно не врахував приписи статей 41, 60 та 65 ЦК України і не встановив опіку над недієздатним.
За відсутності в матеріалах справи подання органу опіки та піклування, визнаючи ОСОБА_2 недієздатним, суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання особи недієздатною, повинен був тимчасово покласти обов'язки опікуна над недієздатним на орган опіки та піклування.
Просив змінити рішення шляхом доповнення резолютивної та мотивувальної частини рішення та тимчасово покласти обов'язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 на орган опіки та піклування Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до вирішення питання про призначення опікуна в порядку визначеному законодавством.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
Мотивувальна частина
Межі розгляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення адвоката Білака М.М., який діє в інтересах ОСОБА_2 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного.
Щодо можливості розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з'явились в судове засідання
У судове засідання заінтересовані особи не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку (а.с.72-74, 77).
ОСОБА_2 в судове засідання не викликався з огляду на висновок експерта про неможливість його особистої явки до суду та неможливість надання ним особистих пояснень по суті справи (а.с.32 на звороті).
Інтереси ОСОБА_2 в судовому засіданні представляв адвокат Білак М.М.
Представник заявника Черешського психоневрологічного будинку-інтернату та Чудейська сільська рада будучи в розумінні ст. ст. 128, 130 ЦПК України належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися (а.с.73).
До початку розгляду справи від Чудейської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області до апеляційного суду надійшов лист, згідно якого вказали за необхідним тимчасово покласти обов'язки опікуна над недієздатним на заклад соціального захисту населення в якому перебуває особа (а.с.75).
Конверт з судовою повісткою, направлений ОСОБА_1 , повернутий до Чернівецького апеляційного суду з довідкою Укрпошти «Причина повернення: адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.72).
Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Отже, за наявності відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, а тому відповідачка вважається такою що повідомлена про розгляд справи належним чином.
Згідно із статтею 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року у справі №755/20287/21.
Також, якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та інших.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Отже, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з'явилися в судове засідання, будучи належним чином повідомленими про розгляд справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
Встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в Черешському психоневрологічному будинку-інтернат з 07 квітня 2018 року і по даний час.
Відповідно до заключення ЛКК, ОСОБА_2 дійсно хворіє, в інтернатну установу поступив з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, безперервний перебіг, виражений змішаний тип дефекта.
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2018 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатним та призначено опікуна - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 02 червня 2023 року продовжено рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 січня 2018 року про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатним та залишено опікуна без змін.
Згідно висновку судово-психіатричного експерта №1694 від 27 жовтня 2025 року, ОСОБА_2 хворіє на психічне захворювання у формі виражених розладів особистості та поведінки внаслідок органічного ураження ЦНС, виражений психоорганічний синдром та за своїм психічним станом не може розуміти значення своїх дій та керувати ними. Участь в судовому засіданні, приймати не може.
Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, за таких підстав.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 40 ЦК України).
У пункті 1 частини другої статті 293 ЦПК України зазначено, що обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи суд розглядає в окремому провадженні.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Згідно з частиною третьою статті 297 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи недієздатною мають бути викладені обставини, що свідчать про хронічний, стійкий психічний розлад, внаслідок чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її у цивільній дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (стаття 298 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі №636/398/19 (провадження №61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Статтею 110 ЦПК України встановлено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання щодо визнання особи недієздатною, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й апеляційний суд, встановив фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів, висновку експертизи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання ОСОБА_2 недієздатним.
Рішення суду в частині визнання недієздатним ОСОБА_2 апеляційним судом не перевіряється, оскільки в цій частині не оскаржується.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (ч. 1 ст. 39, ч. 1 ст. 40 ЦК України).
Над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка; недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину; правочин від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун (ч. 1-3 ст. 41 ЦК України).
Опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки (ст. 55 ЦК України).
Опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними (ст. 58 ЦК України).
Піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена (ст. 59 ЦК України).
Таким чином, цивільним законодавством диференційовані як суб'єкти так і правові наслідки встановлення над особою опіки або піклування.
Частиною першою статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
Виходячи з аналізу частини першої статті 60 ЦК України та частини першої статті 300 ЦПК України обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №736/1508/17 (провадження №61-39361св18), від 23 листопада 2021 року у справі №751/9572/19 (провадження №61-3053св21).
До встановлення опіки або піклування і призначення опікуна чи піклувальника опіку або піклування над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК України).
У статті 66 ЦК України вказано, що якщо над фізичною особою, яка перебуває у навчальному закладі, закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, не встановлено опіку чи піклування або не призначено опікуна чи піклувальника, опіку або піклування над нею здійснює цей заклад.
Отже, норма статті 66 ЦК України є імперативною та передбачає, що опіку над недієздатною особою, що знаходиться в закладі охорони здоров'я або закладі соціального захисту населення, здійснює цей заклад в силу закону.
Колегія суддів наголошує, що обов'язковою умовою призначення судом опікуна над недієздатною фізичною особо є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення опікуном.
Ураховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також те, що в поданій заяві про визнання особи недієздатною, вимог щодо встановлення опіки та призначення опікуна не було, крім цього орган опіки та піклування не звертався до суду першої інстанції з поданням про призначення опікуна недієздатному, а тому вказана вимога судом не розглядалась.
Доводи скаржника про те, що до призначення опікуна необхідно тимчасово покласти обов'язки опікуна на орган опіки та піклування, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вказаний обов'язок покладений на орган опіки та піклування законом і вказані доводи не є підставою для зміни по суті правильного рішення.
Крім того, твердження представника ОСОБА_2 - адвоката Білака М.М. про те, що суд міг тимчасово покласти обов'язки опікуна над недієздатним на орган опіки і піклування, спростовуються висновком, сформульованим у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 545/1691/16-п (провадження № 61-4475св18), відповідно до якого законодавством не передбачено обов'язку того, що визнання особи недієздатною і призначення опікуна в обов'язковому порядку має відбуватися в єдиному судовому процесі.
Також, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в Черешському психоневрологічному будинку-інтернат з 07 квітня 2018 року і по даний час.
Отож, до призначення недієздатному опікуна, відповідно до норм закону опіку над недієздатним ОСОБА_2 здійснює будинок-інтернат в якому він перебуває.
Адвокат Білак В.М. не позбавлений права звернутися до відповідного органу опіки та піклування щодо ініціювання питання про звернення відповідного органу до суду з поданням про призначення опікуна над недієздатним.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду в оскаржуваній частині ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 23 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 31 березня 2026 року.
Суддя-доповідач: Н.К. Височанська
Судді: М.І. Кулянда
О.О. Одинак